Бібліографічне посилання: Данилюк Ю.З. КОМАРНО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Komarno (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМАРНО (до 1992 – Комарне) – місто Городоцького р-ну Львівcької області. Розташов. на р. Верещиця (прит. Дністра), за 45 км від Львова. Нас. 4,0 тис. осіб (2004).

Виникло в 12–13 ст.

У 40-х рр. 14 ст. у складі Галицького князівства захоплене Польщею.

1473 отримало магдебурзьке право.

Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшло до Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина).

Після розпаду Австро-Угорщини (1918) – у складі Західноукраїнської Народної Республіки.

1919–39 у складі Польщі.

21 вересня 1939 зайняте рад. військами. Від 1 листопада 1939 в складі УРСР.

1940–59 – райцентр. Місто від 1940.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від кін. черв. 1941 до 27 лип. 1944 було окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії.

Архіт. пам'ятки: костьол (1657); Свято-Михайлівська церква та дзвіниця (дерев'яна, 1754); оборонні рови та вали (1524, 1672).