ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922

  Бібліографічне посилання: Мовчан О.М. КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kampaniya_vyluchennya_cinnostey (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922

КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922. Керуючись постановою Всерос. ЦВК від 9 груд. 1921 про збирання коштів у церквах та ін. релігійних громадах на користь голодуючих, політбюро ЦККП(б)У 21 січ. 1922 ухвалило директиву, згідно з якою губернські к-ти КП(б)У Донецької губернії, Катеринославської губернії, Запорізької губернії, Миколаївської губернії та Одеської губернії, де нестача харчів у нас. була найбільшою (див. Голод 1921–1923 років в УСРР), мали "провести агітацію за збір золота й срібла з церков для закупівлі зерна голодуючим". Невдовзі, 8 берез. 1922, ВУЦВК видав декрет, за яким місц. органи влади повинні були вилучити з церк. майна всі ті предмети з золота, срібла та коштовного каміння, які не мали принципового значення для службових церк. таїнств, та передати їх у фінансові органи для подальшого направлення у фонд допомоги голодуючим. Менш ніж через місяць, 3 квітня 1922, політбюро ЦК КП(б)У затвердило (прийняло до виконання натер. УСРР) директиву ЦК РКП(б) від 20 берез. 1922 про цілковите вилучення коштовностей з церков та про заборону брати з церков замість золота, срібла та коштовного каміння гроші чи продовольство як відповідну компенсацію. Виконуючи цю директиву, рад. уряд відкинув пропозицію рим. папи Пія ХІ про компенсацію вартості тих церк. цінностей, що підлягали вилученню з катол. соборів, грошима, які мали надійти в УСРР з-за кордону.

14 квіт. 1922 для оперативного кер-ва з вилучення церк. цінностей при ВУЦВК було створено спец. центр. комісію (у складі голови Нар. комісаріату юстиції й водночас ген. прокурора УСРР М.Скрипника, голови ДПУ УСРР і водночас наркома внутр. справ УСРР В.Манцева та голови Нар. комісаріату з земельних справ УСРР М.К.Владимирова), а також місц. комісії, в яких поряд з представниками рад. та парт. органів, священнослужителів і реліг. громад працювали представники губернських відділів юстиції та ДПУ УСРР.

За вказівками ЦК КП(б)У під час проведення кампанії з вилучення золота та срібла з церк. майна практикувалися заходи, що посилювали протистояння Української автокефальної православної церкви та РПЦ (див. Московський патріархат), а також надавалася підтримка громадам нещодавно створеної прорад. обновленської "Живої церкви".

Щоб нейтралізувати значимість ініціатив окремих священнослужителів самостійно надавати допомогу голодуючим, 24 берез. 1922 оргбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення, згідно з яким духовенство могло організовувати їдальні для голодуючих "виключно під контролем і вивіскою комісій допомоги голодуючим" (див. Комісії допомоги голодуючим). А щоб упередити спротив духовенства кампанії з вилучення церк. цінностей, були ухвалені постанови, згідно з якими особи, винні в приховуванні цінностей чи інвентарних описів церк. майна, підлягали кримінальному покаранню аж до застосування до них вищої міри – страти через розстріл. Були влаштовані також гучні судові процеси над священнослужителями. Всього, за неповними даними, в УСРР 1922 було притягнуто до кримінальної відповідальності 583 священнослужителі, частину з них страчено. За розпорядженням М.Скрипника судили навіть тих, хто не зберіг після укладання 1917 нових описів церковного майна старих– "дореволюційних" описів.

Ставлення духовенства до вилучення владою церк. майна було неоднозначним. Частина служителів РПЦ підтримала позицію патріарха Тихона, схвалену на зборах моск. єпархії 28 лют. 1922, не віддавати церк. майна, а "пасивно чинити опір, влаштовувати загальні збори парафіян, на яких виносити протести проти вилучення церковних цінностей". Проте були й такі, хто співпрацював з властями.

Ставлення до кампанії самих віруючих здебільшого було "мовчазним". У цілому експропріація церк. цінностей відбувалася без відкритих конфліктів з віруючими.

Поступово кампанія з вилучення церк. цінностей набула тотального характеру. Реквізиціям підлягало не тільки церк. майно, а й особисті речі священнослужителів. Однак результати експропріації не задовольнили владу. Тому в трав. 1922, коли до Центр. комісії з вилучення церк. цінностей від губернських комісій почали надходити повідомлення про завершення роботи з вилучення церк. майна, вона запропонувала губернським комісіям здійснити повторні перевірки наявних у церквах цінностей, особливо ретельно це повинно було здійснюватися в Миколаївській губ., Полтавській губернії, Волинській губернії та Чернігівській губернії. Крім того, було оголошено "тижневик добровільної здачі цінностей" тим священнослужителям, які клялися, що нічого не приховували.

Наприкінці лип. 1922 кампанію з вилучення церк. цінностей було завершено. За офіц. даними по УСРР держава отримала 3 пуди 3 фунти 75 золотників золота, понад 3105 пудів срібла, 858 діамантів (заг. вага 1469 каратів), ін. коштовні каміння та метали. Все це було оцінено на суму понад 834 тис. карбованців золотом. Однак ці кошти не надійшли в УСРР вчасно. Лише наприкінці 1922 в УСРР почали завозити продовольчу та вироб. допомогу, придбану за кошти від реалізації вилучених церк. цінностей. Підсумовуючи наслідки своєї роботи в 1922, ЦК КП(б)У відверто констатував: "кампанія вилучення церковних цінностей під гаслом боротьби з голодом виявилася блискавичним методом боротьби з церквою".

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Голод 1921–1923 рр. в Україні: Збірник документів і матеріалів. К., 1993
  2. Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки голоду 1921–1923 рр. в Україні. К., 1993
  3. Верига В. Вилучення церковних цінностей в Україні. Торонто, 2003
  4. Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні: 1917–1930 рр. Полтава, 2004.

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДОНЕЦЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ЕКСПРОПРІАЦІЯ
  • ФУНТ
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • КАРБОВАНЕЦЬ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР
  • МАНЦЕВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ОДЕСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПІЙ ХІ
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПУД
  • СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ТИХОН (БЕЛАВІН)
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • ВЛАДИМИРОВ МИРОН КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЗАПОРІЗЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЖИВА ЦЕРКВА
  • ЗОЛОТНИК

  • Пов'язані терміни:
  • АТЕЇЗМ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ВАРВАРА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)