ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНОНЕНКО МУСІЙ СТЕПАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОНОНЕНКО Мусій Степанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kononenko_M_S (останній перегляд: 18.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНОНЕНКО МУСІЙ СТЕПАНОВИЧ

КОНОНЕНКО (Онопрієнко, Онопрієнко-Кононенко) Мусій Степанович (03.09(22.08).1864–10 або 11.06.1922) – письменник, службовець, економіст, громад. діяч. Чл. "Братерства тарасівців". Н. в с. Турівка Прилуцького пов. Полтав. губ. (нині село Згурівського р-ну Київ. обл.) у родині наймитів – колиш. кріпаків М.Маркевича. Два роки навчався в сільс. школі, займався само-освітою. Змалку сам заробляв собі на хліб, пас поміщицьких телят, був козачком, кухарем, лакеєм.

Брав уроки в приватного вчителя. 1884 відвідував пед. курси в м. Новозибков (нині місто Брянської обл., РФ). Протягом 1885–90 служив у рос. армії в містах Козелець, Чернігів, Батурин. Демобілізувавшись, улаштувався в Одесі нічним вуличним вартівником, згодом переїхав до Києва. 1892 став чиновником Пд.-Зх. залізниці. Популяризував укр. друковану продукцію. У власній домівці таємно організував лекції В.Антоновича "Козацькі часи в Україні". Сприяв підготовці "Словаря української мови" (завершеного Б.Грінченком). 1897 як один з ініціаторів установчого з'їзду Загальної української безпартійної організації включений до її ради (востаннє переобраний туди 1900).

Залишив службу, господарював на Поліссі, купував поміщицькі землі та передавав їх селянам. Через антиурядові погляди зазнавав переслідування, 1905 був заарештований, перебував під поліційним наглядом із забороною займати держ. посади. 1913 переїхав і на деякий час осів у м. Лубни, 1916 оселився в м. Полтава, де наступного року ввійшов до правління місц. спілки кредитових та ощадно-позичкових товариств.

Дебютував як літератор 1883: за підтримки професора-медика О.Шкляревського поширив у Києві поему "Нещасне кохання". 1885 побачила світ його перша збірка віршів "Ліра". Написав чимало худож. та публіцистичних творів, у т. ч. на істор. теми (зокрема "Мазепа", "Заповіт Ярослава Мудрого", "Україна"). Його поезії "За нелюбом" ("Одружили мене силою...") і "Вечір" ("Сховалось сонце за горою...") стали нар. піснями. Публікувався в "Буковині", "Зорі", "Правді", "Літературно-науковому вістнику", ж. "Дзвінок", антологіях "Вік", "Українська муза" та ін. виданнях. Так, у "Зорі" під псевд. О.Стодольський вмістив замітку "Обшир і скількість русинів-українцїв" (1892), низку рецензій. З бібліографічними нотатками виступив у час. "Киевская старина". Опублікував книжки: "Між народ" (Львів, 1894), "На селі" (Львів, 1898), "Буденне життя" (Київ, 1902), "Перебирает ли потребительское общество деньги за отпущенные товары " (Лубни, б/р), "Кооперативы Лубенского уезда" (Лубни, 1914), "Про монархію та демократичну республіку" (Полтава, 1917) та ін.

Значну увагу приділяв шевченкознавству, склав "Критичний аналіз віршу Шевченка “Ой люлі, люлі, моя дитино”", "Воспоминания и анекдоты о Т.Г.Шевченко, записанные из народных уст", нарис "На Шевченковій могилі", переклав укр. мовою повість Т.Шевченка "Близнецы" і поетичне звернення "Do Brata Tarasa Szewczenki" польс. письменника Е.Желіговського, власноруч записане останнім у щоденник Т.Шевченка 25 (13) трав. 1858.

Приятелював зі своїм земляком М.Міхновським. Товариськими порадами допомагав М.Коцюбинському, листувався із Х.О.Алчевською, Б.Грінченком, ін. діячами укр. к-ри.

У роки української революції 1917–1921 брав активну участь у просвітніх і громад. заходах. 1919 керував Зіньківським від-ням "Союзбанку", 1920 головував у кооп. банку, 1921 працював у Полтав. сільсекції губспілки. 1922 замешкав у м-ку Нові Санжари, де й помер від сухот.

Епістолярна та мемуарна спадщина К. містить унікальні згадки про Л.Глібова, О.Кониського, В.Антоновича, М.Драгомирова, В.Науменка, Лесю Українку, П.Куліша, С.Носа, М.В.Лисенка, М.Чалого, О.Шкляревського.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Струна. К., 1908
  2. Хвилі, кн. 1–5. Полтава, 1917–1918
  3. Повісті. Львів, 1994
  4. Хвилі. К., 1994
  5. Спогади. Полтава, 1998.
Література:
  1. [Коваленко О.] Мусій Степанович Кононенко (Псевдонім М. Школиченко). В кн.: Українська муза, вип. 5. К., 1908
  2. Лютий І. М.Коцюбинський і М.Кононенко. "Україна", 1926, кн. 1
  3. Бурко Д. Син свого народу. "Голос Полтавщини", 1943, 22 серп.
  4. Крук Ю. Забутий поет. "Краківські вісті", 1943, 31 груд.
  5. Ващенко Г. Мусій Кононенко. Там само, 1944, 29 лип.
  6. [Бельчиков Н.Ф., Хинкулов Л.Ф.] Комментарии. В кн.: Тарас Григорьевич Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962
  7. Непорожній О. Співець знедоленого краю. "Зоря комунізму" (Яготин), 1964, 5 верес.
  8. Ротач П.П. Матеріали до українського біографічного словника: Літературна Полтавщина. "Архіви України", 1966, № 1
  9. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). К., 1969
  10. Калениченко Н.Л., Ротач П.П. Кононенко Мусій Степанович. В кн.: УЛЕ, т. 2. К., 1990
  11. Полтавщина: Енциклопедичний словник. К., 1992
  12. Погребенник В. "Він був країни вірний син, коханець волі..." В кн.: Кононенко М. Хвилі. К., 2007.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АЛЧЕВСЬКА ХРИСТЯ ОЛЕКСІЇВНА
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БАТУРИН
  • БРАТЕРСТВО ТАРАСІВЦІВ
  • БУКОВИНА
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДРАГОМИРОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ГЛІБОВ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
  • ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • КОЗЕЛЕЦЬ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЕСЯ УКРАЇНКА
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛУБНИ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • МІХНОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ
  • НОС С.
  • НОВІ САНЖАРИ
  • ОДЕСА
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • ПОЛТАВА
  • ПРАВДА
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • ЗОРЯ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА БЕЗПАРТІЙНА ДЕМОКРАТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ЗУБДО)

  • Пов'язані терміни:
  • КАГАРЛИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)