ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАРСАВІН ЛЕВ ПЛАТОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Удод О.А. КАРСАВІН Лев Платонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Karsavin_L (останній перегляд: 20.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАРСАВІН ЛЕВ ПЛАТОНОВИЧ

КАРСАВІН Лев Платонович (13 (01).12.1882–12.07.1952) – рос. історик-медієвіст, культуролог, теоретик історії, філософ. Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту (1906) і залишився там на каф-рі заг. історії для підготовки до професури. 1910–12 працював над докторською дис. в Парижі (Франція), Римі та Флоренції (обидва міста в Італії). 1912 захистив магістерську дис. на тему: "Очерки религиозной жизни в Италии ХII–XIII ст.", а 1915 – докторську дис. на тему: "Основы середневековой религиозности в ХII–ХIII ст. преимущественно в Италии". Займав посаду проф. Петрогр. ун-ту. Невдовзі після приходу в країні до влади більшовиків був звинувачений у пропаганді "попівщини" та в "середньовічному фанатизмі" і 1922 висланий на сумнозвісному "пароплаві філософів" із Росії. Перебував у еміграції спочатку в Німеччині, а потім у Франції. Від 1928 – проф. філософії Каунаського, а з 1940 – Вільнюського ун-тів. Після приєднання Литви до СРСР репресований. Загинув у таборах у Комі АРСР. Більшість його праць стала відомою широкому загалові в СРСР лише на поч. 1990-х рр.

Методологічно його роботи ознаменували початок "нової історії" в рос. історіографії перших десятиліть 20 ст. Його творчість сприяла розвиткові нового напряму в історіографії, який сьогодні називають "історичною антропологією" (культ. історією). Він став основоположником нового методу міждисциплінарного дослідження – історико-культ. синтезу, ввійшов в історію світ. думки як глибокий знавець середньовічної релігійності та к-ри (осн. положення своєї концепції релігії та релігійності розвинув у працях "Монашество в Средние века", 1918, "Культура Середних веков", 1918, "Святые отцы Православной церкви", 1922). Історію тлумачив як цілісний процес розвитку "соціально-діяльного людства", а її рушійну силу вбачав у людській свідомості, мисленні та психіці. На його думку, саме свідомість, мислення та психіка, а не ін. фактори, визначають і соціальну поведінку індивідів, і традиції груп і суспільств.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Философия истории. Берлин, 1923
  2. СПб., 1993
  3. Религиозно-философские сочинения. М., 1992
  4. Малые сочинения. СПб., 1994
  5. Основы средневековой религиозности в ХII–ХIII веках. СПб., 1997
  6. Католичество. Откровения блаженной Анджелы. Томск, 1997.
Література:
  1. Хоружий С.С. Лев Платонович Карсавин. "Литературная газета", 1989, 22 февраля
  2. Ястребицкая А.Л. Лев Платонович Карсавин (1882–1952). В кн.: Портреты историков: Времена и судьбы, т. 3. М., 2004.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)