ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ НЕСТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Нестор Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kotlyarevskii_N (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ НЕСТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Нестор Олександрович (02.02(21.01).1863 –12.05.1925) – літератор, історик, театральний діяч, мистецтвознавець, педагог, почесний академік (1906) і ординарний чл. (1909) Імператорської АН. Нагороджений Пушкінською золотою медаллю (1907). Син О.Котляревського. Н. в м. Москва. Після переїзду з батьком до Дерпта (нині м. Тарту, Естонія) відвідував нім. школу (по 1872). До 1875 перебував за кордоном Російської імперії, зокрема в Неаполі, Римі (обидва міста в Італії), Празі (нині столиця Чехії). Після переїзду до Києва навч. в 2-й Київ. г-зії, а взимку 1877/78 був переведений до Колегії Павла Ґалаґана. 1881 вступив на історико-філол. ф-т Моск. ун-ту й там, здобувши 1885 ступінь кандидата, залишився при каф-рі історії заг. літератури. На поч. 1880-х рр. отримав у спадок од батька раритетну рукописну збірку дум і укр. пісень "Повести малороссийские числом 16" і передав її у розпорядження редакції місячника "Киевская старина". Стажувався в Парижі (Франція). 1890 замешкав у Санкт-Петербурзі, від 1892 читав лекції на Вищих жін. (Бестужевських) курсах, з наступного року – також в Олександрівському ліцеї.

Від 1895 співробітничав із час. "Вестник Европы". 1899 захистив у Москві магістерську дис. за монографією "Мировая скорбь в конце прошлого и в начале нашего века: Её основные этапы и социальные мотивы и их отражение в художественном творчестве" (С.-Петербург, 1898). 1900 читав курси в Акад. Генштабу. Досліджував біографію та творчість М.Гоголя, 1902–03 з посвятою П.Житецькому як від "одного з багатьох вдячних вихованців Колегії Павла Ґалаґана" підготував персоналію "Николай Васильевич Гоголь 1829–1842", не раз перевидану. 1901–05 у ж. "Русское богатство" та 1906 у тижневику "Полярная звезда" вміщував етюди про декабристів (окремі видання: Декабристы. СПб., 1907; Рылеев. СПб., 1908).

Спільно з рос. істориком В.Богучарським (Василем Яковлевим) 1905 заснував літературно-громад. гурток ім. О.Герцена. Від 1906 (і до 1917) читав курси на Вищих історико-літ. курсах. Одним із перших відгукнувся рецензією на випущений у Москві 1-й том зібрання політ. творів М.Драгоманова ("Слово", 1908, 11 трав. за ст. ст.). 1908–09 виконував у час. "Вестник Европы" обов'язки редактора від. белетристики, як автор 1908 оприлюднив тут есе "Памяти Алексея Михайловича Жемчужникова" (один з письменників, які друкувалися під колективним псевд. Козьма Прутков, брат Л.Жемчужникова). З зими 1908/09 керував імператорською Александринською драм. трупою (1916–17 завідував її репертуаром). Виступав у пресі як театрознавець. 10 лип. (27 черв.) 1909 в імператорському Рос. військово-істор. т-ві виголосив промову, присвячену пам'яті імп. Петра І. Від 1910 до кінця життя очолював Пушкінський Дім, став його першим директором. Передав цьому закладові власну б-ку й заповів особистий архів.

1910–14 у час. "Вестник Европы" опублікував цикл статей під назвами "Очерки из истории общественного настроения в России в шестидесятых годах прошлого века", "Из истории общественного настроения шестидесятых годов", "Очерки из истории общественного настроения в шестидесятых годах", пізніше укладених до книги "Канун освобождения" (Петроград, 1916), присвяченої пам'яті О.Пипіна. Від 1911 читав курси у Військово-юридичній академії. 1913–14 уфундував щорічник "Временник Пушкинского Дома". Брав активну участь у працях Літфонду, досліджував його історію (див. "К пятидесятилетию Литературного фонда". "Вестник Европы", 1910, № 1).

На урочистому засіданні Імператорської АН 1913 доповідав про її стан на межі 19–20 ст. (опубліковано: "Императорская Академия наук в царствование Императора Николая II". Пг., 1915). У серп. 1914 в академічному конференц-залі на пожертви колег і власні кошти влаштував лазарет для солдатів, поранених на Першій світовій війні. 1910–17 складав річні звіти Відділення рос. мови і словесності Імператорської (з 1917 – Російська) АН, матеріалами до них видав, зокрема, некрологи Л.Толстого, В.Ключевського, П.Житецького та ін.

Під час Лютневої революції 1917 налагодив рятування з вогню документів колиш. Третього відділу, кинувшись до палаючого штабу жандармського корпусу. 18 (5) берез. 1917 від О.Керенського отримав право вивезти з архіву Департ. поліції для наук. потреб ті документи, "які він визнає за необхідні".

Від 1920 – викладач "першої категорії" Ін-ту історії мист-в, від 1922 – його почесний член. У трав. 1921 був серед організаторів заходів на спомин Д.Овсянико-Куликовського. 11 лют. 1922 в петрогр. Будинку літераторів виголосив промову "Пушкин и Россия" (надрукована: Пб. [Пг.], 1922). Цього ж року виїхав за кордон.

1924 повернувся в СРСР. Самовіддано боронив фонди Пушкінського Дому від шкоди, завданої тогоріч осінньою повінню.

П. у м. Ленінград (нині м. С.-Петербург).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Михаил Юрьевич Лермонтов. Личность поэта и его произведения. СПб., 1891
  2. Наше недавнее прошлое. "Вестник Европы", 1896, № 5
  3. История новой русской литературы. СПб, 1897
  4. Н.В.Гоголь: 1829–1842. "Мир Божий", 1902, № 1–4
  5. Из жития Св. Апостола Андрея Первозванного. "Тропинка", 1907, № 2–3
  6. Старинные портреты. СПб., 1907
  7. Отчет о деятельности Отделения русского языка и словесности за 1910 год. СПб., 1910
  8. Отчет о деятельности Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук за 1911 год. СПб., 1911
  9. Котляревский [автобиография и список трудов]. В кн.: Императорская Академия наук: 1889–1914, т. 3. Пг., 1915
  10. Литературные направления Александровской эпохи. Пг., 1917
  11. Народ и высшие культурные ценности. Пг., 1917
  12. Наше недавнее прошлое в истолковании художников слова. Пб. [Пг.], 1919
  13. Девятнадцатый век. Пб. [Пг.], 1921
  14. Пушкин как историческая личность. Берлин, 1925.
Література:
  1. Королицкий М.С. Н.А. Котляревский: Из личных воспоминаний. Л., 1925
  2. Памяти Нестора Александровича Котляревского: 1863–1925. Л., 1926
  3. Розанов М.Н. Нестор Александрович Котляревский. В кн.: Известия АН СССР. Отдел русского языка и словесности, т. 20. Л., 1926. Кони А.Ф. Собрание сочинений, т. 7. М., 1969
  4. Яковлев Н.В. Из воспоминаний о Пушкинском Доме. "Звезда", 1969, № 8
  5. Вандалковская М.Г. История изучения русского революционного движения середины XIX века. 1890–1917 гг. М., 1982
  6. Баскаков В.Н. Пушкинский Дом. Л., 1988
  7. Зыкова Г.В., Белодубровский Е.Б. Котляревский Нестор Александрович. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 3. М., 1994.

Посилання:
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ДУМИ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КЕРЕНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ
  • КЛЮЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ
  • КОЛЕГІЯ ПАВЛА ҐАЛАҐАНА
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКИЙ ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПИПІН ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ТОЛСТОЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ТРЕТІЙ ВІДДІЛ
  • ЖЕМЧУЖНИКОВ ЛЕВ МИХАЙЛОВИЧ
  • ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ГНАТОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВІТРОВА МАРІЯ ФЕДОСІЇВНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)