ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОКУНЬКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Петренко Є.Д. КОКУНЬКО Петро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kokunko_P (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОКУНЬКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ

КОКУНЬКО Петро Іванович (22(10).06.1851–10.06.1939) – отаман Єйського відділу Кубанської обл., ген.-лейтенант (1916). Гол. хранитель Кубанських військ. регалій за кордоном. Н. в станиці Должанська (нині станиця Краснодарського краю, РФ), де його батько, осавул Іван Трохимович, мав рибні промисли. Закінчив Кубанську військ. г-зію (1870) і продовжив навчання в Петерб. ун-ті, через рік перейшов на хім. від-ня Технологічного ін-ту. Під час студентських заворушень залишив ін-т і вступив до Олександрівського військ. уч-ща. 1878 К. здобув чин хорунжого; після двох років строкової служби призначений викл. історії та фортифікації у Ставропольське юнкерське уч-ще. 1888, після закінчення військ. акад., зарахований до Генштабу, але через два роки вернувся в стрій, командував сотнею 1-го Єкатеринодарського полку, з 1894 – військ. старшина, пом. командира 1-го Хоперського полку, командир 1-го Урупського полку. 1910, з підвищенням в чин генерал-майора, призначений на пост отамана Єйського відділу Кубанської обл. Зарекомендував себе як людина ідеальної чесності та поборник госп. інтересів рядових козаків. Багато уваги приділяв розвитку подвірного конярства. 1917 був представником станиці Уманська (нині станиця Ленінградська Краснодарського краю, РФ) у Кубанській крайовій раді. На поч. 1920 Кубанський уряд поставив його на чолі делегації з п'яти осіб для збереження Військ. регалій. Він залишався їх беззмінним зберігачем і на еміграції майже до самої смерті.

П. у м. Земун (нині в межах м. Белград, Сербія).

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Казачий словарь-справочник, т. 2. Сан-Ансельмо, 1968
  2. Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997.

Посилання:
  • ХОРУНЖИЙ
  • КОЗАК, СЛОВО

  • Пов'язані терміни:
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)