ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 МІЖ РОСІЙСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ І ДАТСЬКИМ КОРОЛІВСТВОМ

  Бібліографічне посилання: Рубель В.А. КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 між Російською державою і Датським королівством [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kopengagenskii_Soyuznii_Dogovir (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 МІЖ РОСІЙСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ І ДАТСЬКИМ КОРОЛІВСТВОМ

КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 між Російською державою і Датським королівством. Підписаний 22 (11) жовт. в м. Копенгаген (Данія) у ході Північної війни 1700–1721 після перемоги рос. армії над швед. військом у Полтавській битві 1709. До серп. 1700 Данія вже була союзницею Росії в анти-швед. коаліції "Північний союз". Тоді Датське королівство приєдналося до коаліції (у складі Рос. д-ви, Речі Посполитої та Саксонського курфюрства) за умовами підписаного 16 лип. 1699 російсько-датського трактату, ратифікованого 1700 датським королем Фредеріком IV Ольденбургом і рос. царем Петром I. У цій угоді Швеція була названа "нападником" і "кривдником" країн-підписантів договору. Приєднуючись до "Північного союзу", Данія зобов'язувалася вести зі Швецією війну "до самого її завершення". У разі спільної перемоги Росія мала отримати Інгрію (у 13–15 ст. так називалася підвласна Новгороду територія народності іжори, а саме – землі по обидва береги р. Нева і пд.-зх. Приладож'я) і Карелію, Річ Посполита – Ліфляндію (пн. ч. сучасної Латвії та пд. ч. сучасної Естонії) й Естляндію (істор. назва пн. ч. Естонії), а Данія – повернути собі сканд. області Халланд, Емтланд, Харьєдален, Сконе, Блекінге й Бохуслен та острови Ґотланд і Езель, анексовані в неї Швецією після невдалих для Данії датсько-швед. війн 1643–45 і 1657–58. Згідно з планом союзників, Данія 1700 атакувала свого пд. сусіда – герцогство Гольштейн, яке підтримувало Швецію. Тим часом загроза встановлення монопольного контролю д-в "Північного союзу" над акваторією Балтійського м. занепокоїла західноєвроп. країни, спонукаючи їх до відповідних дій. У серп. 1700 об'єднаний флот Швеції, Англії та Голландії (нині Нідерланди) бомбардував датську столицю – Копенгаген. Рос. д-ва обіцяла Данії додаткові субсидії на продовження війни зі Швецією, але король Фредерік IV Ольденбург відмовився від них і вийшов з "Північного союзу". 18 серп. 1700 у замку Травенталь (поблизу Любека, нині місто в Німеччині) Данія підписала мирний договір з Гольштейном на умовах, продиктованих швед. королем Карлом XII, – визнання суверенітету Гольштейну та виплата йому (Гольштейну) репарацій за завдані агресією "збитки".

Після Полтав. битви 1709 король Фредерік IV відправив до царя Петра I надзвичайного посланника – барона фон Ранцова "з привітанням государю щодо вікторії полтавської, а також і для вимагання, аби королю його з государем у союз наступальний та оборонний проти Швеції вступити". Переговори Петра I з датським посланником пройшли в м. Торунь (Польща), де тільки-но, 20 (9) жовт. 1709, було підписано Торуньський союзний договір, за яким до антишвед. війни знову долучився курфюрст саксонський Фрідріх-Август I (див. Август II Фридерик). Здобути для Данії субсидію від Росії на поновлення бойових дій у рамках антишвед. коаліції фон Ранцову не вдалося. Впевненість Росії у власних силах і твердість рос. дипломатії змусили короля Фредеріка IV піти на поступки, і рос. посланник у Данії кн. В.Долгоруков та датський міністр О.Граббе підписали в Копенгагені договір – К.с.д. – про російсько-датський антишвед. воєнно-політ. союз на умовах, вигідних царю Петру I. Текст договору містив стислу преамбулу і складався із 10 пунктів, які передбачали, що Данія без усяких субсидій бере на себе зобов'язання: поновити наступальні бойові дії проти Швеції; сприяти поверненню саксонського курфюрста Фрідріха-Августа I на польс. престол у статусі короля Речі Посполитої Августа II; відновити торгівлю та вільний прохід рос. кораблів через підконтрольні Данії балт. протоки; "схиляти" до війни зі шведами Пруссію; узгоджувати свою подальшу зовн. політику з ін. союзниками по "Північному союзу". У відповідь Росія в разі спільної перемоги над Швецією погоджувалася на повернення Данії анексованих у неї в минулому шведами територій. Для кращого російсько-датського порозуміння рос. посланник кн. В.Долгоруков отримав від царя фінансування в обсязі 1865 рублів і наказ підкупати на ці кошти датських міністрів в інтересах Рос. д-ви: "давати їм не одразу, але часто і потроху, щоб завжди дивилися із рук".

Успіхи рос. дипломатії у відбудові "Північного союзу" були належним чином оцінені царем Петром I: перший міністр Посольської канцелярії граф Г.Головкін 1709 був призначений держ. канцлером.

Дж.: Северная война. Документы 1705–1708. СПб., 1892; Записки Юста Юля, датского посланника при Петре Великом, 1709–1711. М., 1899; Лавры Полтавы. М., 2001.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Полное собрание законов Российской империи, т. 4. СПб., 1830
  2. Тельпуховский Б.С. Северная война 1700–1721. М., 1946
  3. Тарле Е.В. Русский флот и внешняя политика Петра I. Л., 1949
  4. Письма и бумаги императора Петра Великого, т. 5, вып. 2. М., 1952
  5. Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. М., 1958.

Посилання:
  • АВГУСТ ІІ
  • КАРЛ XII
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУБЛЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)