ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОПЕРНИЦЬКИЙ ІЗИДОР (СИДІР, ІСИДОР) СТАНІСЛАВОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОПЕРНИЦЬКИЙ Ізидор (Сидір, Ісидор) Станіславович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kopernitskii_I (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОПЕРНИЦЬКИЙ ІЗИДОР (СИДІР, ІСИДОР) СТАНІСЛАВОВИЧ

КОПЕРНИЦЬКИЙ (Коперніцький, Kopernicki) Ізидор (Сидір, Ісидор) Станіславович (17(05).04. 1825 – 24(12)/25(13).09.1891) – учений, лікар, педагог, політ. діяч. Н. в с. Чижівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.). Від 1835 навч. у Златопільському уч-щі, від 1838 – у
2-й Київ. г-зії, від 1839 – у Він. г-зії. 1844 став студентом мед. ф-ту Київ. ун-ту (там 1847 вступив до польської антиурядової конспірації). Здобувши 1849 вищу освіту, за фахом служив у чині титулярного радника по військ. лазаретах Волині, а також Бершаді, Дніпровська (див. Цюрупінськ).

Під час Кримської війни 1853–1856 був у рос. діючій армії. Герой Севастопольської оборони 1854–1855, удостоєний орденів св. Анни 3-го ст. (1855), св. Станіслава 2-го ст. (1856), срібної та бронзової медалей на Георгіївській стрічці. 1856 підвищений до колезького асесора (на становищі штабс-лікаря). 1857 взяв відставку й став прозектором анатомії в Київ. ун-ті.

1861 на шпальтах час. "Университетские известия" опублікував попередні результати своїх антропологічних розвідок "Предварительные сведения о краниологических исследованиях над строением славянских черепов". Заклав у Києві основу колекції черепів анатомічного музею. Був одним із організаторів і провідників "Товариства таємних польських шкіл", чл. "Провінційного комітету на Русі", у січ. 1863 перетвореного на тимчасовий провід місц. учасників польського повстання 1863–1864.

9 квіт. (28 берез.) 1863 виїхав до Царства Польського, створював у Каліському пов. повстанські мед. пункти і керував ними. Восени направлений виконувати обов'язки комісара революц. Нац. уряду до Львова. Затриманий австрійс. властями, спромігся втекти з-під арешту. 1864 у Бєлграді (Сербія) намагався заробляти на життя приватною практикою. Того ж року переїхав до Румунії і розгорнув у Бухарестському ун-ті анатомічний музей, був за це нагороджений орденом Bene Merenti. Мандрував Європою. Виступив на Міжнар. антропологічному конгресі у Парижі (Франція). На 1-му з'їзді польс. лікарів і природознавців у Кракові одержав найвищу нагороду за презентовані препарати. Співпрацював з час. "Correspondance du Nord-Est". Уфундував у Бухаресті польс. читальню.

1871 прибув до Галичини (де мешкав у різних містах), зупинився в Кракові. 1876 отримав ступінь д-ра медицини Ягеллонського ун-ту, наступного року заснував наук. зб. "Zbiόr Wiadomości do Antropologii Krajowej" (видав 14 томів). 1879 висунув ідею скласти етногр. карту Галичини, 1880 оприлюднив відповідний проект. Редагував ж. "Przegląd Akademicki" (1881–89). Тривалий час викладав у Ягеллонському ун-ті безоплатно, 1886 призначений на штатну посаду проф.

Автор понад 100 наук. праць, у т. ч. монографії "O gόralaсh Ruskich w Galicji" ("Про руських горців у Галичині"), підготов-леної за матеріалами, зібраними ним в експедиції 1888, і названої І.Франком "першим систематичним дослідженням українців Карпат", а також статті "Odrzwia ozdobne w chatach gόrali ruskich" ("Оздоблені одвірки в хатах руських горців") – за підсумками подорожі 1889 (вміщено: "Wisła", 1890, t. 4).

Як близький друг О.Кольберга опікувався його рукописами, продовжував започатковані ним видання, зокрема багатотомне "Obrazy etnograficzny". Зі спадщини О.Кольберга видрукував "Chełmskie" та "Przemyskie" (зі своєю передмовою).

П. у Кракові від туберкульозу, на який захворів, доглядаючи О.Кольберга.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. L.D. Dr. Izydor Kopernicki. "Tygodnik Illustrowany", 1883, N. 20
  2. Биографический словарь профессо-ров и преподавателей Университета св. Владимира. Киев, 1884
  3. Нейман Ц.Г. Коперницкий И. Русские горцы в Галичине (Prof. Dr. J. Kopernicki. O góralach ruskich w Galicyі: Zarys etnograficzny). Kraków, 1889. "Киевская старина", 1889, № 5/6
  4. В.А.[Антонович В.Б.] Исидор Станиславович Коперницкий. Там само, 1891, № 12
  5. Karłowicz J. Izydor Kopernicki. "Wisła", 1891, t. 5
  6. Album biograficzne zasłuźonych Polaków i Polek wieku XIX, t. 2. Warszawa, 1903
  7. Bystron J. Bibliografia etnografii polskiej. Kraków, 1919
  8. Общественно-политическое движение на Украине в 1856–1862 гг., К., 1963
  9. Общественно-политическое движение на Украине в 1863–1864 гг. К., 1964
  10. Kieniewicz S., Sikora P. Kopernicki Izydor. W: Polski Słownik Biograficzny, t. 13. Wrocław–Warszawa–Kraków, 1968
  11. Болтарович З.Є. Україна в дослідженнях польських етнографів XIX ст. К., 1976
  12. Лісевич І.Т. У затінку двоглавого орла (польська національна меншина на Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст. – на початку XX ст.). К., 1993
  13. Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX – на початку XX ст. Хмельницький, 1995
  14. Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини. Вінниця, 2007.

Посилання:
  • БЕРШАДЬ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЛИЧИНА
  • КОЛЬБЕРГ ОСКАР
  • КРАКІВ
  • КРИМСЬКА ВІЙНА 1853–1856, СХІДНА ВІЙНА 1853–1856
  • КИЇВ
  • ЛЬВІВ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
  • СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854–1855
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ЦЮРУПИНСЬК , МІСТО ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВОЛИНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛИПИЦЬКА КУЛЬТУРА
  • НИЖНІЙ СТРУТЕНЬ
  • ВЕРХНЯ ЛИПИЦЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)