Бібліографічне посилання: Кривко І.М. КАМ'ЯНИЙ ЗАТОН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kamyany_zaton (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАМ'ЯНИЙ ЗАТОН, урочище та фортеця. Урочище розташов. на лівому березі Дніпра біля однойменної затоки, навпроти впадіння р. Кінська (нині р. Конка) в Дніпро. Свого часу слугувало межею між Великим Лугом і Базавлуком. Береги урочища скелясті, звідси й назва. Біля КЗ. річище Дніпра було загромаджене камінням (лоцмани називали його Кам'яна забора), що ускладнювало плавання, але полегшувало переправу з берега на берег. Досить часто саме тут татари переправлялися через Дніпро, коли ріку сковувала крига, тут стояла татар. залога й перебувала митниця, тут же відбувався викуп полонених. На перетині шляху через К.З. в Україну була зведена перша Запороз. Січ – Томаківська Січ. Через К.З. проходив також Кримський шлях.

На початку національної революції 1648–1676 біля К.З. 6 трав. (26 квіт.) 1648 збунтувався загін реєстрових козаків, що знаходився в складі польс. армії: реєстровці потопили реєстрову старшину й рушили до урочища Жовті Води на з'єднання з військом Б.Хмельницького.

1696 з ініціативи І.Мазепи та за наказом рос. царя Петра І на лівому березі Дніпра навпроти К.З. була збудована фортеця (мала таку саму назву, що й урочище). Вона повинна була стати опорним пунктом для боротьби проти Османської імперії. Гарнізон фортеці налічував 6 тис. солдатів і офіцерів. Однак фортеця могла використовуватися і використовувалася для контролю за діями запорожців. Через це січовики виступали проти її спорудження, а 1709 зруйнували її. 1736 під час російсько-турецької війни 1735–1739 на місці фортеці було споруджено Кам'янозатонський редут, в якому розташовувалася військ. команда – 1 тис. солдатів та запорожців, що несли сторожову службу. Наприкінці 18 ст. поблизу редута виникло с. Кам'янка (нині м. Кам'янка-Дніпровська). Після приєднання Пн. Причорномор'я та Криму до Росії потреба у фортеці відпала, тому гарнізон було виведено, а сама фортеця поступово зруйнувалася. Сусіднє поселення з часом стало містечком (див. Кам'янка-Дніпровська).