Бібліографічне посилання: Черняков І.Т. КІМЕРІЯ, Кімерійська земля (країна) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kimeriya (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КІМЕРІЯ, Кімерійська земля (країна) – згадується давньогрец. істориком Геродотом в описі Скіфії як давня назва (до приходу скіфів у Пн. Причорномор'я) однієї з її складових земель. Є кілька гіпотез щодо локалізації цієї землі – в Пн. Причорномор'ї, на Кавказі, в Малій Азії. Археол. дослідження у степовій частині пд. України виявили тут численні пам'ятки генетично пов'язаних між собою сабатинівської культури (15–13 ст. до н. е.), білозерської культури (12 – 10 ст. до н. е.) та поховань пізніх кімерійців (9–7 ст. до н. е.). На думку укр. археологів, результати цих досліджень засвідчують, що тер. К. поступово розширювалась, а її ядром була степова частина України від пониззя Дунаю до Приазов'я, включаючи Крим.