ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КЕППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КЕППЕН Петро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Keppen_P (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КЕППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ

КЕППЕН (Кьоппен, Köpрen) Петро Іванович (19.02.1793–04.06 (23.05).1864) – учений, чиновник. Дійсний (1824) і почесний (1853) чл. Т-ва історії та старожитностей рос. при Моск. ун-ті, ад'юнкт Петерб. АН (1837), ординарний акад. (1843). Чл.-засн. (1845) і почесний чл. (1859) Рос. геогр. т-ва, де першим виконував обов'язки секретаря й очолював від-ня статистики. Дійсний чл. "Вольного экономического общества" (1842), Одеського товариства історії та старожитностей (1839), Комісії для опису губерній Київ. учбового округу (1852). Н. в м. Харків. Син лікаря – уродженця Бранденбургу, який разом із колегами-земляками прибув до Російської імперії на запрошення імп. Катерини II і був призначений завідувати мед. частиною Слобідсько-Української губернії. Навч. в місц. г-зії, паралельно з 12-ти літ працював у креслярській майстерні. 1810 вступив до Харків. ун-ту. 1814 здобув ступінь магістра правознавства і переїхав до Санкт-Петербурга, служив у поштовому департаменті, брав участь у Вільному т-ві аматорів рос. словесності, археогр. гуртку М.Румянцева.

1819 опублікував огляд джерел з історії рос. писемності ("Материалы для истории просвещения в России", вип. 1), відвідав Таврійську губернію, ревізуючи підвідомчі поштові станції, та створив план Ольвії (з околицями). 1821 вирушив у тривалу приватну подорож Центр. Європою, займався археол. та археогр. розвідками, зустрічався з науковцями, літераторами, громад. діячами різних країн. Повернувшись 1824, виконував обов'язки чиновника з особливих доручень мін-ва нар. освіти. 1825 Тюбінгенський ун-т надав йому ступінь д-ра філософії.

На кошти М.Румянцева розгорнув друкування петерб. ж. "Библиографические листы", 43 числа якого вкупі були репрезентовані як другий випуск "Материалов для истории просвещения в России" (часопис було закрито 1826 за доносом попечителя Казанського учбового округу М.Магницького, а сам К., запідозрений у неповазі до офіц. православ'я, підпав під церковний суд, утім митрополит Київ. і Галицький Євгеній (Болховітінов) та ін. представники духовенства його виправдали). 1827 склав 3-й випуск "Материалов для истории просвещения в России", перейшов до структури МВС. Як помічник гол. інспектора шовківництва, садівництва та виноробства пд. Росії 1827 оселився в Криму, де 1829 придбав ділянку землі під садибу. 1829–34 мандрував Причорномор'ям та Приазов'ям. Повернувшись до столиці, 1834–35 редагував газ. "St. Petersburgische Zejtung". 1837 прикомандирований до 5-го від-ня Власної його імператорської величності канцелярії, від 1838 займав різні посади в мін-ві держ. маєтностей. 1860 остаточно замешкав у Криму.

Автор численних енциклопедичних та ін. праць, у т. ч. листа про складання словника харків. письменників ("Московский телеграф", 1828), досліджень "Об успехах виноделия на Южном берегу Крыма" ("Журнал Министерства внутренних дел", 1831); "Описание Туакской пещеры в Крыму" ("Соревнователь просвещения и благотворения", 1821); "Список известнейших курганов в России" ("Северная пчела", 1837); "Крымский сборник: О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических" (С.-Петербург, 1837); "Об Алешковских летучих песках" ("Лесной журнал", 1841); "Разбор сочинения г. редактора (Одесского) главного статистического комитета статск. советн. А.А. Скальковского под заглавием: Опыт статистического описания Новороссийского края" (С.-Петербург, 1849); "Девятая ревизия. О числе жителей в России в 1851 году" (С.-Петербург, 1857); "О транспортных заведениях в России" ("Журнал для акционеров", 1859); "Еще некоторые сведения о В.Н. Каразине" ("Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете", 1863); "Христиан Христианович Стевен" ("Таврические губернские ведомости", 1863); "О народных переписях в России" ("Записки Императорского Русского географического общества", 1889); "О курганах" ("Известия Таврической ученой архивной комиссии", 1908). 1861 уклав "Хронологический указатель материалов для истории инородцев Европейской России" та "Сведения о русских наречиях", системно виокремивши значну кількість зразків білорус. й укр. мовлення. Виготовив карту Пд. Криму та перший етногр. атлас Європ. Росії, на основі якого 1851 опублікував 4 аркуші під назвою "Этнографическая карта Европейской России" і здійснив низку їхніх виправлених видань. Стояв біля початків фундаментальних видань "Географическо-статистический словарь Российской империи" та "Список населенных мест Российской империи" (виходили до 1885). Вів широке листування. Серед його кореспондентів – Євгеній (Болховітінов), М.Румянцев, В.Каразін, І.Срезневський, М.Погодін, Ф.Глинка, І.Лелевель, В.Ганка, П.Шафарик, Я.Коллар, В.Караджич.

П. у власному маєтку Карабаг (Карабах) поблизу Алушти.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Юбилей Петра Ивановича Кеппена. СПб., 1860
  2. Мурзакевич Н. Петр Иванович Кеппен. "Записки Одесского общества истории и древностей", 1867, т. 6
  3. Його ж. Митрополит Евгений и академик Кеппен. Там само, 1872, т. 8
  4. Куник А.А. Литературные труды П.И. Кеппена. В кн.: Сборник статей, читанных в Отделении русского языка и словесности Императорской Академии наук. СПб., 1868
  5. Замечательные уроженцы и деятели Харьковской губернии. В кн.: Харьковский календарь на 1886 г. Х., 1885
  6. Маркевич А. Памяти П.И. Кеппена. "Известия Таврической ученой архивной комиссии", 1893, № 18
  7. Россия: Полное географическое описание нашего отечества, т. 14. СПб., 1910
  8. Кеппен Ф.П. Биография П.И. Кеппена. СПб., 1911
  9. Маркевич А. К биографии академика П.И. Кеппена. "Известия Таврической ученой архивной комиссии", 1914, № 51
  10. Францев В.А. Из переписки гр. Н.П. Румянцова: Гр. Н.П. Румянцов и П.И. Кеппен. Варшава, 1914
  11. Яцунский В.К. Петр Иванович Кeппен. В кн.: Отечественные экономико-географы XVIII–XX вв. М., 1957
  12. Потепалов С.Г. О роли П.И. Кеппена в истории русско-славянских культурных связей в 20–30 гг. XIX в. "Вопросы славянского языкознания", 1962, вып. 6
  13. Цейтлин Р.М. Кеппен Петр Иванович. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979
  14. Бернштейн С.Б. "Библиографические листы" П.И. Кеппена. "Известия АН СССР: Серия литературы и языка", 1982, т. 41, № 1
  15. Сухова Н.Г. Петр Иванович Кеппен как географ. "Известия Русского географического общества", 1993, т. 125, вып. 5
  16. Пашаева Н.М. Коллекция книг чешского и словацкого национального возрождения в фондах ГПИБ – памятник славяно-русских связей XIX в. В кн.: Библиотека личная – библиотека общественная (Традиции отечественного книгособирательства): Материалы научной конференции 7–8 октября 1998 года. М., 2001
  17. Карнаухий С.А., Супрычев А.В. Карабах. Симферополь, б/г.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АЛУШТА
  • БОЛХОВІТІНОВ ЄВГЕН
  • ГАНКА ВАЦЛАВ
  • ГЛИНКА ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ
  • КАРАДЖИЧ ВУК СТЕФАНОВИЧ
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХАРКІВ
  • КОЛЛАР ЯН
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • ЛЕЛЕВЕЛЬ ЙОАХИМ
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОЛЬВІЯ
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУМ'ЯНЦЕВ М.
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШАФАРИК ПАВЕЛ-ЙОЗЕФ
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • СРЕЗНЕВСЬКИЙ ІЗМАЇЛ ІВАНОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОЛЬНОЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ОБЩЕСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • ФОГОРАШІ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ГРИНЕВЕЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ МОДЕСТ
  • КЬОППЕН ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • КРИМСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • МОСКВОФІЛЬСТВО
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • РУМЯНЦЕВ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)