ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, ПОНЯТТЯ

  Бібліографічне посилання: Дерейко І.І. КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, поняття [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kolaboracionizm (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, ПОНЯТТЯ

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ, поняття. Термін "колабораціонізм" (від франц. collaboration – співпраця) досить часто вживається в істор. літ. для означення добровільної співпраці (на противагу вимушеній праці) окремих груп чи прошарків нас. окупованих тер. з окупантами. Таке використання цього терміна пов'язано з тим, що саме так було названо (офіційно) принцип взаємовідносин Німеччини і "вішістської Франції" (від назви м. Віші, де перебував франц. уряд маршала А.Петена, що був створений в окупованій гітлерівцями Франції і уклав з А.Гітлером 1940 в м. Монтруа угоду про співпрацю). У суто агітаційних матеріалах країн антигітлерівської коаліції уряд А.Петена був охарактеризований як колабораціоністський. Відтоді історики, на противагу вимушеній праці місцевого населення на окупаційну владу, добровільну співпрацю з окупантами почали називати К.

Сучасні дослідники розмежовують власне К., який передбачає наявність політ. угоди з окупантом, та "кооперування" (англ. cooperation) з окупаційною владою у цивільних галузях, а також "спільне ведення війни" (англ. сo-belligerence) на боці окупаційних сил. Окрім цього за сферами діяльності розрізняють такі види К., як побутовий, адм., екон., військ., політ. та військ.-політ.

Для окупованих європ. країн найбільш характерним був політ. та військ.-політ. К., він проявлявся у створенні номінально незалежних урядів чи адм. інституцій, а також організації пронацистських рухів та партій (Франція, Норвегія, Данія, Нідерланди, Греція, Сербія, Угорщина).

Збройні формування колабораціоністських режимів та рухів виконували окупаційні функції на власній тер. та брали участь у "Європейському хрестовому поході проти більшовизму" в складі військ СС та вермахту (бл. 500 тис. осіб).

На окупованих тер. східноєвроп. д-в (Польща, СРСР) політ. рухи, навіть пронімецькі, послідовно придушувалися. Тому в перші роки окупації нац.-визвол. рухи не змогли тут оформитися і набули поширення побутовий та військ. К. (згідно з відповідними дослідженнями, від 1,5 до 2 млн колиш. громадян СРСР, з них від 250 до 300 тис. українців, брали участь у різноманітних фронтових і допоміжних підрозділах нім. збройних сил, зокрема в Рос. визвол. армії, Укр. визвол. війську, Білорус. краєвій обороні тощо). Квазіурядові структури, аналогічні західно- та центральноєвроп., тут почали створюватися лише в останні місяці війни (Укр. нац. к-т, К-т визволення народів Росії). У берез.-квіт. 1945 частина укр. військ. формувань (бл. 25 тис. осіб у складі 1-ї та 2-ї укр. дивізій, запасної бригади, 2-х охоронних полків, кількох спец. частин та підрозділів) були об'єднані в Укр. нац. армію (УНА) під командуванням ген. П.Шандрука та отримали статус союзника Німеччини (див. також "Галичина", д-зія СС).

У світовій сусп.-політ. літ-рі співпраця з окупантами розглядається як ганебне явище, як дії, спрямовані проти інтересів власного народу, д-ви та її союзників. Проте певним винятком з цього загального правила є співпраця з окупантами, до якої вдавалися нац.-визвол. рухи з метою створення власних самостійних держ. утворень (валлонські рексисти (Бельгія), бретонські безен-перротівці (Франція), хорватські усташі (Югославія), словац. глінківці (Чехословаччина) тощо). УНА діяла в складі нім. військ. машини для протистояння наступу Червоної армії (див. Радянська армія). По завершенні війни її вояки були інтерновані союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Littlejon D. The Patriotic Traitors. A History of Collaboration in German–occupied Europe 1940–1945. London, 1972
  2. Watt D. Nazi Political Warfare: Persuasion and Subversion. В кн.: Carr W., Cecil R. & oth. Hitler's War Machine. New York, 1975
  3. Windrow M., Burn J. The Waffen SS. London, 1995
  4. Семиряга М.И. Коллаборационизм: Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны. М., 2000
  5. Соколов Б.В. Тайны Второй мировой. М., 2000
  6. Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). Львів, 2003.

Посилання:
  • АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ У ІІ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ГАЛИЧИНА
  • ГІТЛЕР АДОЛЬФ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ШАНДРУК ПАВЛО ФЕОФАНОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕРМАХТ
  • ВІЙСЬКА СС
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • АРМІЯ КРАЙОВА
  • АРМСТРОНГ ДЖОН АЛЕКСАНДР
  • ДЕПОРТАЦІЇ НАРОДІВ КРИМУ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • ДЕПОРТАЦІЇ В РЕТРОСПЕКТИВІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
  • ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ 1944
  • КРИМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945, ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945
  • КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ЛИФАР СЕРЖ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ КРИМСЬКИХ ТАТАР У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  • РОСІЯ
  • ТІСО ЙОЗЕФ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)