ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КЕРЧ

  Бібліографічне посилання: Кислий О.Є. КЕРЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kerch_mst (останній перегляд: 18.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КЕРЧ

КЕРЧ – місто респ. підпорядкування Автономної Республіки Крим. Розташов. на узбережжі Керченської протоки. Нас. 151 тис. осіб (2006). Його назва є результатом переосмислення слов'ян. слова "корчев" (див. Корчев) і тюркського – "керэч" ("вапняк"), у літ. джерелах вона вживається з 1344.

Рештки найдавніших поселень, що виявлені на тер. міста, яке простягається нині вздовж протоки на 65 км, датуються 3 тис. до н. е. (Глейки II). Згідно з даними численних археол. досліджень, у 1-й пол. 2 тис. до н. е. на тер К. спочатку існувала агломерація поселень кам'янської культури, а потім – зрубної культурно-історичної спільності. У культ. шарах поч. 1 тис. до н. е. виявлено сліди к-ри таврів. Біля пн.-сх. околиці міста розкопана одна із найдавніших пам'яток скіф. к-ри (див. Скіфи) серед. 7 ст. до н. е. – Темір-Гора. На тер. К., згідно з гіпотезою, яка побутує в літ., слід також локалізовувати легендарні "місто й країну людей кімерійських" біля глибокого Океану, про які йдеться в "Одіссеї" Гомера (ХI, 13–19). Підставою для такого припущення слугує те, що стародавні греки вважали Боспор Кімерійський – сучасну Керченську протоку – межею глибокого Океану. У кін. 7 – поч. 6 ст. до н. е. на тер. К. було засноване древньогрец. (мілетське) місто-колонія Пантікапей (приблизно з 480/479 до н. е. – столиця Боспорської д-ви; з 438/437 до н. е. – Боспорське царство). Місто розташовувалося на г. Мітридат (нині – це малозаселена гора, що є істор. центром К.), її схилах і підніжжі в напрямку узбережжя. Це був осередок формування к-ри, що поєднувала антич. та місц. традиції. У межах сучасної тер. К. виявлені залишки й ін. антич. міст – Тірітаки, Німфея, Мірмекія, Порфмія, Парфенія. З крахом антич. цивілізації всі ці поселення поступово занепали (додатковий фактор їхнього занепаду – гунське нашестя 370-х рр.; див. Гуни). У середні віки на тер. К. існувало торгово-ремісниче поселення Боспор (Воспро), що було центром Боспорської єпархії. У 6 ст. візант. імп. Юстініан I побудував тут потужну фортецю. 576 її захопили тюркські кочовики (див. Тюрки). Влада Візантії над Боспором була відновлена 590. У 7 ст. місто пережило нашестя хозар. У 10–12 ст. зазнає впливу Київської Русі (див. Тмутороканське князівство), з кін. 11 ст. – під владою Візантії, в 13 ст. – під контролем монголів-кочовиків, що осідали в Криму. 1318 місто (порт-факторія Черкіо–Cerçio, Порт Святого Іоанна) відійшло до генуезців згідно з укладеним ними договором із Золотою Ордою. Після 1475 – перебувало під владою турків. Зазнало козац. нападів у 1556, 1559, 1560, 1623, 1624, 1631, 1634, 1659, 1662. На поч. 18 ст. турки збудували поблизу нього фортецю Єнікале (сх. частина сучасної К.). 1771, під час російсько-турецької війни 1768–1774, місто і фортецю здобули війська Російської імперії. Підпорядкування міста Росії було затверджено Кючук-Кайнарджийським мирним договором 1774. Згідно з "Топографічним описом міст" (1774), з К. 1771 повтікали майже всі місц. жителі, крім 13 вірмен, які винесли переможцям ключі від міста. В К. та Єнікале рос. влада спочатку розквартирувала 1236 осіб – учасників воєн. кампанії (греків-військовиків, а також цивільних), у наступні роки місто заселялося греками, росіянами, українцями, вірменами, італійцями. 1775–83 К. належала до Азовської провінції Новоросії, з 1784 – до Феодосійського пов. Таврійської області (з 1802 – Таврійська губернія). У цей час К. була маленьким містечком з однією вулицею біля г. Мітридат та окраїнними поселеннями. 1821 опубліковано іменний указ імп. Олександра I про відкриття Керченського мор. торг. порту і впровадження особливої адм. одиниці – Керч-Єнікальського градоначальства (див. Градоначальство). Цього ж року призначається "план-карантин" для всіх суден, що проходять Керченською протокою. 1824 тут відкривається таможня, 1825 місту були даровані пільги зі сплати казенних податей на 25 років. Ці заходи істотно стимулювали екон. розвиток міста і зростання чисельності його нас.: 1802 тут проживало 246 осіб (Керч-Єнікальський посад та фортеця); 1839 – 7498, 1849 – 12 тис., 1854 – 13,6 тис., 1897 – 33 347 мешканців. До традиційних рибного, соляного та каменерізного промислів додаються металургія (дослідний чавуноплавильний з-д, 1846), тютюнове, цегельне, консервне вир-ва тощо. Місто "отримує" ген. план забудови, гол. ідея якого полягала в тому, щоб символізувати "зв'язок часів" – від античності до сучасності (архітектори Ф.Шаль, О.Дігбі). Розбудова міста була пріоритетною справою його градоначальників І.Стемпковського та З.Херхеулідзе. 1826 в К. відкрився один із перших на пд. Росії музеїв старожитностей (зав. – П.Дюбрюкс), на той час місто вже було визнаним центром археол. досліджень (розкопки кургану Куль-Оба, Царського кургану тощо). 1828 у місті створюється повітове уч-ще, що мало напрям мор. комерційного з широким вивченням іноз. мов; 1835 – жін. навч. заклад (перший у Криму, 1845 названий на честь Г.Кушнікова, який пожертвував йому значну суму грошей, Кушніковським дівочим ін-том). 1854, під час Кримської війни 1853–1856, в К. висадився англ. десант, місто було зруйноване і пограбоване, із 1562 житлових будинків залишилося 360, чавуноплавильний з-д було демонтовано, пристані спалено. По завершенні війни місто почали відбудовувати. У 1860-ті рр. тут уже діяло 4 тютюнові ф-ки. На поч. 1870-х рр. було збудовано станцію міждерж. Індо-Європ. телеграфу Бомбей–Лондон. У 1880-х рр. розпочалося видобування нафти (франц. підпр-во в Камиш-Буруні). 1897 введений у дію потужний металургійний комбінат. 1900 відкрите залізничне сполучення із Джанкоєм (нині місто АР Крим). 1905 в К. відбулося кілька робітн. виступів, зокрема першотравнева маївка й страйк на з-дах Бухштаба та Китайгородського з вимогами скорочення робочого дня до 9 годин та збільшення зарплатні на 20 %. У берез. 1917 владу в місті перебрала на себе есеро-меншовицька міська рада робітн. і солдатських депутатів. 6 січ. 1918 було встановлено владу більшовиків. Від трав. 1918 до листоп. 1920 К. перебувала під владою спочатку німців, потім – англійців і французів та білогвардійців. У берез. 1919 в Аджимушкайських каменоломнях (див. Аджимушкайські катакомби) дислокувався більшовицький партизан. загін (бл. 600 осіб). 1921 нас. міста голодувало (див. Голод 1921–1923 років в УСРР). 1923 тут проживало 25 063 особи.

У роки індустріалізації К. стала центром пром. буд-ва: 1929–31 тут почали діяти 3 домни Керченського металургійного з-ду, 1937 – Камиш-Бурунського залізорудного комбінату, 1938 – судноремонтний з-д, а також – коксохім. з-д, консервна та бавовноочисна ф-ки. 1933 у К. було розміщено Всесоюзний НДІ рибного г-ва та океанографії (Азчерніро).

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 з 16 листоп. по 30 груд. 1941 та з трав. 1942 по 11 квіт. 1944 місто було окуповане гітлерівцями. За місто велися жорстокі бої під час Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941. 1942 в Аджимушкайських катакомбах тримав оборону рад. гарнізон. У жовт.–листоп. 1943 тут воювали Керченсько-Ельтигенський та Пн.-Сх. десанти (див. Керченсько-Ельтигенська десантна операція 1943).

1973 К. надано звання міста-героя.

У 1960–80-х рр. в К. вироблялося 20 % усієї пром. продукції Криму. Саме в цей час на суднобудівному з-ді "Залив" було спущено на воду кілька найбільших у СРСР нафтоналивних супертанкерів.

У серед. 1990-х рр. у ході проведення в Україні екон. реформ великі пром. підпр-ва міста зупинилися, а частина нас. виїхала з нього в пошуках роботи. З часом економіку міста почали реструктуризовувати, тут розвинувся туристично-курортний бізнес.

Пам'ятки археології, історії та арх-ри: стародавній колодязь-джерело поряд з археол. поселенням Кам'янка (1-ша пол. 2 тис. до н. е.); городища антич. міст, що вже були згадані в тексті; Царський курган, Мелек-Чесменський курган, Золотий курган, пасмо курганів Юз-Оба (бл. 4 ст. до н. е.); Склеп Деметри (1 ст.); церква св. пророка Іоанна Предтечі; фортеці Єнікале та Ак-Бурунська (18 ст.); костел (1840); сходи Великі і Малі на г. Мітридат (19 ст.); Аджимушкайські каменоломні; обеліск Слави та ін.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Скилак Кариандский. В кн.: Латышев В.В. Известия древних писателей греческих и латинских о Скифии и Кавказе, т. 1. СПб., 1893
  2. ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974
  3. Античные государства Северного Причерноморья. М., 1984
  4. Керчь: Документы и материалы по истории города. Симферополь, 1993.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АДЖИМУШКАЙСЬКІ КАТАКОМБИ
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • АЗОВСЬКА ПРОВІНЦІЯ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БОСПОР КІММЕРІЙСЬКИЙ
  • БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
  • ЄНІКАЛЕ
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • ГОМЕР
  • ГРАДОНАЧАЛЬСТВО
  • ГУНИ
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • КАМ'ЯНСЬКА КУЛЬТУРА
  • КЕРЧЕНСЬКО-ЕЛЬТИГЕНСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • КЕРЧЕНСЬКО-ФЕОДОСІЙСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1941–1942
  • ХОЗАРИ
  • КОРЧЕВ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КУЛЬ-ОБА
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • МЕЛЕК-ЧЕСМЕНСЬКИЙ КУРГАН
  • МІРМЕКІЙ
  • НІМФЕЙ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • СКІФИ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТЕМПКОВСЬКИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ТАВРИ
  • ТІРІТАКА
  • ТЮРКИ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЦАРСЬКИЙ КУРГАН
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЗАНТІЯ
  • ЮЗ-ОБА, КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ
  • ЗОЛОТИЙ КУРГАН
  • ЗРУБНА КУЛЬТУРНО–ІСТОРИЧНА СПІЛЬНІСТЬ

  • Пов'язані терміни:
  • АБДУЛ-ГАМІД І
  • АДЖИМУШКАЙСЬКІ КАТАКОМБИ
  • АРХЕОЛОГІЯ
  • АШИК АНТОН БАЛТАЗАРОВИЧ
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • АЗОВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • АЗОВСЬКА ПРОВІНЦІЯ
  • БЕЙЛИК
  • БЕТАНКУР ОГЮСТЕН
  • БЛАВАТСЬКА ОЛЕНА ПЕТРІВНА
  • БРАВЛІН
  • БУЛГАРІ МИКОЛА ЯКОВИЧ
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ДЗАНОТТІ-Б'ЯНКО
  • ЄНІКАЛЕ
  • ЕЙЯЛЕТ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ГАЙДУКЕВИЧ ВІКТОР ФРАНЦЕВИЧ
  • ГАРИБАЛЬДІ ДЖУЗЕППЕ
  • ГЛАДКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • ГРЕКИ В УКРАЇНІ
  • ГУЛАК МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ІНСТИТУТИ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ
  • ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ
  • ІТАЛІЙСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
  • ІТАЛІЙСЬКІ ГРОМАДИ В УКРАЇНІ 19–20 СТОЛІТЬ
  • ЮСТИНІАН І
  • КАФИНСЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАРАЇМИ
  • КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698–1699
  • КЕРЧЕНСЬКО-ЕЛЬТИГЕНСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • КЕРЧЕНСЬКО-ФЕОДОСІЙСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1941–1942
  • КЕРЧЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК, ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК У М. КЕРЧ
  • ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700
  • КОРЧЕВ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМЧАКИ ТА СТАРОДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ КРИМУ
  • КРИМСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • КРИМСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КРИМСЬКА ВЛАДА В ПЕРІОД ОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВА ВЕРМАХТОМ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КРУЗ КОРНЕЛІЙ ІВАНОВИЧ
  • КРУЗ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, ФОН
  • КУЛЬ-ОБА
  • КУЛИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1774
  • ЛАЗАРЕВСЬКІ
  • ЛЕНІНА ОРДЕН
  • ЛИПА ІВАН ЛЬВОВИЧ
  • ЛОРЕР МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ЛУГАНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД, ЛУГАНСЬКИЙ ЗАВОД
  • ЛЮЦЕНКО ОЛЕКСАНДР ЮХИМОВИЧ
  • МЕХМЕД ІІ (МАГМЕД II) АЛЬ ФАТИХ
  • МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС
  • МІСТО-ГЕРОЙ
  • МОБІЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ 20 СТ.
  • МУЗЕЙ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НІМФЕЙ
  • ОДЕСЬКЕ АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ОСВІТА ЖІНОЧА В УКРАЇНІ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ СОЮЗ РОБІТНИКІВ
  • ПОЛЬ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПОРТО-ФРАНКО
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РІШЕЛЬЄ АРМАН-ЕММАНУЕЛЬ-СОФІЯ-СЕПТІМАНІ ДЕ ВІНЬЄРО ДЮ ПЛЕССІ, ГРАФ ДЕ ШИНОН, ГЕРЦОГ ДЕ РІШЕЛЬЄ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1686–1700
  • РОСТОВЦЕВ МИХАЇЛ ІВАНОВИЧ
  • СТЕМПКОВСЬКИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ТАВРІЙСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ТІРІТАКА
  • ТЮРКСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТМУТОРОКАНСЬКИЙ КАМІНЬ
  • ТОРРІЧЕЛЛІ ДЖОРДЖО
  • ТОТЛЕБЕН ЕДУАРД ІВАНОВИЧ
  • ЦАРСЬКИЙ КУРГАН
  • УШАКОВ ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ
  • ВОЙНОВИЧ МАРКО ІВАНОВИЧ
  • ЮЗ-ОБА, КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК
  • ЗАГАЛЬНИЙ СТРАЙК НА ПІВДНІ РОСІЇ 1903
  • ЖЕЛЯБОВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ЖИТІЄ СТЕФАНА СУРОЗЬКОГО
  • ЗОГРАФ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЗОЛОТИЙ КУРГАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)