ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНФЕРЕНЦІЯ ЗІ СКОРОЧЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ОЗБРОЄНЬ 1932–1934

  Бібліографічне посилання: Константинов В.Ю. КОНФЕРЕНЦІЯ ЗІ СКОРОЧЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ОЗБРОЄНЬ 1932–1934 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konferentsiya_zi_skorochennya_na_obmezhennya_ozbroen (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНФЕРЕНЦІЯ ЗІ СКОРОЧЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ОЗБРОЄНЬ 1932–1934

КОНФЕРЕНЦІЯ ЗІ СКОРОЧЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ОЗБРОЄНЬ 1932–1934 (Conference for the Reduction and Limitation of Armaments). Перші спроби досягти на міжнар. рівні домовленостей про обмеження озброєнь були здійснені на Гаазьких конференціях 1899 та 1907. Країни Антанти, окрім США, взяли на себе зобов'язання розпочати процес роззброєння за Версальським мирним договором 1919. 1925 Ліга Націй створила підготовчу комісію з роззброєння (1926–32), завданням якої стало визначення переліку озброєнь, що підлягатимуть обмеженням, та розроблення заходів з роззброєння. До 1931 ця комісія розробила проект для дискусії, який став основою роботи конференції. Перше її спільне засідання відбулося 2–24 лют. 1932 в Женеві (Швейцарія) і проходило за участю представників держав-членів Ліги Націй, а також Афганістану, Бразилії, Єгипту, Еквадору, Коста-Ріки, Мексики, СРСР, США і Туреччини. Франція висунула пропозицію про інтернаціоналізацію деяких видів озброєнь (зокрема, бомбардувальної авіації, лінкорів тоннажем понад 10 тис. т, далекобійної артилерії тощо) та створення міжнар. військ. сил під егідою Ліги Націй. Водночас вона виступила проти обговорення заг. скорочення сухопутних та повітряних озброєнь і наполягала на збереженні диференційованого підходу до різних д-в залежно від їхньої ролі в європ. безпеці. Велика Британія і Японія виступили проти включення питання про скорочення мор. озброєнь в обговорення в принципі. СРСР запропонував два плани – негайного повного роззброєння і пропорційно-послідовного скорочення всіх озброєнь. Німеччина пропонувала взяти за основу підходу щодо визначення параметрів скорочення озброєнь та ЗС кількісні обмеження, подібні до тих, що були накладені на неї Версальським мирним договором 1919; у разі незгоди з такою пропозицією Берлін залишав за собою право збільшити кількісні параметри власних ЗС для досягнення паритету з ін. великими д-вами. Принцип "рівності в озброєннях" разом з Німеччиною підтримала також Італія. 22 черв. 1932 амер. делегація висунула проект паритетного скорочення озброєнь на 1/3 всіма державами світу (план Г.-К.Гувера). Однак жоден із планів не дістав значної підтримки учасників конференції. Більшість делегацій наполягала на необхідності в першу чергу провести скорочення тих озброєнь, які могли використовуватися для наступальних дій і становили безпосередню загрозу міжнар. миру. У зв'язку з цим основне обговорення зосередилося навколо визначення понять "агресивна" та "неагресивна" зброя. Після того, як учасникам не вдалося дійти згоди і в цьому питанні, 23 лип. 1932 в роботі була оголошена перерва. Заг. сесії не проводилися, а обговорення проблем роззброєння відбувалося в комісіях та групах експертів. Відновлення роботи конференції блокувалося Німеччиною, яка наполягала на якомога швидшому вирішенні питання про рівні з ін. д-вами права щодо озброєнь. 14 верес. 1932 Німеччина офіційно припинила участь у конференції і повернулася до неї лише після підписання 11 груд. 1932 п'ятьма д-вами (Великою Британією, Італією, Німеччиною, США та Францією) протоколу про надання Німеччині рівних з ін. великими д-вами прав у рамках майбутньої єдиної системи безпеки. Одночасно Велика Британія, Італія, Німеччина та Франція підписали декларацію про відмову від застосування сили для вирішення міждерж. спорів.

Після відновлення обговорення проектів роззброєння ключовим планом став т. зв. план Е.Eppio-Ж.Поль-Бонкура, що передбачав організацію системи взаємних гарантій безпеки, заборону далекобійної артилерії та важких танків, встановлення єдиного 3-місячного терміну військ. служби. У плані повторювалися франц. пропозиції про створення міжнар. військ. формувань під проводом Ліги Націй, встановлення міжнар. контролю над європ. повітряними шляхами та цивільною авіацією, а також пропонувалося скоротити мор. озброєння. Оскільки план надавав однобічні переваги Франції, проти нього виступили представники Великої Британії, Італії та Німеччини, і в лют. 1933 сесія ген. комісії конференції відхилила план Е.Eppio-Ж.Поль-Бонкура, формально вмотивувавши це невідповідністю плану до формату конференції, оскільки він передбачав заходи, спрямовані лише на скорочення, і жодних заходів щодо обмеження озброєнь. У берез. 1933 брит. делегація запропонувала план Дж.Макдональда, що передбачав встановлення граничних рівнів сухопутних озброєнь для д-в континентальної Європи, однакових рівнів повітряних озброєнь для всіх великих д-в, встановлення короткострокового (8–12 місяців) військ. обов'язку та створення постійної міжнар. комісії з роззброєння, яка мала перебрати на себе вирішення питань, що залишалися б нерозв'язаними після закриття конференції. 8 квіт. 1933 ген. комісія прийняла план Дж.Макдональда за основу майбутньої конвенції з роззброєння, але 14 жовт. 1933 Німеччина, яка взяла курс на ремілітаризацію, відкликала своїх представників із Женеви та офіційно припинила участь у конференції. Остання сесія ген. комісії конференції відбулася 29 трав. – 11 черв. 1934 і завершилася фактично без результату.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Иоффе А.Е. Внешняя политика Советского Союза. М., 1968
  2. Верт Н. История советского государства. М., 1992
  3. Киссинджер Г. Дипломатия. М., 1997
  4. Безыменский Л. Гитлер и Сталин перед схваткой. М., 2000.

Посилання:
  • АНТАНТА
  • ЛІГА НАЦІЙ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

  • Пов'язані терміни:
  • БУЛАВІНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1707-1709 РР.
  • ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ПАЇСІЙ
  • ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)