Бібліографічне посилання: Сас П.М. КОНАШЕВИЧ-БУТ Антон [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konashevich_But (останній перегляд: 19.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНАШЕВИЧ-БУТ Антон (р. н. і р. с. невід.) – гетьман Війська Запорозького. Перша згадка про К.-Б. в джерелах датується бл. 1610 і пов'язана з його даром чигиринській церкві Пречистої Богородиці (Успенській) рукописного Євангелія 16 ст. з коштовно оздобленою обкладинкою. Із зробленого ним вкладного запису на полях Євангелія випливає, що на той час він був простим козаком, його батько мав ім'я Конош, а мати – Пелагія (в історіографії цей запис приписували П.Конашевичу-Сагайдачному). Прихід до гетьман. влади К.-Б. припав на період, коли козаки, які брали участь у Федоровича повстанні 1630, шукали примирення з гетьманом польним коронним С.Конецпольським. К.-Б. змінив Т.Федоровича на гетьманстві, вірогідно, у 2-й пол. трав. 1630. У ході переговорів відмовився видати Т.Федоровича польс. стороні. Втратив гетьман. булаву 8 черв. (29 трав.) 1630 під час укладення Переяславської угоди 1630 внаслідок обрання гетьманом Т.Орендаренка, якого "подав" на старшого Війська Запороз. С.Конецпольський, після чого К.-Б., зібравши кілька десятків тисяч козаків, вернувся на Запорожжя. Подальша його доля невідома.