ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОНВЕРГЕНЦІЇ ТЕОРІЯ

  Бібліографічне посилання: Павленко Ю.В. КОНВЕРГЕНЦІЇ ТЕОРІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=KonvergentsiI_Teoriya (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНВЕРГЕНЦІЇ ТЕОРІЯ

КОНВЕРГЕНЦІЇ ТЕОРІЯ (від лат. convergo – зближуватися, сходжуватися) – одна з поширених у 1950–60-х рр. оптимістичних концепцій конструктивного розвитку людства після його поділу на капіталіст. та соціаліст. системи (див. Капіталізм, Соціалізм). Згідно з нею за умов поступу науково-технічної революції неминучим є стирання екон., соціальних, політ. та ідеологічних розбіжностей між цими системами і творення в майбутньому "змішаного суспільства", в якому будуть синтезовані всі кращі якості цих двох систем. Висунута П.Сорокіним, Дж.Гелбрейтом, У.Ростоу (США), Х.Шельським та О.Флейтхеймом (ФРН), Я.Тінбергеном (Нідерланди). У СРСР у 1960–70-х рр. була популярною в дисидентських ліберально-демократ. колах, зокрема, її пропагував у своїх публіцистичних роботах акад. А.Сахаров. Однією з причин появи цієї концепції стала яскраво виражена в 3-й чв. 20 ст. у провідних країнах Заходу тенденція до усуспільнення вир-ва, введення елементів планування в екон. життя, розвитку соціальних програм, зростання питомої ваги держ. сектору в економіці, акціонування капіталу. Відігравало роль і те, що вже в соціаліст. країнах Центр. та Пд. Європи (Югославія, Угорщина, Польща, Чехословаччина до 1968) не без успіху велися пошуки поєднання планового госп-ва з елементами ринкових відносин при наявності дрібної приватної власності. Нарешті, неабияке значення мало прагнення гуманістично орієнтованих інтелектуалів сприяти подоланню небезпечної для миру в усьому світі конфронтації між соціальними системами й відповідними блоками країн. Теор. підґрунтям цієї концепції була, насамперед, праця У.Ростоу про стадії екон. зростання сусп-ва. Згідно з нею, у розвинутому індустріальному суспільстві соціально-екон. структура менш залежна від форм власності, ніж це було раніше, а це означає, що визначальним фактором структури такого сусп-ва стає саме рівень індустріалізації країни і, отже, капіталізм і соціалізм на певному етапі їх зрілості повинні стати різними варіантами "єдиного індустріального суспільства". Криза К.т. намітилася в 1970-х рр., коли З.Бжезинський та С.Хантінгтон виступили з її критикою і поставили під сумнів можливість "кінцевого злиття" двох антагоністичних систем. Тоді ж певного поширення набула ідея т. зв. негативної конвергенції (Г.Маркузе, Ю.Хабермас, Р.Хелбронер) – переймання кожною з протилежних конкуруючих систем одна від одної не стільки позитивних, скільки негативних якостей, що неминуче веде до "кризи сучасної індустріальної цивілізації" в цілому. У 1980-ті рр. критика концепції конвергенції посилилась, що було зумовлено черговим посиленням напруженості між Заходом і СРСР, новим витком гонки озброєнь (т. зв. програма зоряних війн Р.Рейгана), очевидною системною кризою в СРСР та стрімким ривком Заходу завдяки використанню найновітніших електронно-інформаційних технологій до нового, постіндустріального суспільства, яке невдовзі отримало назву інформаційного суспільства. Ставало дедалі зрозумілішим, що Захід та найрозвинутіші країни Далекого Сх., адаптувавши до своєї суспільно-екон. системи деякі модифіковані елементи соціалізму (планування, держ. соціальні програми тощо), вийшли на принципово нову, порівняно з індустріальним сусп-вом (на рівні якого залишився СРСР), стадію розвитку. За таких умов ідея конвергенції втратила свій сенс. Крах СРСР та подальша деградація більшості пострад. країн упродовж 1990-х рр. виразно це підтвердили. Разом з тим, досвід постіндустріальних країн Заходу і Далекого Сх., а також стрімкий розвиток Китаю упродовж двох останніх десятиліть доводять продуктивність синтезу планових і ринкових регуляторів економіки, що долає обмеженості й вади кожного з них.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Sorokin P.A. The basik trends of our times. New Haven, 1964
  2. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. М., 1969
  3. Rose G. Was steckt hinter der Konvergenztheorie? Berlin, 1969
  4. Современные буржуазные теории о слиянии капитализма и социализма. М., 1970
  5. Miessner H. Konvergenztheorie und Realitat. Berlin, 1971
  6. Сахаров А.Д. Мир, прогресс, права человека. Л., 1990.

Посилання:
  • БЖЕЗИНСЬКИЙ ЗБІГНЕВ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО, ПОНЯТТЯ
  • КАПІТАЛІЗМ
  • НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
  • ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • САХАРОВ АНДРІЙ ДМИТРОВИЧ
  • СОРОКІН ПИТИРИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СОЦІАЛІЗМ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ЮГОСЛАВІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)