ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Головко В.В. КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, Комуністична партія України [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kom_partiya_Ukr_nezal (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, Комуністична партія України. 26 серп. 1991 Президія ВР України видала Указ "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" (див. Комуністична партія України радянської доби), а 30 серп. 1991– Указ "Про заборону діяльності Компартії України". Початок становленню КПУ був покладений на напівлегальній 20-й конф. Комуністичної партії Радянського Союзу (вона проходила у жовт. 1992 в Москві). На цій конф. було вирішено реорганізувати КПРС у союз самостійних комуніст. партій країн Співдружності Незалежних Держав. Після закінчення конф. укр. делегація, до якої входили 54 представники Компартії України радянської доби, сформувала орг. к-т з відновлення діяльності КПУ.

6 берез. 1993 в м. Макіївка відбулася Всеукр. конф. комуністів. На ній постало питання, чи відновлювати (і яким чином) під старою назвою, чи створювати під новою назвою комуніст. партію в Україні. Було вирішено провести юридично необхідні заходи з інституалізації саме КПУ. 14 трав. 1993 Президія ВР України ухвалила рішення, в якому зазначалося, що "громадяни України, які поділяють комуністичні ідеї, можуть створювати партійні організації у відповідності до чинного законодавства України". Це рішення відкривало легітимне поле для діяльності комуніст. орг-цій в Україні.

19 черв. 1993 в Донецьку проходив 2-й етап Всеукр. конф. комуністів, на ньому було проголошено, що вона "конституюється як всеукраїнський форум комуністів– з'їзд", правомочний проголосити відновлення КПУ. Була ухвалена Декларація про відновлення діяльності КПУ, в ній наголошувалося, що нова партія є фактичною правонаступницею Компартії України, що входила до складу КПРС. Крім того, було ухвалено звернення до Ген. секретаря ООН із засудженням укр. націоналізму, а також рішення про вступ до Союзу комуніст. партій (СКП–КПРС). Першим секретарем КПУ був обраний П.Симоненко.

Мін-во юстиції України відмовило КПУ в реєстрації через її претензії на правонаступництво тієї КПУ, що була респ. орг-цією КПРС. Тоді кер-во партії шляхом опитування делегатів 1-го з'їзду внесло відповідні зміни в статут, після чого Мін-во юстиції України зареєструвало партію 5 жовт. 1993. Це дало можливість партії взяти участь у парламентських виборах 1994. На час виборів заявлена чисельність членів КПУ становила 120 тис. осіб. За результатами виборів у берез. 1994 партія отримала найбільшу депутатську фракцію (94 особи) і зайняла домінуючу роль у кер-ві парламенту і парламентських к-тах. На президентських виборах, що відбувалися паралельно з парламентськими, П.Симоненко зняв свою кандидатуру на користь лідера Соціаліст. партії України (СПУ) О.Мороза, а в другому турі партія підтримала Л.Кучму.

Екон. підтримку КПУ надали т. зв. червоні директори– керівники потужних пром. підпр-в, які робили ставку на відновлення провідної ролі держави в економіці. КПУ вимагала повернення рад. політ. режиму ("влада– радам депутатів трудящих") і відновлення СРСР. Розуміючи, що лідер комуністів не має шансів бути обраним Президентом України, партія виступала за скасування цієї посади. Вона виступала також проти ринкових реформ, за припинення співпраці з міжнар. фінансовими інститутами– Міжнародним валютним фондом та Світ. банком реконструкції і розвитку.

Домінування у Верховній Раді України 2-го скликання (1994–98) лівих сил (комуністів, соціалістів і Сел. партії України) спричинило протистояння законодавчої та виконавчої гілок влади. Компромісом у цій боротьбі спочатку стала Конституційна угода 1995, а потім– Конституція України 1996. Переважна більшість депутатів-комуністів голосувала проти Конституційної угоди, однак під час прийняття Конституції з 89 депутатів-комуністів "за" проголосували 29, "проти"– 20, інші або були відсутні, або утрималися, або не голосували.

На 1 січня 1999 чисельність КПУ, за офіц. даними, становила 142 тис. осіб. За результатами виборів до ВР України (берез. 1998) мандат нар. депутата отримали 123 представники від КПУ (24,65 % голосів, 1-ше місце з 30 партій, які брали участь у виборах). 84 депутати пройшли за парт. списком, 39– у мажоритарних округах. Комуністи очолили 6 парламентських к-тів. А.Мартинюк обійняв посаду заст. Голови ВР України.

На президентських виборах 1999 П.Симоненко зайняв у 1-му турі 2-ге місце (22,24 %), а в 2-му з великим відривом програв Л.Кучмі. Кількість членів партії почала зменшуватися (на кін. 1990-х їх залишилося 80 тис. осіб).

У лют. 2000 відбулася "оксамитова парламентська революція": не маючи можливості через саботаж спікера О.Ткаченка поставити на голосування питання про переобрання кер-ва ВР України, центристські і правоцентристські фракції, які здобули більшість у парламенті, перенесли свою роботу в Укр. дім, де, незважаючи на відсутність у залі необхідної– згідно з регламентом ВР– для роботи сесії 2/3 нар. депутатів, ухвалили низку важливих рішень– від кадрових до ідеологічних. Зокрема, було скасовано держ. свято 7 і 8 листоп. (річниця Жовтневого перевороту в Петрограді 1917). Оскільки укр. сусп-во не продемонструвало тоді підтримки лівих сил, КПУ під загрозою розпуску парламенту і втрати значної кількості мандатів погодилася з наслідками "оксамитової парламентської революції".

Під час проведення опозиційними силами акції громадян. спротиву під гаслами "За Україну без Кучми" (2000–2001) КПУ відмовилася від тактики єдиного фронту і проводила власні акції протесту.

У груд. 2000 в Києві було проведено з'їзд комуністів-депутатів представницьких органів влади України, на ньому було проголошено створення Всеукр. об-ня комуністів– депутатів рад "За соціальну справедливість і народовладдя". На думку його організаторів, це об'єднання мало "завоювати довіру, авторитет і підтримку Компартії з боку широких мас". Методи, які пропонувалися для цього ("усунення влади капіталу та формування соціалістичних виробничих відносин"), явно не відповідали провідним тенденціям розвитку укр. сусп-ва і робили заявлені цілі демагогічними.

27 груд. 2001 Конституційний Суд України виніс рішення про визнання неконституційними указів Президії ВР України про заборону Комуніст. партії України, зареєстрованої Мін-вом юстиції УРСР 22 лип. 1991. У трав. 2002 відбувся об'єднавчий позачерговий з'їзд обох комуніст. партій України – тієї, що була зареєстрована 22 лип. 1991, і тієї, що була зареєстрована 5 жовт. 1993. Під час з'їзду кер-во КПУ заявило, що партія є повноважною правонаступницею КП(б)У – КПУ, утвореної 12 лип. 1918.

За результатами парламентських виборів 2002 КПУ вже не могла створити найбільшої фракції (по багатомандатному округу вона отримала 59 депутатських мандатів; по мажоритарних округах– ще 5, загалом– 64 мандати).

У рамках підготовки до президентських виборів 2004 в партії розгорнулася боротьба за зміну кер-ва. На посаду 1-го секретаря ЦК претендував лідер крим. комуністів Л.Грач. Однак позачерговий парт. з'їзд підтримав кандидатуру П.Симоненка.

У виборчій кампанії 2004 у першому турі голосування П.Симоненко зайняв 4-те місце (4,97%). Під час Помаранчевої революції кін. 2004 кер-во КПУ оцінювало протистояння В.Ющенка і В.Януковича як конфлікт двох олігархічних угруповань.

Після президентських виборів 2004 КПУ опинилася у складній ситуації. Виконавча влада взяла жорстку лінію на витіснення КПУ з політики, окрім того в ході президентських виборів склався союз "помаранчевих" з другою впливовою лівою силою– СПУ. Водночас комуністів з електорального поля істотно потіснила Партія регіонів України, відбулося звуження соціальної та екон. бази КПУ.

За результатами виборів до ВР України в берез. 2006 (3,66 %, 5-те місце) КПУ отримала 21 мандат.

7 липня 2006 КПУ разом з Партією регіонів України та СПУ створила Антикризову коаліцію. Це дало їй можливість отримати головування у двох парламентських к-тах і відновити А.Мартинюка на посаді першого заст. голови ВР України.

З-поміж інших політ. партій КПУ 2006 мала найбільш розвинуту структуру первинних орг-цій по всій Україні, однак з різким перепадом їх чисельності по регіонах країни (мінімальна на зх., більша на сх. і максимальна на пд.). На 2005 у партії налічувалося 96 тис. осіб. Офіц. друкованим органом є газ. "Комуніст".

КПУ намагається активно впливати на громад. оцінку дискусійних сторінок вітчизн. історії рад. доби, дотримуючись оцінок, характерних для рад. історіографії. Партія виступає проти надання держ. статусу ветеранам Української повстанської армії, вважаючи їх "фашистсько-німецькими колабораціоністами" і позитивно оцінює нац. політику рад. влади.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Яблонський В. Сучасні політичні партії України: Довідник. К., 1996
  2. Яблонський В., Латко Я. Сучасні політичні партії України. К., 1999
  3. Здіорук С., Бичек В. Проблеми функціонування політичних партій України в системі владних відносин. К., 2001.

Посилання:
  • ДЕРЖАВА
  • ДОНЕЦЬК
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
  • КУЧМА ЛЕОНІД ДАНИЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • МАКІЇВКА
  • МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ)
  • МОРОЗ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МОСКВА
  • НАЦІОНАЛІЗМ
  • СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТКАЧЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ЯНУКОВИЧ ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ
  • ЮЩЕНКО ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990
  • КОДИФІКАЦІЙНІ РОБОТИ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • ЛЬВІВ
  • МАРКС КАРЛ ТА УКРАЇНА
  • МОРОЗ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СКАБА АНДРІЙ ДАНИЛОВИЧ
  • СОЦІАЛІСТИЧНИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, СОЦІНТЕРН
  • ТКАЧЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)