ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Komisiya_VUAN_pravo (останній перегляд: 21.10.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

КОМІСІЯ ВУАН ДЛЯ ВИУЧУВАННЯ ІСТОРІЇ ЗАХІДНОРУСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА (з квіт. 1931 – Комісія історії українського права ВУАН) – одна з провідних наук. установ юридичного профілю Всеукр. (Укр.) акад. наук (нині Національна академія наук України). Заснована 27 січ. 1919 відповідно до пункту "д" § 7 Статуту УАН при Соціально-екон. відділі УАН за ініціативою акад. Ф.Тарановського, який і очолив новостворену установу. До першого складу комісії, окрім Ф.Тарановського, входили академіки Д.Багалій, О.Левицький, Б.Кістяківський та А.Кримський, проф. С.Гогель, відомі архівісти В.Модзалевський, І.Каманін (керівничий над працями комісії) та В.Новицький (секретар комісії). Від лип. 1919 комісія фактично перестала засідати, а з 1 трав. 1920 офіційно припинила діяльність. Із лип. 1920 комісію очолив новообраний акад. М.Василенко. Завдячуючи його зусиллям, комісія відновила 8 січ. 1921 свої регулярні засідання, які продовжувалися до 17 трав. 1933.

До другого складу комісії в різні роки входили: академіки ВУАН О.Малиновський (1926–32) та О.Слабченко (1926–30), чл.-кореспонденти ВУАН М.Максимейко (з 1925) та В.Щербина (1920–24), а також наук. співробітники С.Іваницький-Василенко (1920–1933), Л.Окиншевич (1921–33), І.Черкаський (1921–33), І.Балінський (1921–27), С.Борисенок (1922–34), Г.Попов (1922–30), О.Добров (1925–31), В.Новицький (1925–32), М.Тищенко (1925–33), О.Юрченко (1926–31), В.Романовський (1926–31), Вік.Барвінський (1926–30), В.Отамановський (1926–1930), В.Гришко (1928–1934). Нетривалий період у комісії працювали П.Бонташ (1920–1923), І.Мінаков (1921–1924), П.Смирнов (1921), О.Орищенко (1923–24), М.Маслеників (1923–24), Є.Шманкевич (1925–27). На правах аспіранта, а потім наук. співробітника в Комісії перебував П.Сосенко (1926–33).

Крім київ. науковців, у роботі комісії брали участь дослідники з Харкова – М.Максимейко, Вік. Барвінський, Є.Шманкевич, з Одеси – М.Слабченко, з Вінниці – В.Отамановський, з м. Шпола – Г.Попов.

М.Василенко був водночас головою комісії і її керівничим. У верес. 1923 – листоп. 1924 під час перебування його під вартою у зв'язку зі звинуваченням у належності до антирад. орг-ції "Київський обласний центр дії" (див. "Київського обласного центру дії" справа 1923–1924) на засіданнях комісії головував І.Черкаський. Секретарями у другому складі комісії були С.Іваницький-Василенко (1920–22), Л.Окиншевич (1922–30), В.Гришко (1930–34). До 1922 всі співробітники комісії перебували на оплачуваних штатних посадах, а після того в штаті перебували лише С.Іваницький-Василенко та Л.Окиншевич, а з 1930 В.Гришко.

На засіданнях комісії, яких загалом відбулося понад 300, обговорювалися наук. доповіді її співробітників (здебільшого тексти майбутніх публікацій), окремі методологічні проблеми, звіти про відрядження, практичні питання організації наук. досліджень.

Осн. напрямом наук. діяльності першого складу комісії (1919–20) було визначено підготовку до друку першоджерел укр. права (Статуту Великого князівства Литовського Мамонічевського видання 1588, документів укр. козацьких судів 17–18 ст. тощо). Другий склад комісії, не припиняючи роботу з видання першоджерел, надавав пріоритет працям аналітичного характеру.

Офіц. органом комісії було продовжуване видання "Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права" (1925–30, усього було підготовлено 8, але побачило світ лише 7 випусків – № 1–6, 8, тираж 7-го випуску було знищено з ідеологічних міркувань). Крім того, комісія підготувала й видала "Матеріали до історії українського права" (1-й том) за редакцією М.Василенка, низку праць, опубл. у продовжуваному виданні "Записки Соціально-економічного відділу ВУАН", академічному наук. ж. "Україна", в ін. академічних (здебільшого ювілейних) збірниках, а також у фахових юрид. журналах "Вісник радянської юстиції" та "Червоне право".

Заг. творча спадщина комісії складає бл. 180 праць. Серед них найбільший інтерес становлять: розвідки М.Василенка "Кремінецький ліцей і університет св. Володимира" (1923), "Як скасовано Литовського статута" (1926) та "Конституція Пилипа Орлика" (1929); цикл статей М.Максимейка про Руську правду (1926–29); нариси М.Слабченка з правових питань Запорозької Січі (1927–29); монографія Л.Окиншевича "Центральні установи України-Гетьманщини XVII–XVIII ст." (1929–30); монографіяІ.Черкаського "Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII ст." (1928); праця І.Балінського "Нариси з історії феодалізму та феодального права в Польщі, Литві та на Україні" (1926); дослідження С.Іваницького-Василенка "Закон про опіку над недолітками в джерелах Магдебурзького права й Гетьманщини" (1925).

Ґрунтовні здобутки мала Комісія у справі юрид. археографії. В 1-му т. "Матеріалів до історії українського права" були опубл., зокрема, відомі пам'ятки вітчизн. права "Суд і розправа в правах малоросійських", "Процес краткий приказний", "Інструкція судам Данила Апостола". В ін. виданнях побачили світ окремі акти періоду Гетьманщини, матеріали з історії Києва і Чернігівщини й ін. документи. М.Василенко і В.Романовський підготували також 2-й т. "Матеріалів..." (він містив грамоти про надання магдебурзького права містам України), однак на стадії друку його публікація була заборонена. 1930 Комісію перейменували в Комісію історії українського права.

Назва була змінена у процесі запровадження в академії "циклової системи" і приєднання комісії до новоствореного історичного циклу відповідно до настанов сесії Ради ВУАН, що відбулася у жовт. 1930. Саме перейменування мало місце десь наприкінці 1930 і зафіксовано у різних недатованих схемах структури ВУАН. Комісія обговорила питання про зміну назви вже постфактум на засіданні 6 квіт. 1931 і визнала зміну назви доцільною. До того часу у протоколах самої комісії використовувалася стара назва. Наприкінці цього ж року комісія знову перейшла до філософсько-економічного циклу, до якого були приписані усі ін. юридичні установи.

З поч. 1930-х рр. діяльність комісії відбувалася в умовах постійного тиску владних структур, які вимагали від науковців "методологічної переорієнтації" і розгортання "критики й самокритики" своєї попередньої роботи. Публікація праць історико-юридичного характеру звелася майже нанівець. Нереалізованими залишилися, зокрема, задуми про видання багатотомного корпусу пам'яток укр. права (пропозиція М.Слабченка), курсу з історії укр. права (ідея О.Малиновського), нарисів з історії дослідження укр. права (незакінчена праця М.Василенка), а також "Словника української юридичної старовини", матеріали до якого збиралися під кер-вом І.Черкаського від 1925 (усі ці матеріали до "Словника..." з часом були втрачені).

У лют. 1934 у зв'язку з реорганізацією ВУАН комісія булаліквідована, а її працівники увійшли до складу Кабінету радянського будівництва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існування. В подальшому діяльність комісії неодноразово оцінювалася як ідеологічно ворожа і науково безплідна, а кількох її колиш. співробітників було репресовано.

Наприкінці 1950-х рр. почалася персональна реабілітація репресованих співробітників комісії. У 1990-х рр. ця робота була завершена, всі репресовані співробітники комісії реабілітовані.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Усенко І.Б. Юридична академічна наука у 1918–1941 роках. В кн.: Академічна юридична думка. К., 1998
  2. Усенко І.Б. Репресоване правознавство: трагічні сторінки історії ВУАН. В кн.: Правова держава, вип. 9. К., 1998.

Посилання:
  • БАГАЛІЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • БАРВІНСЬКИЙ ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ЧЕРКАСЬКИЙ І. Ю.
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ІВАНИЦЬКИЙ-ВАСИЛЕНКО СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • КАБІНЕТ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА І ПРАВА ПРИ ПРЕЗИДІЇ ВУАН
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • ХАРКІВ
  • КІСТЯКІВСЬКИЙ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОЗАЦЬКІ СУДИ ТА ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ У СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНАХ ГЕТЬМАНЩИНИ
  • КРИМСЬКИЙ АГАТАНГЕЛ ЮХИМОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ДІЇ СПРАВА 1923–1924
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАКСИМЕЙКО МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАЛИНОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ
  • МОДЗАЛЕВСЬКИЙ ВАДИМ ЛЬВОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • ОДЕСА
  • ОКІНШЕВИЧ ЛЕВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ОТАМАНОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИН ДМИТРОВИЧ
  • РОМАНОВСЬКИЙ ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • ЩЕРБИНА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • ШПОЛА, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАТУТИ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО 1529, 1566, 1588
  • ТАРАНОВСЬКИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТИЩЕНКО МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
  • УКРАЇНА -ЖУРНАЛ (1914-1918, 1924-1932)
  • ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
  • ВІННИЦЯ
  • ЮРЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ТРОХИМОВИЧ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАПИСКИ СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНОГО ВІДДІЛУ ВУАН

  • Пов'язані терміни:
  • КАБІНЕТ РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА І ПРАВА ПРИ ПРЕЗИДІЇ ВУАН
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КІСТЯКІВСЬКИЙ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОМІСІЯ ВУАН ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
  • КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ДІЇ СПРАВА 1923–1924
  • ЛАЩЕНКО РОСТИСЛАВ МИТРОФАНОВИЧ
  • НОВИЦЬКИЙ ВІКТОР ІЗМАЙЛОВИЧ
  • ОТАМАНОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИН ДМИТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)