ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

  Бібліографічне посилання: Єсюнін С.М. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, обласний центр [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Khmelnytskyj_mst (останній перегляд: 18.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1954 — Проскурів, у 16—18 ст. — Плоскирів, у джерелах 15 ст. — Плоскирівці, Плоскирів) — місто обласного підпорядкування, обласний і районний центр. Розміщений на обох берегах р. Пд. Буг, при впадінні в неї р. Плоска. Населення 263 тис. осіб (2013). Першим документальним свідченням про Х. є грамота від 1431 короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла, за якою "Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі" були надані у володіння Я.Чанстуловському. У 15—18 ст. Плоскирів перебував у складі Подільського воєводства, належав до королівщини і доволі часто змінював власників. 1547—1615 Плоскировим володіли представники родини Влодеків, які побудували тут дерев’яний замок та міські укріплення (за участю італ. архіт. Б.Морандо). 1566 Плоскирів став самоврядним міським поселенням, хоча грамоти на магдебурзьке право не виявлено. Наприкінці 16 ст. сформувалося Плоскирівське староство (див. Староство), яке 1665—1796 перебувало у володінні представників "молодшої" гілки родини Замойських. За часів Національної революції 1648—1676 та в роки окупації Османською імперією 1672—99 Плоскирів був спустошений, укріплення зруйновані. На поч. 18 ст. Замойські поступово відродили госп-во у старостві, переселивши сюди селян із польс. Мазовії. У Плоскирові набули розвитку торгівля, ремесла, з’явилися цехи.

Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Плоскирів перейшов під владу Рос. імперії. Указом рос. імп. Катерини II від 5 липня 1795 у складі Подільського намісництва (із 1797 — Подільська губернія) був утворений повіт із центром у Проскурові. (Саме в цьому указі вперше замість назви Плоскирів вжито назву Проскурів. Така зміна відбулася, скоріш за все, через неточну передачу рос. мовою польс. варіанта топоніма.)

На поч. 19 ст. Проскурів був малим містом — 1806 тут мешкали 2022 жителі, налічувалося 487 будинків, із них лише один кам’яний, діяли правосл. церква, римо-катол. каплиця та дві синагоги. Ярмарки відбувалися 14 разів на рік. 1822 місто постраждало від великої пожежі, що знищила всі дерев’яні споруди. Після пожежі відбулося повне перепланування Проскурова згідно з ген. планом 1824.

Екон. піднесенню міста у 2-й пол. 19 ст. сприяли прокладання залізниці (1870) та створення сталого гарнізону (46-й піх. Дніпровський та 35-й драгунський Бєлгородський полки, 12-та артилер. бригада, штаб 12-ї піх. д-зії). Розвитку набула гуртова торгівля (особливо хлібом), збільшилася роль пром-сті, провідною галуззю якої була харчова. На поч. 20 ст. розвиток Проскурова набув ще більших темпів: споруджено чимало громад. і житлових будинків, забруковано всі центр. вулиці, відкрито нові культурно-освіт. заклади (міська б-ка, реальне та комерційне уч-ща, жін. г-зія), прокладено телефонну (1909) та електричну (1911) мережі. Населення зросло майже вдвічі (у 1897 було 22 915 мешканців, у 1914 — 40 033).

Під час Першої світової війни Проскурів був прифронтовим містом: 1914 тут розміщувався штаб 8-ї армії Південно-Західного фронту (командуючий армією — генерал від кавалерії О.Брусилов), 1915—17 — тилові установи та шпиталі.

За часів Української революції 1917—1921 Проскурів відігравав роль важливого опорного пункту Української Народної Республіки: у місті тричі перебував уряд УНР та Директорія (6—21 березня, 16—21 листопада 1919, 7—30 червня 1920), відбулося останнє засідання Директорії УНР в її повному складі (березень 1919).

Серед трагічних подій слід відзначити кривавий (бл. 1 тис. загиблих) єврейс. погром 15—16 лютого 1919, здійснений за наказом "ідейного антисеміта" отамана І.Семосенка (начальник проскурівської залоги Армії Української Народної Республіки; пізніше був відкликаний і підданий суду). Погром тлумачився як акція у відповідь на придушену в ніч з 14 на 15 лютого спробу більшовицького збройного повстання в місті, 50 % населення якого становили євреї (природно, їх було багато і серед місц. більшовиків). Погром був першим такого масштабу в новітню добу і став знаковим у колективній пам’яті єврейс. народу.

18 листопада 1920 у місті остаточно встановлено рад. владу. 1923—30 і 1935—37 — центр Проскурівської округи, з 1923 — також однойменного р-ну (1932—37 округа та р-н у складі Вінницької області). З утворенням 22 вересня 1937 Кам’янець-Подільської обл. став містом обласного підпорядкування, а з 15 березня 1941 — обласним центром. 1921—40 у Проскурові розміщувалися 1-ша Запоріз. д-зія Червоного козацтва та штаб 1-го кінного корпусу Червоного козацтва (див. Червоне козацтво).

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (8 липня 1941 — 25 березня 1944) в передмісті Ракове існував табір "Шталаг-355", в якому було знищено до 60 тис. рад. військовополонених. Більшість євреїв (які 1939 становили бл. 40 % населення міста) загинули у двох гетто. У місті діяла потужна підпільна організація, очолювана М.Храновським. 1941—44 проскурівський аеродром використовувався нім. авіацією, 1944—45 — рад. і чехословац. союзною авіацією.

16 січня 1954 Проскурів перейменовано на Хмельницький, а Кам’янець-Подільську обл. — на Хмельницьку область. У повоєнний час Х. перетворився на значний індустріальний центр із розвинутими машинобудуванням, легкою та харчовою пром-стю. Значно зросло населення міста (у 1959 — 62 тис. осіб, у 1989 — 237 тис. осіб), було розбудовано соціально-культ. та освіт. сферу (1962 засновано технологічний ін-т — нині нац. ун-т), прокладено тролейбусну мережу та ін. У 2-й пол. 20 ст. Х. став важливим військово-стратегічним пунктом зх. частини СРСР: із 1956 тут дислокована 17-та мотострілец. д-зія, із 1961 — 19-та ракетна д-зія, 1970 засновано вище артилер. командне уч-ще, на базі якого 1992 створено Ін-т прикордонних військ України (нині Нац. академія держ. прикордонної служби України). Наприкінці 20 ст. Х. став одним із найбільших у Сх. Європі центрів гуртово-роздрібної торгівлі — у місті діє комплекс речових ринків, який займає площу понад 18 га.

Уродженцями Проскурова є худож. Г.Верейський, декабрист П.Вигодовський (Дунцов), філософ, церк. та укр. держ. діяч В.Зеньківський, бандурист, діяч Укр. революції 1917—21 та руху опору у складі УПА К.Місевич, укр. держ. діяч, академік М.Павловський, хірург-офтальмолог С.Федоров, амер. письменниця Аріель Дюран, ізраїл. художник М.Сіма, держ. діяч РФ О.Руцькой. Із містом пов’язане життя письменників О.Купріна і М.Трублаїні, співачки О.Камбурової, держ. діячів В.Бегми та О.Ватченка та ін.

Пам’ятки арх-ри місц. значення: церква Різдва Пресвятої Богородиці (1835—37), комплекс міськ. казарм (1892—97, казарми, адм., госп. і житлові споруди, полкова церква), особняк С.Маранца (кін. 19 ст., нині тут театр ляльок), ряд громад. і житлових будівель кін. 19 — 20 ст.

Численні пам’ятники, у т. ч. 4 пам’ятники Б.Хмельницькому (встановлені 1955, 1993, 1997, 2007).

Археол. пам’ятки: поселення бронзового віку, раннього залізного віку, черняхівської культури, кургани скіф. часу та ін. В істор. центрі локалізоване замчище 15—17 ст., проте через щільну забудову дослідження не проводилися.

Музеї: краєзнавчий, художній, літературний, історії міста Хмельницького, фотомистецтва, історії Проскурівського підпілля.

Офіц. веб-сайт міста: http:// khmelnytsky.com.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Орловский М. Историческое описание уездного г. Проскурова Подольской губернии. «Подольские епархиальные ведомости», 1863, № 5
  2. Завальнюк О.М. Проскурів в роки Директорії. В кн.: Хмельниччина: роки становлення та поступу. Хмельницький, 1997
  3. Демидко С.Ю. Археологічна карта міста Хмельницький. В кн.: Матеріали наукової конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України». Хмельницький, 2006
  4. Петров М.Б., Яков’юк О.П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля XV—XVIII ст. В кн.: Матеріали ХI Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам’янець-Подільський, 2004
  5. Історія міста Хмельницького: Документи і матеріали. Хмельницький, 2006
  6. Єсюнін С.М. Місто Хмельницький: історія, події, факти. Хмельницький, 2008
  7. Його ж. Плоскирівський замок та міські укріплення XVI—XVII ст. В кн.: Замки України: дослідження, збереження, використання. Галич, 2011
  8. Хмельницкий [на веб-сайті «Электронная еврейская энциклопедия»]. Web: http://www.eleven.co.il/article/14534

Посилання:
  • АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • БЕГМА ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БРОНЗОВИЙ ВІК
  • БРУСИЛОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА
  • ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОРОЛІВЩИНИ
  • КУПРІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПРОСКУРІВСЬКА ОКРУГА
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СТАРОСТВО
  • ЦЕХИ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • ВАТЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ФЕДОСІЙОВИЧ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВИГОДОВСЬКИЙ (ДУНЦОВ) ПАВЛО ХОМИЧ
  • ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.
  • ЯРМАРОК
  • ЗЕНЬКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БУКОВИНСЬКИЙ КУРІНЬ
  • ЧОРНИЙ ОСТРІВ, СМТ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ДЕРЖАВНІ НАРАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919–1920
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГРИГОР'ЄВ НИКИФОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАРПАТСЬКИЙ РЕЙД СУМСЬКОГО ПАРТИЗАНСЬКОГО З'ЄДНАННЯ ПІД КОМАНДУВАННЯМ С.КОВПАКА 1943
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • КОЛОМИЙСЬКИЙ ШЛЯХ
  • КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТА НАЦИСТСЬКОГО ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ НА ТЕРИТОРІЇ УСРР–УРСР
  • КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОЗЕЛЬСЬКИЙ БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • КРАСИЛІВ
  • КУПРІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК
  • ЛАСКАРЄВ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ
  • ЛЯСОТА (ЛАСОТА) ФОН СТЕБЛАУ
  • МАЛАНЧУК ВАЛЕНТИН ЮХИМОВИЧ
  • МІТЮКОВ ОЛЕКСАНДР ГЕОРГІЙОВИЧ
  • МУДРИЙ ВАСИЛЬ
  • НАХТІГАЛЬ
  • НАРАДА ПОСЛІВ І ГОЛІВ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ УНР (1919-1920)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПЕТРУШЕВИЧ ЄВГЕН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ПОДІЛЬСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ПОХІДНІ ГРУПИ ОУН
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • ПРОСКУРІВ
  • ПРОСКУРІВСЬКА ОКРУГА
  • ПРОСКУРІВСЬКО-ЧЕРНІВЕЦЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944
  • ПРИКОРДОННА БИТВА 1941
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • РОСІЙСЬКЕ ВОЄННО-ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • САЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • ШЕПЕТІВКА, МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ШМІГЕЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ
  • СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ
  • СІЧИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЮХИМОВИЧ
  • СТАРОКОСТЯНТИНІВ, МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВЕНГРЖИНОВСЬКИЙ АРКАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВОРОНОВИЦЯ
  • ВИГОДОВСЬКИЙ (ДУНЦОВ) ПАВЛО ХОМИЧ
  • ЯРМОЛИНЦІ
  • ЗАЛІЗНИЧНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТЬ
  • ЗЕНЬКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)