ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР

  Бібліографічне посилання: Мовчан О.М., Реєнт О.П. КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Komisii_dopomoga_golod (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР

КОМІСІЇ ТА КОМІТЕТИ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР – держ. органи та громадські орг-ції, що діяли в УСРР в роки голоду 1921–23 (див. Голод 1921–1923 років в УСРР). Комісію допомоги постраждалому від неврожаю населенню республіки при ВУЦВК було засновано (за прикладом аналогічної комісії в РСФРР) постановою президії ВУЦВК від 29 черв. 1921. Комісію очолив голова ВУЦВК Г.Петровський, до її складу було введено представників нар. комісаріатів продовольства та земельних справ УСРР, а також ЦК комітетів незаможних селян. 6 лип. цього ж року комісію доповнили делегатами Південбюро ВЦРПС та Вукоопспілки, а 29 лип. політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову про реорганізацію комісії в Центр. комісію допомоги голодуючим (ЦК допгол, ЦКДГ ВУЦВК) та про заснування центр. харків. та периферійного київ. к-тів укр. громад. діячів, що мали діяти під кер-вом КП(б)У та Центр. робітн. к-ту (Церобочком допгол) при Південбюро ВЦРПС.

Ініціаторами заснування громад. к-тів допомоги голодуючим на місцях були дореволюц. громад. діячі – члени т. зв. старих добровільних т-в. Першими були створені Полтав. (на чолі з В.Короленком) та Олександрівський громад. к-ти. Спроба консолідації зусилля громадськості в справі допомоги голодуючим була зроблена орг. бюро укр. громад. к-ту допомоги голодуючим у Харкові. На розширеному засіданні к-ту з представниками громадських кіл Харкова та делегатами Полтавської і Київської губерній було ухвалено рішення про те, щоб налагодити зв'язки з Всерос. к-том допомоги голодуючим (ВКДГ; ств. з дозволу політбюро ЦК РКП(б) колиш. лідерами Конституційно-демократичної партії С.Прокоповичем, Є.Кусковою та Н.Кішкіним у Москві 21 лип. 1921). Паралельно проводилися переговори оргбюро к-ту з секретарем ЦК КП(б)У Д.Мануїльським щодо принципів взаємин Всеукр. громад. к-ту допомоги голодуючим з РНК УСРР.

Однак після розпуску ВКДГ, принизливо названого В.Леніним "прокукішем" (за першими літерами прізвищ його лідерів), політбюро ЦК КП(б)У відмовилося від намірів співпрацювати з к-тами укр. громад. діячів у справі організації кампанії допомоги голодуючим. Без підтримки з боку політ. органів УСРР поодинокі місц. громад. к-ти допомоги голодуючим розпалися.

Це давало змогу компарт.-рад. органам перехопити ініціативу кер-ва громад. кампанією допомоги голодуючим.

17 серп. 1921 президія ВУЦВК ухвалила постанову про створення Церобочкому при Південбюро ВЦРПС, аналогічного Церобочкому при ВЦРПС (заснований у Москві 28 лип. 1921).

18 серп. 1921 політбюро ЦК КП(б)У затвердило рішення про організацію Всеукр. та губернських к-тів допомоги голодуючим при виконкомах рад, до складу яких поряд з "колишніми" громад. діячами, "які входили б до комітетів персонально, а не як представники колишніх громадських організацій", пропонувалося "ввести достатню кількість представників партійних, професійних та інших робітничих організацій". Усі члени к-тів допомоги голодуючим мали персонально затверджуватися к-тами ЦК КП(б)У. Президію Всеукр. к-ту допомоги голодуючим рекомендувалося створити в кількості 5-ти осіб, причому до керівного складу ввести виключно членів КП(б)У, зокрема Д.Мануїльського (як голову к-ту), В.Ксандрова та С.Любімова. Безпарт. членів президії – голову Укрстатбюро О.Пєшохонова та акад. УАН Д.Багалія – не дозволялося допускати до кер-ва харків. к-том. Обов'язковою вимогою членства в к-тах допомоги голодуючим для "колишніх" діячів була підтримка ними більшовицького заклику до селян виконувати продподаток та боротися з "бандитизмом" (тобто з антирад. виступами). Задля організації допомоги голодуючим за кордоном рекомендувалося не заперечувати проти відрядження Всеукраїнським к-том допомоги голодуючим своїх представників за кордон під прапором Червоного Хреста. 25 листопада 1921 пленум Комісії допомоги голодуючим при ВУЦВК ухвалив постанову про створення Міжнар. укр. бюро допомоги голодуючим УСРР, воно було засновано 6груд. 1921 у складі повноважних представників УСРР за кордоном: М.Левицького, І.Новаківського та Кудрі – у Празі, О.Шумського – у Варшаві, В.Ауссема – у Берліні.

На комісію ЦКДГ ВУЦВК покладалися: практичне кер-во кампанією допомоги голодуючим згідно з директивами ЦК КП(б)У; координація діяльності місц. комісій та к-тів допомоги голодуючим, що організовувалися за дозволом ЦК КП(б)У; налагодження діяльності державних та радянських органів по боротьбі з голодом.

ЦКДГ ВУЦВК спиралася на губернські та повітові комісії допомоги голодуючим. Губернські комісії створювалися в складі представників: виконкому (голова), парткому КП(б)У, земвід., ради профспілок та комітету незаможних селян губернського рівня, а повітові – з висуванців виконкому, к-ту незаможних селян, комуніст. осередку та кооперативу повітового рівня, а також "одного кооптованого громадського працівника, що користувався особливою довірою населення даної волості". Згідно з постановою ВУЦВК від 13 верес. 1921, в УСРР також створювалися волосні та сільс. комісії допомоги голодуючим. Перші – за участю делегатів волосних виконкому, к-ту незаможних селян та парткому КП(б)У, а другі – за участю делегатів від сількому та сільвиконкому і одного представника від сільс. сходу.

Одночасно з цивільними створювалися військ. комісії допомоги голодуючим: Центральнакомісія при командуючому військами ЗС УСРР і Криму та місц. й низові – при нижчих військ. органах.

Комісії з'ясовували масштаби голоду й потреби голодуючого нас.; проводили агітацію та збір пожертв серед населення; клопотали перед органами влади щодо держ. допомоги; займалися переселенням голодуючих з РСФРР до УСРР; розподіляли отримані продовольство й одяг серед голодуючих. Крім того, вони сприяли наданню мед. допомоги хворим, вироб. допомоги селянам неврожайних місцевостей та трудової – безробітним. У першу чергу допомога надавалася голодуючим дітям. У голодуючих губерніях фонди комісій розподілялися за їх власним розпорядженням, а у врожайних – виключно ЦКДГ ВУЦВК.

У діяльності комісій допомоги голодуючим виразно проявилася фіктивність "незалежного" статусу УСРР. Хоча вже влітку 1921 стало очевидним, що пд. губернії УСРР будуть без врожаю і якщо план збору в них зернових не зменшити, то там буде голод, ЦК КП(б)У 4 верес. 1921 ухвалив постанову "Про кампанію боротьби з голодом", в якій указав губкомам, що вони повинні "розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога місцям, що постраждали від неврожаю, може бути вповні надана своїми губернськими або повітовими коштами". Це означало, що всі кошти, які були вже зібрані в УСРР для допомоги голодуючим, мали спрямовуватися до прикріплених до УСРР губерній РСФРР: Царицинської,Уральської, Саратовської та Симбірської. Уральську губ. ЦКДГ ВУЦВК мала забезпечувати разом з Курською губ. РСФРР; Саратовську – спільно з БСРР та Смоленською губ. РСФРР, а Симбірську – з Сибіром, Тульською і Калузькою губерніями РСФРР.

Лише на поч. 1922 ЦКДГ ВУЦВК одержала дозвіл допомагати укр. голодуючим, але тільки за рахунок власних коштів й за умови переважного забезпечення голодуючих РСФРР. Згідно з розпорядженням ЦКДГ Всерос. ЦВК, на ЦКДГ ВУЦВК покладалося зобов'язання забезпечити продовольством 1108 тис. голодуючих в РСФРР і 632 тис. – в УСРР. Це було нереально, від серп. 1921 до трав. 1922 ЦКДГ ВУЦВК змогла відправити голодуючим РСФРР 960 вагонів продовольства, а у "неврожайні" губернії УСРР – 232. Тільки в черв. 1922 УСРР було відкріплено від допомоги РСФРР, це дало можливість різко збільшити забезпечення продовольством українських голодуючих (з трав. до серп. 1922 їм було відправлено 1610 вагонів).

Незважаючи на голод в пд. губерніях УСРР навіть після збирання врожаю, ЦКДГ ВУЦВК, згідно з постановою ВУЦВК від 18 жовт. 1922, було ліквідовано (1 листоп. 1922). Цим кроком рад. уряд намагався виправдати в очах міжнар. спільноти поновлення УСРР хлібного експорту. Замість комісій допомоги голодуючим почали створюватися комісії з ліквідації наслідків голоду, на які покладалися завдання "допомоги в поновленні зруйнованих селянських господарств, допомоги інвалідам війни, праці та голоду, позбавленим госп-в, а також безробітним і безпритульним дітям".

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки голоду 1921–1923 рр. в Україні. К., 1993
  2. Веселова О.М.та ін. Голодомори в Україні, 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947: Злочини проти народу. К., 2000
  3. Геноцид українського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка. Міжнародна науково-теоретична конференція. Київ, 25 листоп. 2000 р. Матеріали. К. – Нью-Йорк, 2003.

Посилання:
  • АУССЕМ ВОЛОДИМИР ХРИСТИЯНОВИЧ
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • ХАРКІВ
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ
  • КОРОЛЕНКО ВОЛОДИМИР ГАЛАКТІОНОВИЧ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • МОСКВА
  • ПЕТРОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ШУМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • ІНОЗЕМНА ДОПОМОГА ГОЛОДУЮЧИМ В УСРР 1922–1923
  • КАМПАНІЯ З ВИЛУЧЕННЯ В УСРР ЦЕРКОВНИХ ЦІННОСТЕЙ 1922


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)