ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАРЛСОН КАРЛ МАРТИНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Кокін С.А. КАРЛСОН Карл Мартинович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Karlson_K (останній перегляд: 22.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАРЛСОН КАРЛ МАРТИНОВИЧ

КАРЛСОН Карл Мартинович (псевд. – Едуард Іванович; 10.10.1888–22.04.1938) – один із кер. рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Рига (нині столиця Латвії) в родині робітника. Закінчив 4-класне елементарне міськ. уч-ще та 2 класи нім. ремісничого уч-ща. Працював у друкарнях Риги (з 1903), Санкт-Петербурга. Брав участь у діяльності Ризької орг-ції (з 1905) і Петерб. к-ту (з 1906) Російської соціал-демократичної робітничої партії. 1907 заарештований, до берез. 1908 перебував в ув'язненні, від листоп. 1908 – на еміграції в Німеччині, Бельгії. 1909–14 – працівник закордонної групи Латиської с.-д. робітн. партії. 1914–17 – безробітний, зав. Будинком рос. емігрантів, складальник друкарні (Брюссель, Бельгія). В трав. 1917 повернувся до Росії, працював зав. друкарнею газ. "Пролетарская циня" (латис. – "Пролетарська боротьба"), керуючим конторою та чл. колегії з управління друкарнею Всерос. ЦВК газ. "Известия".

Від квіт. 1918 – зав. розвідкою та пом. зав. Секретно-оперативної частини ВЧК; з серп. 1918 – уповноважений ВЧК на Волзі (Нижній Новгород); від листоп. 1918 – голова Казанської губернської ЧК; від черв. 1919 – чл. колегії Секретного від. ВЧК; зав. політбюро і чл. колегії Моск. ЧК. Січ.–жовт. 1920 – заст. нач. Управління ЧК Всеукр. революційного к-ту, повноважний представник центр. управління ЧК по Азовському узбережжю; з листоп. 1920 – голова Донец. губернської ЧК, з лют. 1922 – нач. Донец. губернського від. ДПУ УСРР; черв. 1924 – трав. 1934 – заст. голови ДПУ УСРР і нач. Секретно-оперативного управління ДПУ УСРР (черв. 1925 – груд. 1929); черв.–лип. 1934 – нач. Харків. обласного від. ДПУ УСРР, лип. 1934 – жовт. 1936 – нач. Управління НКВС УСРР по Харків. обл.; жовт. 1936 – лип. 1937 – заступник наркома внутр. справ УСРР/УРСР; серп. 1937 – січ. 1938 – нач. Томсько-Асинського виправно-трудового табору НКВС СРСР.

Комісар держ. безпеки 2-го рангу (1935). Нагороди: орден Червоного Прапора (1923), 2 знаки "Почетный работник ВЧК–ГПУ" (1922, 1932).

22 січ. 1938 заарештований, етапований до Москви; 22 квіт. 1938 засуджений до смертної кари та страчений. Реабілітований посмертно.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Маймескулов Л.Н.и др. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918–1922). Х., 1990
  2. Шаповал Ю.та ін. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. К., 1997
  3. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934–1941: Справочник. М., 1999.

Посилання:
  • МОСКВА
  • РОСІЙСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА РОБІТНИЧА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ УСРР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)