ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАНТОНІСТИ

  Бібліографічне посилання: Любченко В.Б. КАНТОНІСТИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kantonisty (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАНТОНІСТИ

КАНТОНІСТИ– назва, яку вперше 1805 отримали вихованці військ.-сирітських від-нь у Російській імперії, згодом так почали називати всіх неповнолітніх дітей чол. статі солдатських та військ. поселенців (див. Військові поселення), які за фактом народження перебували в стані кріпосної залежності (див. Кріпацтво) від військ. відомства, та дітей кримінальних і політ. засланців у Сибір, вихованням яких опікувалася д-ва, а з 1827– також дітей-рекрутів від єврейс. громад-кагалів, яких останні передавали для військ. виховання, офіційно починаючи з 12-річного, ачасто– і з 8-річного віку. Від 1824 військ.-сирітські від-ня були підпорядковані гол. нач. військ. поселень О.Аракчеєву (див. Аракчеєвщина), і на їхній базі були створені учбові роти, напівбатальйони, батальйони (зокрема в Києві) та 4 карабінерних полки військових К. У цих закладах (в Україні в народі їх називали "школи московські"), а також у створених 1836 спеціалізованих школах (артилер., аудиторській, інженерній, фельдшерській, з підготовки військ. топографів) виховувалося й здобувало необхідну освіту бл. десятої ч. К. (37 тис. з-понад 370 тис. у 1855), решта К. виховувалася при батьках та родичах. По досягненні 18-річного віку всі К. направлялись у військ. частини для відбування 25-річної служби (див. Рекрутська повинність). К., мешканці України, переважно потрапляли на виховання до найближчих спеціалізованих військ. установ, за винятком дітей засланців (зокрема дітей учасників польського повстання 1830–1831), які поповнювали відповідні заклади в Сибіру, та кантоністів-євреїв, які майже поголовно відправлялися за межі смуги осілості, для полегшення їхнього навернення в християнство (формально добровільного, на практиці ж– фактично примусового, особливо коли цим питанням опікувався особисто імп. Микола I). Навч. заклади К. відзначалися надзвичайно суворим режимом. Серед їхніх вихованців була досить високою смертність. Коронаційним маніфестом імп. Олександра II від 26 серп. 1856 К. звільнялися від належності до військ. відомства і їх мали повернути родинам. 1858 навч. заклади кантоністів були перетворені на уч-ща військ. відомства, наближені до звичайних.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Положения о батальонах военных кантонистов. СПб., 1826–28
  2. Положение о школах военных кантонистов гвардейского корпуса. СПб., 1844
  3. Лалаев М.С. Исторический очерк военно-учебных заведений... 1700–1880, ч. 1. СПб., 1880
  4. Гинзбург С. Мученики-дети. (Из истории кантонистов-евреев.) "Еврейская старина", 1930, т. 13
  5. Петровский-Штерн Й. Евреи в русской армии: 1827–1914. М., 2003.

Посилання:
  • АРАКЧЕЄВЩИНА
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СМУГА ОСІЛОСТІ
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • НОВА ПРАГА
  • ОРЛОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)