ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНСЕРВАТИЗМ: ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА І РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА

  Бібліографічне посилання: Рабкін Дж-А, Юркова О.В. КОНСЕРВАТИЗМ: політична доктрина і реальна політика [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konservatizm (останній перегляд: 22.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНСЕРВАТИЗМ: ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА І РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА

КОНСЕРВАТИЗМ: політична доктрина і реальна політика. Як визнана складова парт. змагань К. існує від поч. 18 ст. У більш ранній період потреби в консервативних доктринах не було, оскільки тоді ще не діяли партії, що сповідують концепції сусп. поступу, які ґрунтуються на ідеях лібералізму й раціоналізму. Власне термін "консервативний" у політ. лексиконі вперше з'явився, очевидно, у Франції, там у 1820-х рр. він використовувався поміркованими прибічниками реставрації Бурбонів. Однак широковживаним він став лише після того, як його підхопила партія торі в Британії. К. був і є доволі мінливим. Він змінювався і змінюється відповідно до того, до якої політики консерватори стають в опозицію. Водночас для політ. диспутів консерваторів завжди мали і мають принципове значення три наступні гасла. Перше і, можливо, найважливіше – це неприйняття соціальних утопій, що так чи інакше пов'язані з тезою про можливість зміни людської природи. Друге, яке доповнює перше, – це повага до влади. Консерватори заперечують, що освіченість, солідарність і демократія можуть настільки гармонізувати стосунки між людьми, що застосування сили в сусп. справах стане непотрібним. Третє – це захист традиційних звичаїв та інституцій, зокрема сім'ї, патріотичних обов'язків, реліг. та моральних норм.

Хоча логіка цих гасел і не суперечить логіці вільного ринку, проте консерватори досить тривалий час були противниками екон. лібералізації та мінімізації обмежень торгівлі. Так, у 1-й пол. 19 ст. партії та групи, що називалися консервативними, всіляко протидіяли перспективам вільного ринку. Певне напруження між прихильниками і противниками ринку притаманне консервативній політиці й досі. Однак між консервативними та класичними ліберальними поглядами існують глибока спорідненість й істор. зв'язки. У серед. 18 ст. шотландський філософ Д.Юм (він вважається одним із основоположників філософії К.) хоча й насміхався над теорією лібералів про соціальні контракти, оскільки вона ігнорувала фундаментальну роль сусп. звичаїв і нераціональних знань, проте сам був вихователем А.Сміта, чия праця "Багатство націй" ("Wealth of Nations") стала біблією класичної ліберальної економіки. Цю книгу всіляко вихваляв Е.Бурке, який вважається одним з найвизначніших теоретиків К., а сам А.Сміт визнавав, що Е.Бурке є єдиною в Англії людиною, яка в питаннях економіки мислить так само, як і він. У серед. 19 ст. брит. консерватори відмовилися від своїх попередніх заяв і підтримали вільну торгівлю, а в Канаді та в деяких землях Німеччини нові партії почали називати себе "ліберально-консервативними", підкреслюючи цим злиття суспільної консервативної та економічної ліберальної доктрин. Від кін. 1970-х рр. "консервативні партії" в країнах зх. демократії наголошують на послабленні держ. контролю та обмеженні урядових витрат (цю програму часто називають "неоліберальною").

Існує кілька міркувань, які пояснюють об'єднання консерваторів і лібералів. По-перше, консервативні погляди – як засіб посилення персональної відповідальності та самодисципліни – були залучені до ринкової конкуренції. По-друге, стало очевидним, що заклики до перерозподілу багатства послаблюють державу й економіку. По-третє, політики переконалися, що потурання заінтересованим групам відвертає увагу уряду від істотних першочергових питань і підриває його моральний авторитет. Нарешті, у більшості теор. викладок лібералів їхнє попереднє ставлення до ринкових процесів, обставин і пріоритетів великої кількості індивідуумів було доповнене характерним для консерваторів розумінням традицій як форм нагромадження і передавання знань від одного покоління до іншого. При цьому і ліберали, і консерватори враховують той факт, що існують природні обмеження, які не залежать ні від чиєї волі.

Наприкінці 20 ст. у Зх. Європі та Пн. Америці консервативні партії не користувалися підтримкою виборців, однак консервативна політика в той час процвітала: саме тоді партії лівого спрямування досягали успіху завдяки прийняттю екон. доктрин консерваторів. У сучасному світі час від часу виникають усе нові й нові прагнення до перебудови сусп. життя. І доки так буде, доти і для консервативних партій, які протидіють цим поривам і захищають здоровий глузд і тверду моральність, знайдеться місце в політиці.

дата публікації: 2008 р.

Посилання:
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • ДЕРЖАВА
  • ВЛАДА

  • Пов'язані терміни:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • ДЕРЖАВА
  • ЕЛІТАРИЗМУ ПІДХІД В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • ФЕОДАЛІЗМ
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • КОРНІЛОВА ЗАКОЛОТ 1917
  • КУЛЬТУРА В РОЗМАЇТОСТІ ПОНЯТЬ, ЯВИЩ І СХЕМ ПОСТУПУ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • МАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА ТЕОРІЇ В СУСПІЛЬНИХ НАУКАХ
  • МОНАРХІЯ
  • НАРОДНА РАДА
  • НАЦІОНАЛІЗМ ІНТЕГРАЛЬНИЙ
  • НЕОРОМАНТИЗМ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ОРГАНІЦИЗМ
  • ОРТЕГА-І-ГАСЕТ
  • ПОДОЛЯКИ
  • ПОТОЦЬКИЙ АНДЖЕЙ
  • ПОТУЛЬНИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР АРНОЛЬДОВИЧ
  • РЕГІОНАЛІЗМ
  • РОСІЯ
  • СКОРОПИС-ЙОЛТУХОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФІЛАРЕТОВИЧ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ТАРНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ТЕРЕЩЕНКО ЮРІЙ ІЛАРІОНОВИЧ
  • ТРАДИЦІЯ ІСТОРИЧНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)