ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОМІТЕТИ СЕЛЯНСЬКОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ

  Бібліографічне посилання: Мовчан О.М. КОМІТЕТИ СЕЛЯНСЬКОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Komitety_selyanskoi_dopomogy (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМІТЕТИ СЕЛЯНСЬКОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ

КОМІТЕТИ СЕЛЯНСЬКОЇ ВЗАЄМОДОПОМОГИ (з 1925 – Товариства селянської взаємодопомоги) – громад. орг-ції селян в УСРР, що діяли 1922–32. Почали створюватися під час голоду 1922 (див. Голод 1921–1923 років в УСРР) з ініціативи ЦК КП(б)У. Згідно з постановою політбюро ЦК КП(б)У від 1 лип. 1921 "Про посилення органів соцзабезу та селянські комітети взаємодопомоги", передбачалося створення к-тів взаємодопомоги "за класовою ознакою та при наданні переваги червоноармійцям і селянській бідноті". Такі к-ти, згідно з декретом РНК УСРР від 23 груд. 1921 "Про комітети взаємодопомоги на селі", повинні були: налагоджувати взаємну допомогу нас. при неврожаях, пожежах та ін. стихійних лихах; сприяти роботі установ соціального забезпечення; опікуватися хворими та інвалідами, пораненими червоноармійцями та їхніми сім'ями.

Хоча К.с.в. створювалися на принципах добровільного членства, їхніми головами в обов'язковому порядку мали бути висуванці комітетів незаможних селян, а склад їхніх сільс. і повітових к-тів повинен був затверджуватися в повітових виконкомах.

Грошові кошти к-тів спочатку складалися з пайових внесків та пожертвувань селян. За клопотанням I Всеукр. наради к-тів сел. взаємодопомоги (18–20 лип. 1923) вони отримали в оренду від сільрад волосні насіннєві ділянки та реманент для їх обробітку, що дало їм можливість мати надходження від госп. діяльності. З часом їм почала надаватися і держ. допомога. Однак і після цього їхні фонди були недостатніми для виконання ними своїх завдань.

К.с.в. набули масового поширення після завершення дискусії в кер-ві КП(б)У (1923–1924) про доцільність їх існування та ухвалення урядом рішень про неприпустимість передавання функцій цих к-тів до к-тів незаможних селян або обмеження членства в них заможних селян. Орг. зміцненню к-тів сприяло створення 1924 їхніх керівних органів – секцій взаємодопомоги при Нар. комісаріаті соціального забезпечення УСРР, а також при губернських і повітових відділах соціального забезпечення. 1925 в УСРР налічувалося 546 районних і 9261 сільс. організацій взаємодопомоги. За даними по 35 округах (із 41 існуючої), до т-в сел. взаємодопомоги входило понад 600 тис. сел. г-в, із них незаможних – 63,2 %, середняцьких – 32,4 %, заможних – 3,7 %; службовці і кустарі складали 0,7 %.

Поступово К.с.в. стали перетворюватися на т-ва, що займалися кооперуванням маломіцних сел. г-в (через колективний вступ К.с.в. як юрид. осіб до кооп. орг-цій); поширенням с.-г. знань; контролем за дотриманням держ. пільг сел. бідноті; розвитком трудових об'єднань інвалідів; організацією прокатних пунктів. Вони також залучалися до боротьби з безпритульністю, проституцією і пияцтвом, а з 1929 – до колективізації сел. г-в (див. Колективізація сільського господарства).

1932 т-ва сел. взаємодопомоги були реорганізовані в каси т-в взаємодопомоги колгоспів.

Через те, що к-ти надавали пільги лише незаможникам, заможні сел. верстви не були зацікавлені у вступі до них, тому фактично к-ти впродовж усіх років свого існування були орг-ціями сел. бідноти.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Мигаль Б.К. Організація та зміцнення комітетів взаємодопомоги на Україні в 1921–1922 рр. "Питання історії СРСР", 1969, вип. 8
  2. Його ж. Комітети взаємодопомоги України в соціалістичному будівництві на селі в кінці відбудовного періоду. "Питання історії СРСР", 1972, вип. 13
  3. Рыбак И.В. Крестьянские комитеты (общества) взаимопомощи Украинской ССР (1921–1932). Автореф. дис. … канд. истор. н. К., 1982
  4. Його ж. Соціально-побутова інфраструктура українського села. 1921–1991 рр. Кам'янець-Подільський, 2000
  5. Шарпатий В. Товариства взаємодопомоги в УСРР 1920 – першої третини 1930-х років: організаційні форми та соціальні функції. "Пам'ять століть", 2004, № 6.

Посилання:
  • ГОЛОД 1921–1923 РОКІВ В УСРР
  • КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УСРР/ УРСР
  • КОМІТЕТИ НЕЗАМОЖНИХ СЕЛЯН, КОМНЕЗАМИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)