ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНСТАНТИНОВ ЙОСИП (ОСИП) ІЛЛІЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОНСТАНТИНОВ Йосип (Осип) Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstantinov_I (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНСТАНТИНОВ ЙОСИП (ОСИП) ІЛЛІЧ

КОНСТАНТИНОВ Йосип (Осип) Ілліч (1813–15(03).05.1856) – військовик, урядовець Російської імперії, історик, журналіст. З дворян Гродненської губ. Навчався у петерб. 1-му Кадетському корпусі, з якого 1832, по завершенні курсу, випущений офіцером і направлений служити в кінно-артилер. роту, потім – артилер. бригаду. 1836 прикомандирований до 2-го Кадетського корпусу. 1837 переведений до петерб. Арсеналу, 1839 – до тех. артилер. школи. 1840 поручиком увільнений з армії, щоб цивільним увійти до штату підлеглих М.Воронцову. 1845 обійняв посаду чиновника з особливих доручень при начальникові цивільного управління Кавказ. краєм у чині колезького асесора. Написав трактат "История русского владычества за Кавказом", дослідивши період 1799–1806 (за цей текст імп. Микола I нагородив його 1846 діамантовим перснем і грошима).

1846 у Тифлісі (нині Тбілісі, столиця Грузії) став видавцем і редактором приватної політ. і літ. газ. "Кавказ", що була створена при канцелярії царського кавказ. намісника, виходила щотижня (1850 – двічі на тиждень) рос. та вірм. мовами (від 1848 – лише рос.) і мала передплату, крім місця випуску, в Санкт-Петербурзі, Москві та Одесі. Попри специфічний офіціозний характер видання, публікував у ньому різноманітні краєзнавчі розвідки, де висвітлювалися питання історії, археології, етнографії, географії, к-ри, деякі сусп. проблеми, особливо щодо Грузії. Тут умістив, наприклад, власні матеріали "О состоянии рабочего класса в Закавказье", "Река Кур", "Очерки Тифлиса". оприлюднив унікальну інформацію з Чорномор. узбережжя, куди масово переселялися українці. Залучив до співпраці І.Попка, опублікував, зокрема, отримані від нього статті "Учреждение Мариинской монашеской пустыни в Земле Черноморских казаков", "Войсковой праздник Черноморских казаков", а також праці ін. авторів, у т. ч. кореспонденцію "Поездка на правый фланг Кавказской линии и в Черноморию", нотатки "Путешествие от Одессы до Тифлиса", нарис "Исторический очерк распространения и устройства русского владычества под Кавказом и в Закавказье", в якому значну увагу приділено Чорноморському козацькому війську.

1846–49 склав і поширив вісім збірок матеріалів "Сборник газеты “Кавказ”". Підготував путівник "Дорожник Закавказского края", розділ "Путеводитель по Черномории, Кавказскому и Закавказскому краю от Тамани до Тифлиса и потом до Кутаиси, Эривани, Шемахи и Дербента" для книжки "Кавказский календарь" (1851).

Наприкінці 1850 передав випуск газети своєму помічникові Іванові Сливицькому, 1851 повернувся до С.-Петербурга секретарем 1-го від. канцелярії військ. міністерства. Потрапивши під час Кримської війни 1853–1856 у підпорядкування командувача рос. армії на Дунаї кн. М.Горчакова, прибув з ним як головнокомандуючим ЗС у Криму до Севастополя і взяв участь у Севастопольській обороні 1854–1855 (залишив спогади про тодішні бойові дії). 1856 призначений міністерським чиновником особливих доручень, підвищений до статського радника.

П. у м. С.-Петербург, похований на Волковому кладовищі.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Дорожник, по пути следования Его Императорского Высочества, Государя Наследника, по Закавказскому краю, в 1850 году, с краткими описаниями этнографическими, статистическими и историческими. Тифлис, 1850
  2. Штурм Малахова кургана 27 и 28 августа. "Русская старина", 1875, № 11
  3. Из писем очевидца севастопольской обороны. Одесса, 1904.
Література:
  1. Обзор статей, помещенных в газете "Кавказ" в продолжение 1846, 1847, 1848 и 1849 годов. "Кавказ", 1849, № 48–52
  2. Ив.Сл. [Сливицкий И.] Библиография. "Кавказ", 1850, 1 ноября
  3. Хаханов А.С. Указатель этнографических статей и заметок в кавказских изданиях от начала их существования: "Кавказ". "Этнографическое обозрение", 1892, № 2–3
  4. Константинов, Осип Ильич. В кн.: Русский биографический словарь, т. 9. СПб., 1903
  5. Косвен М.О. Материалы по истории этнографического изучения Кавказа в русской науке. В кн.: Кавказский этнографический сборник, т. 1. М., 1955
  6. Безъязычный В. Сколько было "Сборников газеты "Кавказ""? В кн.: Альманах библиофила, вып. 5. М., 1978
  7. Богомолов И.С. Тропою дружбы. Тбилиси, 1984
  8. Махарадзе Н.А. Русская газета на Кавказе в 40–50-е гг. XIX в. Тбилиси, 1984
  9. Серков С. Комментарии. В кн.: Время и судьбы, вып. 1. М., 1991
  10. Филилеева А.Н. Константинов Осип Ильич. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 3. М., 1994.

Посилання:
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • МОСКВА
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОДЕСА
  • ПОПКО ІВАН ДІОМИДОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • ВОРОНЦОВ МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)