ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОСЦЮШКО ТАДЕЙ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОСЦЮШКО Тадей [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kostsyushko_T (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОСЦЮШКО ТАДЕЙ

КОСЦЮШКО (Kościuszko, Костюшко) Тадей (Андрій-Тадей-Бонавентура, Тадеуш; 1745 чи 1746 – 15(03).10.1817) – фортифікатор, воєначальник, революціонер, чл. Амер. філос. т-ва (1785), військ. і політ. лідер Речі Посполитої 1794. Мав білорус.-укр. корені. Син берестейського шляхтича полк. Людвига-Тадея Косцюшка та його дружини Теклі (у дівоцтві – Ратомська). Н., вірогідно, у родовому маєтку Сехновичі (Сєхновичі) Берестейського воєводства (нині на тер. Жабінківського р-ну Брестської обл., Білорусь) або у фільварку Меречовщизна (Меречовщина, Марачовщина) Слонімського пов. Новогрудського воєводства (нині на терені Івацевіцького р-ну Брестської обл.).

1755–60 навч. в колегіумі м. Любешів, з 1765 – у варшавському кадетському корпусі (Szkoła Rycerska). Наприкінці 1766 здобув патент офіцера зі званням хорунжого. 1768 отримав чин капітана. Від 1769 як стипендіат короля Станіслава-Августа Понятовського фахово вдосконалювався в Парижі (Франція), як маляр відвідував Академію живопису та скульптури. 1774–75 подорожував європ. країнами, деякий час був домашнім репетитором дітей смоленського воєводи (від осені 1775 – польного гетьмана Великого князівства Литовського) Ю.Сосновського. З початком боротьби північноамер. колоній Великої Британії за незалежність вирушив до Америки.

1776 у званні полковника виконував обов'язки інженера армії колоністів у боротьбі проти метрополії. Особливо відзначився в баталії при Саратозі, коли на вготованому ним бойовищі повстанці перемогли значну частину брит. війська (1777). Укріплював Вест-Пойнт (нині місто у шт. Нью-Йорк, США). Удостоєний амер. громадянства, відзнаки ордену Цінцінната й пам'ятної зброї-пістолів од Д.Вашингтона. Демобілізувався 1783 в ранзі бригадного генерала (винагородні статки передав своєму приятелю, майбутньому президентові США Т.Джефферсону для викуповування з рабства негрів). 1784 вирушив додому, з наступного року на Поліссі займався с. госп-вом.

Восени 1789 прийнятий на службу генерал-майором коронної Великопольс. д-зії. Від 1790 служив у Малопольс. д-зії, квартирував у Меджибожі. З літа 1791 – у Немирові тимчасово заступав нач. укр. корпусу кн. Ю.Понятовського. Командуючи окремими з'єднаннями, 1792 чинив опір ініційованій Катериною II агресії Російської імперії, боровся проти Торговицької конфедерації, виявив хист полководця та особисту мужність у боях під Зеленцями на Поділлі 18 (7) черв. та Дубенкою на Холмщині 17 (6) лип. Став одним із перших кавалерів хреста "Віртуті мілітарі" ("Virtuti militari"), номінований генерал-лейтенантом.

Протестуючи проти урядової капітуляції перед ворогами, взяв відставку, виїхав до Львова, потім через Краків – до Вроцлава (Силезія), Лейпцига (Саксонія) та Парижа, де удостоївся гонорового титулу франц. громадянина. Задля підготовки протестного збурення Речі Посполитої відвідав Білорусь, Зх. Галичину, Італію, Німеччину.

Навесні 1794 очолив визвол. рух, що охопив тер. Польщі, Литви, Білорусі, Курляндії (істор. область на зх. та пд. Латвії) та Правобережної України. 23 (12) берез. як нач. ЗС урочисто присягнув ужити надану йому абсолютну владу тільки для оборони цілості кордонів, утвердження народоправства та уфундування загальної свободи. 4 квіт. (24 берез.) у Рацлавицькій битві здобув перемогу над рос. каральним загоном ген. О.Тормасова. 7 трав. (26 квіт.) видав Поланецький універсал, яким, зокрема, проголосив особисту волю кожного панщанина (див. Кріпацтво) і значне зменшення повинностей люду. Водночас декларував рівність прав віруючих різних сповідань. Уклав союз із колиш. запорожцями, узгодивши взаємопідтримку та можливість відновлення ними гетьманства (див. Гетьманату інститут). 10 жовт. (30 верес.), зазнавши тяжкого поранення під Мацейовицьким замком неподалік Варшави, потрапив у полон (після того, як на поле битви не з'явився очікуваний ним резервний корпус інсургентів). Це обернулося катастрофою для його сподвижників, яким так і не вдалося захистити Варшаву. За наказом імп. Катерини II маршрутом Кисилин–ЛуцькОстрог–Ізяслав–Голосків–Меджибіж–КиївКозелецьЧернігів–Могильов–Шклов–Вітебськ під вартою таємно був привезений до Санкт-Петербурга, майже два роки утримувався в Петропавловській фортеці та в ін. місцях ув'язнення. Після смерті монархині, наприкінці 1796 з пошаною звільнений імп. Павлом I. Заради визволення репресованих рос. владою своїх соратників присягнув "на вірність" цареві, проте повернув отримані від нього коштовні подарунки.

Від 1797 до кінця життя перебував на еміграції в Зх. Європі й Америці. 1799 вступив до Т-ва польс. республіканців. 1800 інспірував вид. програмної брошури свого секретаря Ю.Павликовського "Сzy Polacy wybić się mogą nа niepodległоść?" ("Чи можуть поляки здобути незалежність ") з викладом думок про покладання на власні сили, а не на чужинську допомогу, із засудженням терору та оптимістичною вірою в народну звитягу. Того ж року на прохання фундатора Наддунайського легіону ген. К.Князевича та посла Сполучених Штатів у Франції В.Даві написав посібник з тактики кінної артилерії (пер. англ. мовою – "Manoeuvres of Horse Artillery" – було 1808 заохочено Військ. філос. т-вом у Нью-Йорку, студіювався амер. армією).

Сповідуючи демократ. принципи, відкинув пропозиції співпрацювати як з Павлом I, так і з франц. імп. Наполеоном I Бонапартом. Брав участь у створенні польс. легіонів, але був проти їхньої підлеглості диктату Наполеона Бонапарта, з яким зустрічався 1799. Обстоював перед рос. імп. Олександром I 1814–15 у листах і розмовах, зокрема в Австрії напередодні завершення Віденського конгресу 1814–1815, ідею поширення аж по Дніпро ліберальної конституції, "подібної до англійської". Після утворення Царства Польського припинив спілкування з петерб. самодержцем. Од 1815 безвиїзно мешкав у Швейцарії. Заповів розкріпачити селян, успадкованих ним на Кобринщині.

П. у м. Солюр (кантон Золотурн), там був первісно й похований. 1818 прах з почестями перенесено до Кракова й поховано в кафедральній усипальні Королівського замку на Вавельському узвишші.

Ім'я К. було надано першій дивізії Війська Польського. Його прізвищем названо графство, місто й тихоокеанський острів США, а також найвищу гору Австралії. У Львові 1894 було відкрито художньо-істор. "Рацлавицьку панораму", присвячену ювілеєві вікторії К. навесні 1794 (у роки Другої світової війни будинок з експозицією було зруйновано бомбуванням, 1946 пошкоджене полотно панорами передано польс. властям, після реставрації панораму розміщено в м. Вроцлав, Польща).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Pisma. Warszawa, 1947.
Література:
  1. Jullien M. Notice sur Thadée Kościuszko. Paris, 1818
  2. Глинка Ф.Н. Несколько слов о Тадеуше Костюшке. "Труды высочайше утвержденного вольного общества любителей российской словесности", 1821, ч. 13
  3. Допросы Костюшке, Немцевичу и прочим и их показания. "Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете", 1866, кн. 3
  4. Niemcewicz J.Y. Pamіętniki czasów moich. Lipsk, 1868; Костомаров Н.И. Последние годы Речи-Посполитой, т. 2. СПб., 1886
  5. Альбовский Е. Битва при Мациовицах и плен Косцюшки. "Русская старина", 1895, № 1
  6. Воробьев Г.А. Разговоры императора Павла I-го с Тадеушем Косцюшко в Петербурге. Там само, 1905, № 11
  7. Korzon T. Kościuszko: Biografia z dokumentów wysnuta. Kraków–Warszawa, [1906]
  8. Костюшко. В кн.: Военная энциклопедия, т. 13. СПб., 1913; Рябинин И. Тадеуш Косцюшко. "Голос минувшего", 1915, № 4–6; Dybowski B. andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko. "Kosmos", 1917, N. 4
  9. Gumowski M. Portrety Kościuszki. Lwów, 1917
  10. Kościuszko: Listy, odezwy, wspomnienia. Warszawa, 1917
  11. Marczewski W. Tadeusz Kościuszko. Lwów, 1917
  12. Akty Powstania Kościuszki, t. 1–2. Kraków, 1918 (t. 3. Wrocław–Kraków, 1955)
  13. Щурат В. Українські традиції про походженнє Костюшка. "ЗНТШ", 1921, т. 131
  14. Hajman M. Kościuszko: Leader and exile. New York, 1946
  15. Kopczewski J.S. Tadeusz Kościuszko w historii i tradycji. Warszawa, 1968
  16. Смолій В.А. Повстання 1794 р. під керівництвом Т. Костюшка і Правобережна Україна. "УІЖ", 1974, № 2; Lubicz-Pachoński J. Kościuszko po Insurekcji. Lublin, 1986
  17. Szyndler B. Tadeusz Kosciuszko: 1746–1817. Warszawa, 1991
  18. Дьяков В.А. Т.Костюшко и его соратники после сражения при Мацейовице (1794–1798). "Славяноведение", 1993, № 5
  19. Быков В. Андрей Тадеуш Костюшко. "Родина", 1994, № 12
  20. Юхо Я., Емяльянчык У. "Нарадзіўся я ліцьвінам...": Тадэвуш Касцюшка. Мінск, 1994
  21. [ Усенко П.Г. ] Генерал-гуманіст. В кн.: Український історичний календар-96. К., 1995
  22. Липатов А.В. Костюшко. В кн.: Исторический лексикон: XVIII век. М., 1996
  23. Юхо Я.А. Касцюшка. В кн.: Асветнікі зямлі беларускай. Мінск, 2001
  24. Усенко П.Г. Тадей Косцюшко й Україна: наш земляк – найславніший поляк. К., 2004.

Посилання:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ГЕТЬМАНАТУ ІНСТИТУТ (1649–1764)
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХОЛМЩИНА
  • КОЗЕЛЕЦЬ
  • КРАКІВ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВ
  • ЛУЦЬК
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮБЕШІВ
  • МЕДЖИБІЖ
  • НАПОЛЕОН І БОНАПАРТ
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ОСТРОГ
  • ПАВЛО І ПЕТРОВИЧ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • ПОНЯТОВСЬКИЙ ЮЗЕФ-АНТОНІ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • ТОРГОВИЦЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ
  • ТОРМАСОВ О. П.
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ВАРШАВА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІДЕНСЬКИЙ КОНГРЕС 1814–1815
  • ВІЙСЬКО ПОЛЬСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ-ЄЖИ
  • ЧАЦЬКИЙ ТАДЕУШ
  • ЧЕТВЕРТИНСЬКІ
  • ДЕВОЛАН
  • ЕКЗЕКУЦІЙНИЙ РУХ
  • ГАНГЕБЛОВ (ГАНГЕБЛІДЗЕ) СЕМЕН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • ГАЛИЦЬКА КРАЙОВА ВИСТАВКА 1894.
  • ХАЛЕЦЬКІ, БОЯРСЬКИЙ РІД
  • ХРЕБТОВИЧІ
  • КОЛЛОНТАЙ ГУГО
  • КОНОВНІЦИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КРАКІВ
  • КРАСНОВ ІВАН КУЗЬМИЧ
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • ЛАМБЕРТ КАРЛ ЙОСИФОВИЧ (ЙОСИПОВИЧ), ДЕ
  • ЛІНДЕ (LINDE) САМУЇЛ (САМУЄЛЬ, SAMUEL) ГОТЛІБ (БОГУМИЛ, ФЕОФІЛ, BOGUMI) ІВАНОВИЧ
  • ЛОБАНОВ-РОСТОВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЛЮБЕШІВ
  • МЛИНІВ - СМТ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛ.
  • МОЩЕНСЬКИЙ АДАМ
  • НЕМИРИЧІ
  • ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОЛЬЩА
  • РЄПНІН (РЕПНІН) МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • САНГУШКО ЄВСТАФІЙ ЕРАЗМ
  • СКАРБЕК БОЛЕСЛАВ ВОЛОДИСЛАВОВИЧ
  • СЛАВУТА , МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СУПРАСЛЬСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СУВОРОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)