ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАНЦЕЛЯРИСТ

  Бібліографічне посилання: Коробов О.І. КАНЦЕЛЯРИСТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kancelyaryst (останній перегляд: 21.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАНЦЕЛЯРИСТ

КАНЦЕЛЯРИСТ– назва молодшого службовця однієї з канцелярій: Генеральної військової канцелярії, Генеральної скарбової канцелярії, Канцелярії генеральної військової артилерії, Канцелярії малоросійського генерал-губернатора, полкової канцелярії, сотенної канцелярії. Канцеляристів призначали з-поміж випускників Києво-Могилянської академії та дітей козацької старшини. Посада К. була однією з перших сходинок кар'єри службовців. Терміном "канцелярист" з означенням "старший" називали також осіб, які займали вищі полкові або генеральні посади, зокрема, старшим канцеляристом (урядовець Ген. військ. канцелярії) називали заст. генерального писаря. Канцеляристи брали участь у вирішенні госп., адм., суд., дипломатичних справ, працювали над упорядкуванням законодавства. Компетенція канцеляристів Ген. військ. канцелярії (військових канцеляристів) поширювалася й на ін. установи– скарбову, похідну, полкові та сотенні канцелярії, де вони вирішували питання розмежування земель та виконували функції мирових суддів. Кількість не була сталою, зокрема військ. канцеляристів у 1728 було 25 осіб, а в 1742 –179. На їх утримання надавалися рангові маєтності.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. К., 1959
  2. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. К., 1993
  3. Пріцак О. Доба військових канцеляристів. "Київська старовина", 1993, № 4
  4. Апанович О. Генеральна канцелярія. "Неопалима купина", 1995, № 1–2.

Посилання:
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПИСАР
  • ГЕНЕРАЛЬНА СКАРБОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • КАНЦЕЛЯРІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ
  • КАНЦЕЛЯРІЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • РАНГОВІ МАЄТНОСТІ
  • СОТЕННА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • ВІЙСЬКОВІ КАНЦЕЛЯРИСТИ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ
  • КАНЦЕЛЯРІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ
  • ХИНЧЕВСЬКА-ГЕННЕЛЬ ТЕРЕЗА
  • КОРОПЧЕВСЬКИЙ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ЛАЗАРЕВСЬКІ
  • ЛОМИКОВСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛУКОМСЬКИЙ СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
  • НИЖЧА ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА
  • ПАЩЕНКО ДМИТРО РОМАНОВИЧ
  • ПАСКЕВИЧІ (ПАСЬКЕВИЧИ)
  • ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ
  • РАКУШКИ-РОМАНОВСЬКІ
  • РОГОВИЧІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)