Бібліографічне посилання: Вербиленко Г.А. КАЛУШ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kalush (останній перегляд: 22.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАЛУШ– місто обласного підпорядкування Івано-Франківської області, райцентр. Розташований на р. Сивка (прит. Дністра). Залізнична станція. Нас. 67,4 тис. осіб (2004).

У передмісті виявлено поховання бронзового віку. В княжий період входив до складу Галицької волості. Від 1387– у складі Галицького староства Польщі. Перша писемна згадка про К. датується трав. 1437. Від 1447 відомий як місце видобутку солі. 1549 отримав магдебурзьке право і дозвіл на проведення двох ярмарків на рік. Від 1552– адм. центр Калуського староства (див. Староство). 1572 в місті діяли три солеварні.

За період 15–17 ст. К. 12 разів потерпав від татар. нападів, найбільше– 1617. Мешканці К. брали участь у Мухи повстанні 1490–1492 та національній революції 1648–1676.

1772 відійшов до Австрії (з 1867– Австро-Угорщина).

Від листоп. 1918 "належав до території", де діяв уряд Західноукраїнської Народної Республіки. Від 1919– у складі Польщі. 1939 возз'єднаний з ін. укр. землями в складі УРСР. Від 1940– райцентр Станіславської (від 1962– Івано-Франк.) обл.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 місто було окуповане гітлерівцями від 2 лип. 1941 до 30лип. 1944, входило до складу Генеральної губернії.

Місто обласного підпорядкування від 1972.

Пам'ятки арх-ри: костьол св. Валентина 19ст., ратуша поч. 20 ст., концертний зал поч. 20 ст.

Пам'ятки історії: кладовище австро-угор. воїнів, загиблих під час Першої світової війни; могила січових стрільців (див. Легіон Українських січових стрільців); монумент в пам'ять бл. 6 тис. євреїв, загиблих під час гітлерівської окупації тощо.