ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. КОРДУБА Мирон Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Korduba_M (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ

КОРДУБА Мирон Михайлович (псевдоніми та криптоніми – К. М.К., Кор. М., (ОО), Буковинець, Норим К., Омікрон, Фуфі та ін.; 02.03.1876–02.05.1947) – історик. Д-р філософії (1898), проф. (1920). Чл. Наукового товариства імені Шевченка (1903). Н. в с. Острів (нині село Терноп. р-ну Терноп. обл.) в сім'ї греко-катол. священика. 1893 закінчив гімназію в м. Львів. 1893–98 навч. у Львів., згодом – Віденському ун-тах. Учень М.Грушевського. 1898 захистив докторську дис. з філософії на тему: "Суспільні верстви та політичні партії в Галицькім князівстві ХIII ст." 1898–1900 – працівник б-ки Віденського університету. Від 1900 до берез. 1919 – викл. історії та географії 2-ї г-зії в м. Чернівці. Брав активну участь у громад. та політ. житті, був президентом студентського т-ва "Січ>"у Відні (1897), редактором його альманаху "Січ" (1898) та політ. час. "Україна" (1913–14). Діяльний співробітник Археогр. комісії НТШ. 1906–12 за дорученням М.Грушевського опрацьовував у архівах Бухареста (Румунія), Відня та Москви матеріали з історії Хмельниччини. За результатами роботи підготував 12-й том "Жерел до історії України-Руси" (1911). Досліджував історію Галицько-Волинської д-ви, історію козаччини, вітчизн. історіографію, спец. істор. дисципліни, зокрема історичну географію. У роки Першої світової війни співпрацював із "Союзом визволення України", друкувався в його виданнях, керував культурно-освітньою роботою серед 30 тис. укр. бранців у Зальцведельському таборі військовополонених (Пруссія). 1918 – чл. буковинського Крайового к-ту Української національної ради ЗУНР, згодом – радник посольства Західноукраїнської Народної Республіки у Відні (1918–19). У жовт. 1920 призначений екстраординарним проф. Кам'янець-Подільського держ. українського ун-ту (див. Кам'янець-Подільський державний університет), проте більшовицька окупація міста унеможливила це призначення. 1920–28 – професор Академічної гімназії у Львові. Одночасно 1921–25 – співорганізатор, проф., декан філос. ф-ту Львівського таємного українського університету.

Голова Історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка (1920–34) і чл. багатьох комісій НТШ. Від 1926 – чл. Археогр. комісії ВУАН, з 1928 – Істор. секції ВУАН, з 1927 – чл.-кор. Українського соціологічного інституту в Празі (Чехословаччина).

У берез. 1928 приїжджав до Києва, брав участь у жалобному засіданні Істор. секції ВУАН з приводу 20-річчя з дня смерті В.Антоновича (25 берез.). Після повернення до Львова оприлюднив свої враження від подорожі до УСРР, як на прикметну рису повсякденного побуту в рад. Україні вказав на "поліційну систему надзору і настирливої, дошкульної контролі приватного життя".

Був одним із авторів "Української загальної енциклопедії" (3 т., 1930–33).

У січ. 1929 – верес. 1939 – проф. історії України гуманітарного ф-ту Варшавського ун-ту (спершу – позаштатний екстраординарний, потім, з лютого 1934, – екстраординарний, з верес. 1937 – ординарний проф.). 1933 був делегатом 7-го Міжнар. конгресу істор. наук (проходив у Варшаві).

Завдяки спілкуванню з укр. (еміграційною й галицькою) та польс. політ. елітами в столиці Польщі, а також з польс. слухачами свого семінару у Варшавському ун-ті (серед них був і видатний польс. інтелектуал, речник польсько-укр. порозуміння Є.Ґедройц) налагодив контакти з тією частиною польс. інтелектуалів, які з огляду на засадничі інтереси своєї нації виступали за діалог з українцями перед обличчям імперської загрози Кремля. Не раз зустрічався зі своїм колиш. учнем по Академічній гімназії у Львові І.Кедриним-Рудницьким, у той час співредактором "Діла" (1922–39) й водночас варшавським кореспондентом цього щоденника й пресовим референтом (1925–31) Української парламентської репрезентації. І.Кедрин-Рудницький у своїх мемуарах згадує про нього як про людину, яка належить до гурту тих, хто "має почуття відповідальности за долю свого народу" і робить все, що в спромозі, щоб "долю тому народові облегшити".

Друкувався в "Biuletynie Polsko-Ukraińskim", знайшов особливий тон для викладу тем із сумного реєстру "найважливіших болячок української дійсності" у 2-й Речіпосполитій, що ними легковажила, нехтувала й водночас "спричинювала їх та помножувала польська національна політика". На шпальтах "Літературно-наукового вістника" ініціював дискусію про походження нації української, що дала поштовх вітчизн. історіософській та історіографічній думці (О.Пріцак). Публікувався у фахових європ. (нім., польс., франц.) виданнях: "Le monde slave", "Zeitschrift für osteuropäische Geschichte", "Kwartalnik Historyczny", "Przegląd Historyczny" та ін.

Від 1934 – дійсний чл. варшавського Інституту досліджень національних справ, з 1938 – почесний чл. Українського наукового інституту у Варшаві.

Листувався з І.Крип'якевичем, зокрема, у листі до нього від 3 лют. 1938 писав: "А тим часом наша продукція наукова зійшла до нулі, аж сором перед сусідами, коли від часу до часу спитають про наші новини з наукового поля. Ще 10 літ тому назад наша продукція на полі історичних дослідів перевисшала польську і чеську, а тепер зійшла до рівня білоруської. Фінансова кріза НТШ зійшлася фатально з розгромом Академії [наук у Києві] і крізою у Варш[авськім] Укр[аїнськім] Інституті, спричиненою непосильним видавництвом 16-томового Шевченка. Через те вже довгий час спочивають в редакційних теках ріжні праці без вигляду на виданнє у близшім часі […]. Та й от і я сам, хоч зовсім не належу до плідних авторів, не раз неодно написавби, колиб знав, що се матиме вигляд вийти у рідній мові на світ Божий. Але щож, до фейлєтону “Діла” не полізу зі своїми розвідками, впрочім там би їх і не приняли, як замало актуальний матеріял".

Посада проф. Варшавського ун-ту давала йому змогу репрезентувати укр. історіографію перед польс. та закордонним наук. світом, а активна участь у міжнародних конгресах дослідників історії та суміжних наук – поширювати "докладні дані про розвиток української історичної науки в усіх українських землях та за кордоном". Разом з тим він змушений був визнати силувану "екзильність" свого історіографічного доробку: "Приходиться писати для чужих і збогачувати чужі і без сього богаті літератури. Щоправ-да, се робить також прислугу нашій справі, і було се для мене великою сатисфакцією, що та сама Крак[івська] Акад[емія] Наук, котра перед війною признала нагороду Равіті-Ґавронському за його пасквілю про Хмельницького, тепер у своїм Słownik-у Biograficzn-ім опрацьованнє життєписів всіх Хмельницьких поручила мені і видрукувала так, як я зладив. Також прикликали мене до співучасти у т. зв. “Cambridge Edition” (англійській серії під-ручників історії різних держав), де саме ладиться виданнє “History of Poland” [т. 1, 1950]; тут я подав статтю про ґенезу і розвій козаччини аж до Переяславської умови 1654 р., насвітлюючи справу з нашого становиська. Але все ж таки приємнійше писати для своїх, ніж для чужих, хочби і у своїм дусі".

28 серп. – 4 верес. 1938 К. брав участь у 8-му Міжнар. конгресі істор. наук (відбувся у Цюриху, Швейцарія). Виголосив доповідь "Домінуюче становисько Галицько-Волинської держави на Сході Европи в другій половині 13 ст." Окрім нього, з укр. істориків на цьому конгресі був присутнім лише Є.Перфецький.

Напередодні 8-го Міжнар. конгресу істор. наук у Цюриху відбулися наради Федерації істор. т-в Сх. Європи (Fédération des sociétés historiques de l'Europe Orientale), що об'єднувала 41 наук. т-во (у т. ч. укр. інституції – НТШ у Львові й Укр. наук. ін-т у Варшаві) з вивчення історії Сх. Європи і слов'янства. 26 серп. 1938 на заг. зборах делегати обрали виконавчий к-т федерації. К. став скарбником виконкому. Того ж року у Варшаві як 7/8-й том щорічника федерації ("Bulletin d'information des sciences historiques en Europe Orientale") з'явився його розлогий огляд вітчизн. істор. літ. на рад. теренах, датований осінню 1932.

З початком Другої світової війни опинився в нім. зоні окупації. Із закриттям 1940 Варшавського ун-ту й ліквідацією Укр. наук. ін-ту переїхав до Холма (нині м. Хелм, Польща), викладав там історію в укр. г-зії. Найважливішою подією цього часу в житті К. стала публікація Українським видавництвом у Кракові його "Історії Холмщини і Підляшшя". Холмській тематиці частково присвячувалася і його брошура про останнього князя Галицько-Волин. д-ви Юрія Болеслава.

Від 1941 – дійсний чл.Українського історично-філологічного товариства у Празі.

У грудні 1941 переїхав до Львова, працював у Бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка, вчителював в укр. г-зії. З поверненням до міста рад. адміністрації був запрошений до роботи у Львів. ун-ті (нині Львівський національний університет) і 7 серп. 1944 призначений в. о. проф. історії України, а з верес. 1945 – зав. каф-ри історії пд. і зх. слов'ян. Одночасно 1944–46 був ст. н. с. Львів. від. Ін-ту історії України АН УРСР.

У повоєнні роки як представник істор. школи М.Грушевського став об'єктом морального терору, піддавався публічним інквізиціям, проте зберіг відданість науці, категорично відмовившися паплюжити пам'ять і спадщину свого вчителя.

Автор понад 500 наук. і науково-популярних праць.

П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

Його неопубл. праця "Бібліографія історії України" (понад 50 тис. карток) зберігається в Інституті українознавства імені І.Крип'якевича НАН України.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Суспільні верстви та політичні партії в Галицькім князівстві 13 ст., т. 1. Львів, 1900
  2. Ілюстрована історія Буковини. Чернівці, 1906
  3. Молдавсько-польська границя на Покуттю по смерті Стефана Великого. В кн.: Науковий збірник, присвячений проф. М.Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). Львів, 1906
  4. Венецьке посольство до Хмельницького (1650 р.). "ЗНТШ", 1907, т. 78, кн. 4
  5. Жерела до історії України-Руси. Львів, 1911, т. 12: Матеріяли до історії української козаччини, т. 5: Акти до Хмельниччини (1648–1657)
  6. Боротьба за польський престіл по смерти Володислава IV. В кн.: Жерела до історії України-Руси, т. 12. Львів, 1911
  7. Північно-західна Україна. Відень, 1917
  8. Територія і населеннє України. Відень, 1918
  9. Простір і населення України. Львів, 1921
  10. Академик Михайло Грушевський як історик: З нагоди ювилею. "ЛНВ", 1926, кн. 12
  11. Звязки В.Антоновича з Галичиною. "Україна", 1928, кн. 5 (30)
  12. Вражіння з поїздки до Київа. "Діло", 1928, 15 квіт., ч. 84
  13. Найновіші теорії про початки Руси. "ЛНВ", 1929, кн. 12
  14. В посольстві до гетьмана: Уривок із щоденника. "Літопис Червоної Калини" (Львів), 1930, ч. 10–12
  15. Найважніший момент в історії України. "ЛНВ", 1930, кн. 6
  16. Причинки до урядничої служби Куліша: Від губернського секретаря до надворного радника. "ЗНТШ" (Львів), 1930, т. 100, ч. 2
  17. В обороні історичної правди. "ЛНВ", 1931, кн. 5
  18. Ще кілька слів у справі "Найважнішого моменту в історії України": Акад. Степанови Смаль-Стоцькому у відповідь. Там само, 1931, кн. 10
  19. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego we Lwowie. "Biuletyn Polsko-Ukraiński" (Warszawa), 1933, N 2 (4)
  20. Kilka dat z dziejów dążeń społeczeństwa ukraińskiego do uzyskania własnego uniwersytetu. Там само, 1934, N 4 (39)
  21. Michał Hruszewśkyj jako uczony: Wspomnienia. "Przegląd Historyczny", 1935, t. 32, z. 2
  22. Rozwój imperjalizmu rosyjskiego. Warszawa, 1935
  23. Brzuchowiecki (Brjuchowećkyj) Iwan Martynowicz (1623–1668)
  24. Chanenko Michal (ok. 1620 – ok. 1680)
  25. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ok. 1595–1657)
  26. Chmielnicki Jerzy (1640 – ok. 1681)
  27. Chmielnicki Michal ( – 1620)
  28. Chmielnicki Pawel (um. po r. 1678)
  29. Chmielnicki Tymosz (1632–1653). В кн.: Polski Słownik Biograficzny, t. 3. Krakόw, 1937
  30. Два міжнародні історичні з'їзди в Ціріху. "Діло", 1938, 4 верес., ч. 195
  31. La littérature historique soviétique-ukrainienne: Compte rendu 1917–1931. Varsovie, 1938
  32. Що кажуть нам назви осель Львів, 1938
  33. Болеслав-Юрій II: Останній самостійний володар Галицько-Волинської держави: З нагоди 600-ліття його смерти. Краків, 1940
  34. Богдан Хмельницький у Белзчині й Холмщині. Краків, 1941
  35. Історія Холмщини й Підляшшя. Краків, 1941.
Література:
  1. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923; К., 1996
  2. Кравченко І. Фашистські концепції Грушевського і його школи в українській історіографії: Акад. Грушевський і його школа після повернення з білоеміграції. "Записки Історично-археографічного інституту" (К.), 1934, № 1
  3. Пісковий С. [Дашкевич Я.]. М.М. Кордуба та його "Бібліографія історії України". "Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР", 1963, № 6
  4. Кедрин І. Життя–події–люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976
  5. Bączkowski W. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński. "Niepodległość" (New York – Londоn), 1986–91, t. 19, 21, 24
  6. Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя. "Дзвін", 1990, № 7
  7. Його ж. Мій шлях історика. В кн.: Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. К.–Кембрідж, 1991
  8. Giedroyc J. autobiografia na cztery ręce. Warszawa, 1994
  9. Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті рр. ХХ ст.). К., 1994
  10. Культурне життя в Україні: Західні землі: Документи і матеріали, т. 1. К., 1995
  11. Антонюк Н.В. Українське культурне життя в "Генеральній губернії" (1939–1944 рр.): За матеріалами періодичної преси. Львів, 1997
  12. Гирич І.Б. Організація М.С. Грушевським археографічної роботи у львівський період життя й діяльності (1894–1914 рр.). "УІЖ", 1997, № 1
  13. Пріцак О. Мемуаристика Мирона Кордуби. "Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету", 1997, вип. 1
  14. Його ж. Краєзнавча діяльність Мирона Кордуби. Там само, 1999, вип. 2
  15. Чорній В. Заснування та перший період діяльності кафедри історії слов'ян Львівського університету ім. І.Франка. (1945–1947). "Вісник Львівського університету. Серія історична", 1998, вип. 33
  16. Maternicki J. Warszawskie środowisko historyczne w okresie II Rzeczypospolitej. Rzeszów, 1999
  17. Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940–2000). Львів, 2000
  18. Купчинський О. З листів Мирона Кордуби до Михайла Грушевського (1927 р.). В кн.: На службі Кліо: Збірник наукових праць на пошану Любомира Романа Винара, з нагоди 50-ліття його наукової діяльності. К.–Нью-Йорк–Торонто–Париж–Львів, 2000
  19. Рубльов О.С. З історії наукових контактів Галичини і Наддніпрянщини 1920-х рр.: відвідини УСРР львівськими істориками М.Кордубою та І.Крип'якевичем. В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 14. К., 2001
  20. Дашкевич Я. Мирон Кордуба зблизька. "Пам'ять століть", 2001, № 6
  21. Федорів І. Мирон Кордуба в історії України (кінець ХIХ – перша половина ХХ ст.). Тернопіль, 2001
  22. Зайцева З.І. Мирон Кордуба й українські наукові товариства. "УІЖ", 2002, № 6
  23. Рубльов О. Мирон Кордуба та Іван Крип'якевич: спроба паралельних біографій у загальноукраїнському науковому контексті 1920–1930-х рр. В кн.: Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004
  24. Юсова Н. Питання щодо "спільноруськості" Київської Русі у доробку Мирона Кордуби. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVIII ст.), вип. 4. К., 2004
  25. Листи М.Кордуби до М.Грушевського і Ф.Вовка. Запоріжжя, 2005
  26. Великопольська У. Малознана праця Мирона Кордуби "Методольогія історії": спроба аналізу. "Вісник Львівського університету. Серія історична", 2005, вип. 39/40
  27. Дашкевич Я. Мирон Кордуба зблизька. В кн.: Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури. Львів, 2007
  28. Піх О.М. Картотека Мирона Кордуби "Бібліографія історії України": структура та принципи складання. "УІЖ", 2007, № 4
  29. Pedycz W. Myron Korduba (1876–1947). В кн.: Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku. Rzeszów, 2007.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АКАДЕМІЧНА ГІМНАЗІЯ У ЛЬВОВІ
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БІБЛІОТЕКА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • BIULETYNIE POLSKO-UKRAINSKIM
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДІЛО
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ЕЛІТА
  • ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КЕДРИН-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН
  • КРАКІВ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • KWARTALNIK HISTORYCZNY
  • КИЇВ
  • ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ДОСЛІДНИКІВ ІСТОРІЇ ТА СУМІЖНИХ НАУК
  • МОСКВА
  • НАЦІЯ
  • НАЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • ПЕРФЕЦЬКИЙ ЄВГЕН ЮЛІАНОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПРІЦАК ОМЕЛЯН ЙОСИПОВИЧ
  • PRZEGLĄD HISTORYCZNY
  • СІЧ ВІДЕНСЬКА - ОРГ-ЦІЯ У ВІДНІ
  • СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ У ВАРШАВІ
  • УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (1930-1935)
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
  • УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО У ПРАЗІ
  • УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО (КРАКІВ - ЛЬВІВ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ У ПРАЗІ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ В ВАРШАВІ
  • ВАРШАВА
  • ВІДЕНЬ
  • ВІДЕНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЮРІЙ II, ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ
  • ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УКРАЇНИ
  • БІБЛІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДАВНЬОРУСЬКОЇ НАРОДНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ДЕРЖАВНИЦЬКИЙ НАПРЯМ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
  • ҐЕДРОЙЦ ЄЖИ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ І.КРИП'ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СПРАВ
  • ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
  • ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • КРАКІВСЬКІ ВІСТІ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛЬВІВ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НІСТОР ЙОН-ЯНКУ
  • НОВА ІСТОРІЯ
  • РУБЛЬОВ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • РУСЬКА БЕСІДА
  • РЖЕПЕЦЬКИЙ БОРИС
  • СЕРЕДНІ ВІКИ ПЕРІОД
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • ТОПОНІМІКА
  • ТОВАРИСТВО ІСТОРИЧНЕ У ЛЬВОВІ
  • ВАРШАВА
  • ЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ-РУСИ
  • ЖИТТЯ І ЗНАННЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)