ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Удод О.А. КАРАМЗІН Микола Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Karamzin_M (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАРАМЗІН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

КАРАМЗІН Микола Михайлович (псевдоніми – Анонім, Брат Рамзей, Граф N.N., Мулатов, Старий московський житель та ін.; 12(01).12.1766–03.06(22.05). 1826) – рос. історик, письменник, журналіст і видавець. Почесний чл. Петерб. АН (1818). Н. в с. Карамзиновка (нині село Ульяновської обл., РФ) у сім'ї дворянина. 1775–82 навчався в приватному пансіоні проф. Моск. ун-ту І.Шадена. Одночасно відвідував лекції в ун-ті. З дитинства був записаний у лейб-гвардії Преображенський полк, а тому 1782–84 перебував на військ. службі в Санкт-Петербурзі. Вийшов у відставку поручиком, жив у Симбірську (нині м. Ульяновськ, РФ), потім – у Москві. Зблизився з гуртком М.Новікова, вступив у масонську ложу (Юнга; див. Масонство), включився в просвітницьку діяльність, займався перекладами, писав вірші, редагував ж. "Детское чтение". 1789–90 здійснив закордонну подорож (Німеччина, Швейцарія, Франція, Англія), зустрічався в Кенігсберзі (нині м. Калінінград, РФ) з І.Кантом. Враження від поїздки та негативне ставлення до Французької революції кінця 18 століття, свідком якої йому довелося бути, виклав у "Письмах русского путешественника" (друкувалися в "Московском журнале" 1791–92). Як публіцист виступав проти самовладдя народу, відстоював інтереси рос. монархізму. У 1790-х рр. був найпопулярнішим рос. письменником, став творцем нових прозових і поетичних форм (найвідомішою його худож. роботою була сентиментальна повість "Бедная Лиза"). 1801–03 видавав ж. "Вестник Европы", з яким співпрацювали Г.Державін, В.Жуковський, І.Дмитрієв.

1802 померла його перша дружина Є.Протасова.

31 жовт. 1803 за сприяння М.Муравйова указом рос. імп. Олександра І був назначений офіц. історіографом для написання повної історії Росії. Окрім матеріального достатку, це призначення дало йому змогу мати доступ практично до всіх архівосховищ. Серед багатьох істориків-архівістів, які йому допомагали, був і М.Бантиш-Каменський. 1810–11 підготував політологічний трактат "Записка о древней и новой России в ее политическом и гражданском отношениях", в якому розкритикував проекти заг. держ. перетворень М.Сперанського та питання про розкріпачення селян (див. Кріпацтво), що піднімалося передовою рос. громадськістю, оскільки вважав, що селяни "не доросли" до свободи: "Для твердости бытия государственного, – писав він, – безопаснее поработить людей, нежели дать им не вовремя свободу".

1804 одружився з Є.Коливановою, донькою кн. А.Вяземського.

Від 1804 гол. його працею стала 12-томна "История государства Российского". Над нею він працював понад 20 років. До 1811 написав 8 томів, однак опублікував їх значно пізніше. Робота була перервана Війною 1812, тоді під час пожежі Москви згоріла його б-ка і зібрання рукописів. 1816 перебрався до С.-Петербурга, влітку жив у Царському Селі. 1824 отримав чин дійсного статського радника. Зблизився з імп. Олександром I, який став цензором "Истории…" (1–8 томи вийшли у світ 1816–17, 9–11 – 1821–24, останній, не завершений 12-й, був видрукуваний посмертно 1829, у ньому виклад доведено до поч. 17 ст.).

З часом "История…" набула статусу класичного зразка рос. великодерж., імперської історіографії. Події минулого в ній тлумачилися як боротьба самодержавства з народоправством, олігархією й аристократією, а монархія – як стрижень, на який нанизане все сусп. життя Росії. Великого значення надавалося "моральним апофегмам", які, однак, теж мали держ.-політ. аспект. Історія Київської Русі трактувалася як складова частина історії Моск. д-ви.

К. глибоко вірив у виховну роль писаної історії. Він увів у наук. обіг величезний масив істор. матеріалу, передусім архівного. Усі 12 томів "Истории…" мають численні примітки і посилання (усього їх 6548), серед яких чимало власне археогр. (це заклало основи для розвитку в рос. істор. науці спеціальних історичних дисциплін).

Істор. погляди К. ґрунтувалися на раціоналістичних уявленнях про хід сусп. розвитку як про боротьбу розуму з помилковими судженнями, просвітництва з невіглаством. Вирішальну роль в історії, на думку К., відіграють соціально значущі особистості, психологічний аналіз їхніх учинків він зробив одним із ключових методологічних засобів пізнання минулого, а схему періодизації рос. історії – на давню, середню й нову – вибудував так, що вона збігалася з історією князівських і царських династій: давній період – від Рюрика до Івана ІІІ, середній – до Петра І і новий – післяпетровський.

В основі його філософії історії лежав істор. націоналізм та ідеал консервативної традиції. Він критикував Петра I за спотворення природного ходу рос. життя; Москва, на його думку, була осереддям нац. традиції, а С.-Петербург – носієм насильницької європеїзації.

"История…" справила надзвичайно потужний вплив на істор. свідомість росіян взагалі і рос. істориків зокрема. Сприяв цьому і її особливий стиль – худож. виклад наук. матеріалу. Невдовзі після опублікування "Истории…" про К. почали писати як про людину, яка здійснила переворот в істор. свідомості рос. народу. Зокрема, О.Пушкін порівнював К. з Х.Колумбом, за його оцінкою, К. так само відкрив світові стародавню Русь, як Х.Колумб Америку. Кн. П.Вяземський порівнював К. з М.Кутузовим, він писав, що К. врятував Росію від нашестя забуття. Навіть у 20 ст. "История…" продовжувала впливати на життя. Офіц. рад. історіографія, заперечуючи монархічні ідеї К., водночас активно посилалася на його концепції трансформації Київ. Русі в Російську імперію та існування рос., укр. й білорус. народів як єдиної етнополіт. спільноти. На поч. 21 ст. рос. історіографія також високо оцінює "Историю…", підкреслюючи її патріотичний потенціал, рос. націоналізм та моральність.

П. у м. С.-Петербург.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Тв. (перевидання): Записка старого московского жителя: Избранная проза. М., 1986
  2. Предания веков. М., 1989
  3. История государства Российского, т. 1–12. М., 1989–93
  4. Записка о древней и новой России в ее политическом и гражданском отношениях. М., 1991
  5. Записка о московских достопамятностях: Писано в 1817 г. для некоторой особы, ехавшей в Москву. "Наше наследие", 1991, № 6.
Література:
  1. Соловьев С.М. Н.М. Карамзин: Его жизнь и научная деятельность: Биографический очерк. СПб., 1894
  2. Ключевской В.О. Н.М. Карамзин. В кн.: Карамзин Н.М. Сочинения, т. 7. М., 1989
  3. Лотман Ю.М. Сотворение Карамзина. М., 1989
  4. Шмидт С.О. Николай Михайлович Карамзин (1766–1826). В кн.: Портреты историков: Время и судьбы, т. 1. М., 2000
  5. Милюков П.Н. Главные течения русской исторической мысли. М., 2006. История государства Российского, т. 1–12. На інтернет-сайті: Библиотекарь.Ру (http://bibliotek

Посилання:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • ІВАН III, ІВАН III ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАНТ ІММАНУЇЛ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МАСОНСТВО, ФРАНКМАСОНСТВО
  • МОНАРХІЗМ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПУШКІН ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РЮРИК
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ (СІД)
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БУТКОВ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ГАМАЛІЯ СЕМЕН ІВАНОВИЧ
  • ГЛЕБЛЬ, ЛІТОПИСНЕ МІСТО
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • ІЗМАЙЛОВ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАЧЕНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ТРОХИМОВИЧ
  • КАПНІСТ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАРАЧІВКА
  • КАРАДЖИЧ ВУК СТЕФАНОВИЧ
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАЛА РУСЬ
  • МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • ОЛЕКСАНДР НЕВСЬКИЙ
  • ОСОБИСТІСТЬ В ІСТОРІЇ
  • ПОЛИТИКИ (ПОЛІТИКИ, ПОЛЕТИКИ)
  • ПОЛЕВОЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • РОСІЯ
  • РУСЬКИЙ КАГАНАТ
  • СКЕПТИЧНА ШКОЛА
  • СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВО, СЛОВ’ЯНОЛЮБСТВО
  • СТУРДЗА ОЛЕКСАНДР СКАРЛАТОВИЧ
  • СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362
  • ТАТИЩЕВ ВАСИЛЬ МИКИТОВИЧ
  • ВЕНЕЦІАНОВ ОЛЕКСІЙ ГАВРИЛОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)