Бібліографічне посилання: Полторак В.М. КАТОРГА, весельно-вітрильне судно [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Katorga_sudno (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАТОРГА, весельно-вітрильне судно (від грец.κάτεργον – гребне судно). Перші К. були створені венеціанцями в 7 ст., згодом їх почали будувати й ін. д-ви Середземного моря. Весельне оснащення типової К. складалося з 10–16-метрових весел, яких на борту могло бути до 32, а вітрильне – з 3 щогол, які використовувалися під час далеких мор. переходів як допоміжний рушій. На палубі було два тенти (білого, синьо-білого чи строкатих кольорів), якими в негоду покривалося все судно. Довжина судна – до 60 м, ширина – до 7,5–10, осадка – до 2 м. Кожне весло приводилося в рух 4–6 веслярами. З винайденням вогнепальної зброї К. почали оснащуватися гарматами, яких на кораблі могло бути до 7. В Османській імперії в 15–17 ст. К. становили основу її військ. флоту. Їхні екіпажі складалися з 150–400 гребців-невільників, 30–40 вільних моряків, 20 бомбардирів, 20–40 яничар (у разі потреби кількість останніх збільшувалася до кількох сотень).

В укр. літ. досить часто всі типи К. називають галерами.