ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

  Бібліографічне посилання: Крижицький С.Д. КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kolonizaciya_Piv_Prychornomorya (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я. Відбувалася в ході Великої давньогрец. колонізації. Її початок припадає на 2-гу пол. 7 ст. до н. е., кін. – на 1-шу чв. 5 ст. до н. е. Гол. потік переселенців ішов у 2-й пол. 6 ст. до н. е. переважно з міст Іонії, зокрема з дорійського міста Мілет (Мала Азія). Колонізація охопила Нижнє Подністров'я (Ніконій, Тіра), Нижнє Побужжя (Березанське поселення; див. Березань, Ольвія), зх. Крим (Керкінітида, згодом Херсонес Таврійський) та сх. Крим (Пантікапей, Німфей, Феодосія, Мірмекій, Тіритака), а також узбережжя Таманського п-ва (Фанагорія, Гермонасса, Кепи). Відбувалася як організовано, так і стихійно або мала змішаний характер. У першому випадку на чолі невеликого загону переселенців стояв ойкіст (засновник), він обирався ще в метрополії. По прибутті на нове місце на кожного учасника загону – апойка (переселенця) – виділялася земельна ділянка – ойкопедон (ділянка під будинок); десята частина тер. майбутнього міста відводилася під культові споруди; місто обносилося фортечними мурами. За межами міста його громадяни наділялися землею для ведення с. госп-ва. Колоністів, які прибували пізніше, називали епойками (чужинцями, прибульцями). Стихійна колонізація становила собою переселення сільс. нас. і була пов'язана з заснуванням великої кількості сільс. поселень. Серед гол. причин колонізації – нестача с.-г. угідь у метрополії, війни, зокрема з персами, політ. поразки певних груп нас. у тому чи ін. полісі, торгівля – збут власної продукції, купівля сировини, продуктів с. госп-ва, промислів, купівля рабів. Колонізація Пн. Причорномор'я велася виключно мирним шляхом – здебільшого греками освоювалися незаймані осілим місц. нас. узбережжя морів та лиманів. Засновані поліси не залежали від своїх метрополій, відносини між першими та другими базувалися на договірних засадах. Прошарок варварів у д-вах був незначним (виняток – Боспорське царство).

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья (краткий очерк отечественных теорий колонизации). К., 1966
  2. Давня історія України, т. 2, ч. 2. К., 1998.

Посилання:
  • БЕРЕЗАНЬ, МІСТО
  • БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
  • ФАНАГОРІЯ
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • ГЕРМОНАССА
  • КЕПИ
  • КЕРКІНІТИДА
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • МІРМЕКІЙ
  • НІКОНІЙ
  • НІМФЕЙ
  • ОЛЬВІЯ
  • ПАНТІКАПЕЙ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • ТІРА
  • ТІРІТАКА
  • ВАРВАРИ, БАРБАРИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)