ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОМУНІЗМ, ЯК ТЕРМІН

  Бібліографічне посилання: Леллан Девід Мак, Юркова О.В. КОМУНІЗМ, як термін [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Komunizm (останній перегляд: 19.08.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОМУНІЗМ, ЯК ТЕРМІН

КОМУНІЗМ, як термін. Слово "комунізм" (франц. сommunisme, від лат. сommunis – спільний, загальний) виникло в революц. колах Парижа (Франція) в 1830-х рр. Тоді його вживали, головним чином, для означення однієї з течій політ. руху робітн. класу, яка скеровувалася на повалення тогочасного капіталістичного ладу (див. Капіталізм), а також для іменування того типу сусп-ва, яке робітничий рух у цілому прагнув створити. Власне сама ця течія – комуніст. рух розглядалася як крайня насильницька форма соціаліст. руху (соціалізму), бо на відміну від останнього вона була орієнтована не на поступове, а отже – відносно мирне й обмежене рамками доцільності проведення соціальних реформ, а на якнайшвидше і повне, по суті примусове і вольове, знищення приватної власності на засоби вир-ва (ідейна відмінність цих двох рухів знайшла своє теоретичне відображення в "Маніфесті Комуністичної партії", написаному і оприлюдненому 1848 К.Марксом і Ф.Енгельсом). Однак попри розбіжності між соціаліст. і комуніст. рухами терміни "соціалізм" і "комунізм" до кінця 19 ст. вживалися як синоніми. Більшість марксистських партій, у т. ч. дві найбільші – у Німеччині та Австрії – називали себе "соціал-демократичними".

Лише після Російської революції 1917–1918 і використання більшовиками означення "комуністична" у назві своєї партії та створення 1921 Третього Інтернаціоналу (див. Інтернаціонал Комуністичний) значення термінів "соціалізм" і "комунізм" почали чітко розрізняти. Нове розуміння цих термінів виклав В.Ленін у праці "Держава та революція". Спираючись на зауваження К.Маркса, що в постреволюційному сусп-ві (тобто в сусп-ві, яке виникне одразу після повалення капіталіст. ладу) винагорода за працю буде еквівалентною кількості та якості праці, а у власне "комуністичному суспільстві" (воно мирним шляхом прийде на зміну постреволюційного сусп-ва) буде діяти принцип "від кожного – за здібностями, кожному – за потребами", В.Ленін назвав перше із цих сусп-в "соціалістичним", а друге – "комуністичним".

У 1930-х рр. термін "комунізм" почали вживати також для означення світ. мережі доктринерських партій, що були організовані за авторитарним принципом (див. Демократичного централізму принцип), коли внутрішньопартійна влада як формально, так і на практиці зосереджувалася в руках невеликого за чисельністю політбюро), пропагували теорію діалектичного матеріалізму, вели політику опозиційну до соціалістичних або соціал-демократичних партій та через Комінтерн так чи інакше підпорядковувалися Комуністичній партії Радянського Союзу.

Починаючи з 1990-х рр. терміни "соціалізм" і "комунізм" знову почали вживатися як синоніми. Цьому передував занепад комуніст. руху, який розпочався після смерті Й.Сталіна. 1960 відбувся розкол між рад. та китайс. комуністичними партіями. У країнах Сх. та Центр. Європи комуніст. режими втратили свою колишню популярність. У Зх. Європі економічне пожвавлення капіталізму та відсутність там поступу в діяльності комуніст. партій створили умови для появи у 1970-х рр. нової політичної течії – єврокомунізму, яка зайняла примиренську позицію до парламентських інституцій і вдалася до розробки та втілення у життя програм, які були орієнтовані на реформи, а не на революцію. Це привело до того, що соціаліст. і комуніст. рухи перестали сприйматися як взаємоопозиційні політичні тенденції. Демократичні революції 1989 у Сх. та Центр. Європі, а потім крах СРСР знаменували занепад європ. різновиду комуніст. режиму. Комуністичні партії, побудовані за ленінською моделлю, хоча і діють у Китаї, Кубі та Пн. Кореї, однак дві центральні ідеї комуніст. режиму як такого – ідея авангардної партії та ідея командної економіки – остаточно вичерпали свій потенціал.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Westoby A. The Evolution of Communism. New York, 1990
  2. McLellan D. Marxism after Marx. New York, 1998.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ЕНГЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ
  • ІНТЕРНАЦІОНАЛ КОМУНІСТИЧНИЙ, ТРЕТІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ, КОМІНТЕРН
  • КАПІТАЛІЗМ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМАНДНА ЕКОНОМІКА
  • КИТАЙ
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • МАРКС К.
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • СОЦІАЛІЗМ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ ПРИНЦИП
  • ЕНГЕЛЬС (ENGELS) ФРІДРІХ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ГЕБЕЙ ПЕТРО
  • ІМПЕРІАЛІЗМ
  • ІМПЕРІЯ
  • КОХ ЕРІХ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КОМУНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА 1919
  • ЛОБОДОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • ЛУЦЬКА ПОВІТОВА ПРОСВІТА
  • МАРКСИЗМ ЯК ІДЕОЛОГІЧНА ТЕЧІЯ
  • МАЗЛАХ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАЦІОНАЛ-БІЛЬШОВИЗМ
  • НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ
  • НАЦИЗМ
  • НІСТОР ЙОН-ЯНКУ
  • ПІДПІЛЛЯ АНТИФАШИСТСЬКЕ
  • ПІЙ ХІ
  • РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • СОЦІАЛІЗМ
  • СВІДКИ ЄГОВИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)