ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАТАЄВ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. КАТАЄВ Валентин Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kataev_V (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАТАЄВ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ

КАТАЄВ Валентин Петрович (криптонім і псевдоніми – В.К-въ, Вал. К., Валентин К., Валентин Петрович та ін.; 28(16).01.1897–12.04.1986) – письменник, публіцист, журналіст. Герой Соц. Праці (1974). Чл.-кор. Майнцької акад. (ФРН, 1973), почесний чл. акад. Гонкурів (Франція, 1976). Н. в м. Одеса в сім'ї рос. педагога. За національністю його батько був росіянином, а мати – українкою (з дрібнопоміщицького роду Бачеїв). Старший брат Є.Петрова. Навч. в 5-й Одес. г-зії. Його перша публікація – вірш "Осень" – побачила світ в "Одесском вестнике" (1910, 18 груд.). Розвитком його літ. майстерності в той час опікувався письменник О.Федоров. 1915 видав зб. "Стихи с хуторка". Цього ж року К. кинув навчання і добровольцем-артилеристом воював на Зх. і Румун. фронтах (Перша світова війна), був двічі поранений, контужений; 1916 навч. в Одес. піх. уч-щі; отримав чин прапорщика і військ. нагороди. Друкував фронтові нариси в одес. пресі. 1919 мобілізований до Червоної армії (див. Радянська армія), командував артилер. батареєю на Донському фронті. Весною 1919 направлений у Бюро укр. преси, вів "Вікна сатири" ЮгРОСТА. Від березня до пол. вересня 1920 був ув'язнений Одес. ЧК. 1921 переведений до ЮгРОСТА в Харкові, де працював також секретарем ж. "Коммунарка Украины"; переклав для російськомовної антології укр. поезії твори Лесі Українки та П.Тичини. Від 1922 – у Москві (відп. секретар ж. "Новый мир"); друкувався в моск. періодиці ("Гудок", "Крокодил", "Чудак", "Смехач" та ін.). Від 1925 – зав. літ. частиною ж. "Красный перец", автор фейлетонів (псевдоніми – Старик Саббакин, Ол. Твист, Митрофан Горчица). 1927 разом з Л.Леоновим відвідав Максима Горького в Сорренто (Італія). Визнання в СРСР і за кордоном йому принесли повість "Растратчики" (1926) та комедія "Квадратура круга" (1928; ставилася в театрах Франції, Великої Британії, США). Не належав до жодної з тогочасних літ. груп. Зазнав критики за "обивательську обмеженість світогляду, далекого від соціалістичного будівництва". Після тривалого відрядження в м. Магнітогорськ (нині місто Челябінської обл., РФ) написав роман-хроніку "Время, вперед!" (1932). Після серії автобіографічних оповідань 1920–30-х рр. створив повість "Белеет парус одинокий" (1936), екранізовану 1937. На укр. матеріалі написав повість "Я, сын трудового народа" (1937; на її сюжет С.Прокоф'єв створив 1939 оперу "Семен Котко"). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 працював у Радіок-ті, був військ. кореспондентом газет "Правда" та "Красная звезда", де друкував фронтові матеріали. Як гол. ред. ж. "Юность" (1955 – 27 січ. 1962) сприяв перетворенню цього вид. в "рупор" шістдесятників; не раз був обраний чл. правління Спілки письменників СРСР. Повісті "Белеет парус одинокий" (1936) і "Хуторок в степи" (1956), романи "Зимний ветер" (1960) і "За власть Советов" (перероблений у "Катакомбы", 1951) об'єднав в тетралогію "Волны Черного моря" (1961). Нові грані таланту автора відкрив цикл мемуарних повістей: "Святой колодец" (1965), "Трава забвенья" (1967), "Разбитая жизнь, или Волшебный рог Оберона" (1972), "Алмазный мой венец" (1975), "Сухой лиман" (1986). Повість "Уже написан Вертер" (1979; опубл. в ж. "Новый мир", 1980, № 6) про страхіття червоного терору в Одесі 1920 замовчувалася рад. критикою до 1989. За творами К. знято кінофільми ("Ішов солдат з фронту", 1939; "Син полку", 1946; "За владу Рад" (1956); "Час, вперед!", 1966, "Хутірець у степу", 1971, та ін.). Багато творів К. перекладено мовами народів СРСР і світу; укр. мовою їх перекладали О.Бандура, С.Ковганюк, О.Кундзіч, М.Пазяк та ін. Лауреат Держ. премії СРСР (1946; за повість "Сын полка" (1945)). Нагороджений 3-ма орденами Леніна ін. орденами і медалями СРСР.

П. у м. Москва.

1977 в Одесі на будинку по вул. Кірова (нині – Базарна) № 4 (там деякий час жила сім'я К.) відкрито меморіальну дошку.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Час, вперед! К.–Х., 1935
  2. Син полку. К., 1947
  3. За владу Рад. Одеса, 1949
  4. Біліє парус одинокий. К., 1954
  5. Хуторок в степи. К., 1956
  6. Зимовий вітер. К., 1962
  7. Маленькі залізні двері в стіні. К., 1970
  8. Хвилі Чорного моря. К., 1977
  9. Собрание сочинений, т. 1–10. М., 1986
  10. Уже написан Вертер: [Лущик С. Реальный комментарий к повести]. Одесса, 1999.
Література:
  1. Сидельникова Т.Н. Валентин Катаев: Очерк жизни и творчества. М., 1957
  2. Брайнина Б.Я. Валентин Катаев: Очерк творчества. М., 1960
  3. Скорино Л. Писатель и его время: Жизнь и творчество В.Катаева. М., 1965
  4. Хайленко Т.Д. Историко-революционная тема в тетралогии В.Катаева "Волны Черного моря" (К вопросу об историзме повести). В кн.: Проблемы художественного мастерства. Днепропетровск, 1972
  5. Александров Р. Не автобиография, а биография поколения. "Вечерняя Одесса", 1982, 27 января
  6. Галанов Б.Е. Валентин Катаев: Размышления о Мастере и диалоги с ним. М., 1989
  7. Липкин С. Катаев и Одесса. "Знамя", 1997, № 1
  8. Влюбленный Валентин. Влюбленный в Валентину. Одесса, 1998
  9. Емельянов М. От Одессы до Лозовой: Катаев и Украина. В кн.: Венок Валентину Катаеву. Одесса, 1998
  10. Лейдерман Н. "Уходящая натура", или Самый поздний Катаев. "Октябрь", 2001, № 5
  11. Шалагінова О. Валентин Катаєв. В кн.: Імена України в космосі. Львів–К., 2003.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ГОРЬКИЙ МАКСИМ
  • ХАРКІВ
  • ЛЕСЯ УКРАЇНКА
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТРОВ ЄВГЕН
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ШІСТДЕСЯТНИКИ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТИЧИНА ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ
  • ОЛЕША ЮРІЙ
  • ПЕТРОВ ЄВГЕН
  • ПОЛЬСЬКИЙ ТЕАТР У КИЄВІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)