ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Олександр Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kotlyarevskii_O (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Олександр Олександрович (25(13).09.1836, за ін. даними, 1837 – 11.10(29.09). 1881) – учений, педагог, публіцист. Проф. (1875), чл.-кор. Імператорської АН (1875). Батько Н.Котляревського. З полтав. шляхти, син чиновника. Н. в Крюковому посаді (нині в складі м. Кременчук). 1846–53 навч. в Полтав. г-зії, потім, до 1857, – на історико-філол. ф-ті Моск. ун-ту, по закінченні якого вчителював у Александринському сирітському кадетському корпусі м. Москва. 1861 здобув ступінь кандидата в Петерб. ун-ті. Ще студентом-другокурсником підготував розвідку "Древняя Малороссия в её песнях: Опыт характеристики народа по памятникам народной словесности", на третьому курсі відзначений золотою медаллю за твір "В котором году было крещение болгар". У 2-й пол. 1850-х рр. дебютував у пресі (зокрема в газ. "Московские ведомости") нотатками "Несколько слов о Ломоносове по поводу исполнившегося столетия его грамматике", "По поводу соч. г. Данилевского об Основьяненко", "Сказания о русских богатырях" та ін., відгуком на "Исследование о Летописи Якимовской" П.Лавровського.

Виступав у часописах "Атеней", "Молва", "Московское обозрение", "Русский вестник" тощо. Вітав "Народні оповідання" Марка Вовчка ("Отечественные записки", 1859, № 3), репрезентував бібліографічний огляд "Старина и народность за 1861-й год", співробітничав в "Основі", яка в десятому числі за 1862 вмістила його спростування концепції М.Погодіна про "прийшлість" українців (стаття "Были ли малоруссы исконными обитателями полянской земли или пришли из-за Карпат в XIV веке "). Спілкувався з М.Костомаровим. Входив до гуртка "вертепників".

1862 ув'язнений жандармами за підозрою у зв'язках з революц. рухом. Півроку утримувався в казематі Третього відділу "Власної Його Імператорської Величності канцелярії" та Алексеєвському равеліні Петропавловської фортеці. Перебуваючи під арештом, продовжував творчу діяльність, склав своєрідний заповіт – "На память русским библиографам: Заметка о библиографии в отношении науки о русской старине" ("Отечественные записки", 1862, № 11). У тюремних камерах захворів на сухоти.

Після звільнення перебував до 1869 під поліцейським наглядом. Позбавлений права служити в держ. закладах, давав приватні уроки, регулярно друкувався в газ. "Санкт-Петербургские ведомости". 1864 став одним з фундаторів Моск. археол. т-ва, виконував у цій орг-ції обов'язки товариша (заст.) секретаря, бібліотекаря, хранителя музею, ред. ж. "Древности" (1865). Був автором багатьох періодичних органів, зокрема: "Летописи русской литературы и древности", "Филологические записки", "Беседы в Обществе любителей российской словесности при Императорском Московском университете", "Русский архив", "Известия Императорского Археологического общества". Високо поцінував "Сказания о населенных местностях Киевской губернии…" Л.Похилевича ("Книжный вестник", 1865, № 2). Консультував В.Маслова (Маслія) – одного з перших біографів Т.Шевченка.

1867 отримав дозвіл викладати в Дерптському (Тартуському) ун-ті й од літа наступного року до 1872 (формально – до 1873) обіймав тамтешню "кафедру російської мови особливо та слов'янського мовознавства взагалі". 1868 завершив дослідження "О погребальных обычаях языческих славян", захистив магістерську дис.

1872–74 перебував у відрядженнях і лікувався за кордоном, відвідав Варшаву, Відень, Неаполь, Венецію, Рим, Прагу (нині столиця Чехії). 1874 став титарем уперше освяченої на теренах Праги православної церкви, видав "Древности юридического быта балтийских славян: Опыт сравнительного изучения славянского права" та "Материалы для славянской истории и древности: Сказания об Оттоне Бамбергском в отношении славянской истории и древности". Цього ж року захистив докторську дис. і взимку 1874/75 обраний ординарним професором Університету св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Восени 1875 виїхав до Києва. Окрім читання лекцій в ун-ті, проводив також заняття (до 1880) на вищих жін. курсах св. Ольги. Від 1876 – голова київ. від. Слов'ян. к-ту, від 1877 – самостійного київ. Слов'ян. доброчинного т-ва. Дотував власним коштом видання збірників "Славянский ежегодник" (у 1-му випуску 1876 вміщено огляд "Успехи славяноведения в России до 1872 года, по А.А.Майкову, П.А.Лавровскому и А.А.Котляревскому"; після його смерті новий укладач збірника – А.Стороженко – 1882 присвятив черговий (5-й) випуск пам'яті К.). У рецензії на 1-й том зб. "Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл.Антоновича и М.Драгоманова" 1876 запропонував заохотити зазначених науковців (див. В.Антонович, М.Драгоманов) академічною премією (того року їх обох було вшановано з урахуванням думки К.: "Отчет о девятнадцатом присуждении наград графа Уварова 25-го сентября 1876 года". СПб., 1878).

1879 очолив Історичне товариство Нестора-літописця. Відредагував останню книгу зібрання творів свого друга М.Максимовича (Максимович М.А. Собрание сочинений, т. 3. К., 1880), оприлюднив власну монографію "Древняя русская письменность. Опыт библиологического изложения истории ее изучения" (Воронеж, 1881). У керованих ним громад. інституціях виголосив промови на спомин видатних колег, у т. ч. В.Григоровича й О.Бодянського (надруковано: "Виктор Иванович Григорович". В кн.: Славянский ежегодник. Киев, 1877; "Осип Максимович Бодянский". Там само, 1878).

13 (1) берез. 1881 у заповненій киянами великій університетській аудиторії урочисто відкрив засідання пам'яті Т.Шевченка, під оплески слухачів висловивши впевненість, що "здобуде ж загальне визнання й повагу політична діяльність рідного нам краю мовою йому рідною…" За наполяганням медиків у трав. 1881 вирушив на австрійс. курорт Рейхенгаль (поблизу м. Зальцбург). 7 жовт. (25 верес.) переїхав до італ. м. Піза, де й помер. Його тіло було перевезено до Москви і 26 (14) жовт. 1881 поховане на кладовищі Свято-Покровського монастиря.

Був нагороджений орденами св. Станіслава 2-го ст. з імператорською короною (1871), св. Анни 2-го ст. (1879).

Мав велику книгозбірню (1894 значну її частину придбав Історичний музей у Москві, 1938 цей фонд передано Держ. публічній істор. б-ці РФ) та унікальні записи дум і укр. пісень, використані, напр., М.Костомаровим та П.Житецьким (Костомаров Н.И. Историческая поэзия и новые ее материалы: "Исторические песни малорусского народа" с объяснениями В.Антоновича и М.Драгоманова. Том первый. "Вестник Европы", 1874, № 12; Костомаров Н.И. История казачества в памятниках южно-русского народного песенного творчества. "Русская мысль", 1880–1883; Житецкий П.И. Старинная запись народных малорусских дум с обзором вариантов к ним. "Киевская старина", 1892, № 12, 1893, № 1/2). П.Житецький присвятив пам'яті К. працю "Мысли о народных малорусских думах" (Киев, 1893), де поцінував його колекцію.

Імператорська АН встановила премію імені К. Серед ін. лауреатів 1898 її володарями стали Т.Флоринський та випускник Київ. ун-ту, екстраординарний проф. Юр'євського (Дерптського) ун-ту (Юр'єв – нині м. Тарту, Естонія) А.Ясинський, 1901 – історик і чиновник рос. місії в Чорногорії П.Ровинський, 1904 – С.Кульбакин, 1910 – В.М.Гнатюк. За "Студії над українськими народними піснями" 1916 нею удостоєно І.Франка (посмертно).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Сочинения, т. 1–4. СПб., 1889–95.
Література:
  1. Успехи славяноведения за последнее время. В кн.: Славянский ежегодник. К., 1877
  2. А.А. Котляревский (Некролог). "Заря", 1881, 1 октября
  3. Смесь [А.А.Котляревский: Некролог]. "Исторический вестник", 1881, № 11
  4. А.П. [ Пыпин А.Н. ] Александр Александрович Котляревский. "Вестник Европы", 1881, № 11
  5. Поминка по Александре Александровиче Котляревском. К., 1881
  6. Беликов С., Шимков А. Некролог. "Мир", 1881, т. 1, № 2
  7. [ Хованский А.А. ] А.А. Котляревский. (Некролог.) "Филологические записки", 1881, вып. 4–5
  8. Кочубинский А.А. Итоги славянской и русской филологии: По поводу книги проф. Котляревского "Библиологический опыт о древней русской письменности". Одесса, 1882; Иконников В. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета Св. Владимира. К., 1884
  9. Веселовский А. Воспоминания об А.А. Котляревском. "Киевская старина", 1888, № 9
  10. Стороженко А. А.А.Котляревский. "Вестник Европы", 1890, № 7
  11. Степович А. К биографическому материалу об А.А. Котляревском. "Киевская старина", 1892, № 3
  12. И.Д.С. А.А. Котляревский как преподаватель. "Русская старина", 1893, № 6–7
  13. Линниченко И. А.А. Котляревский (Страничка университетских воспоминаний). В кн.: Памяти отца наместника Леонида, А.А. Гатцука, Н.А. Попова и А.А. Котляревского. М., 1893
  14. Петухов Е. Котляревский Александр Александрович. В кн.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Юрьевского, бывшего Дерптского университета, за сто лет его существования (1802–1902), т. 2. Юрьев, 1903
  15. Котляревский Александр Александрович. В кн.: Русский биографический словарь, т. 9. СПб., 1903
  16. Клевенский М. "Вертепники". "Каторга и ссылка", 1928, № 10
  17. Житецький І.[Г.]П. Заходи коло організації історичного товариства в Києві. "Україна", 1929, № 1–2
  18. Правдин Б. Русская филология в Тартуском университете. В кн.: Ученые записки Тартуского государственого университета, вып. 35. T
  19. Лаптева Л.П. Котляревский. Александр Алексеевич. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России. М., 1979
  20. Зельдович М.Г. Страницы истории русской литературной критики. Х., 1984
  21. Власова З.И. "Привлекавшийся по делу..." "Русская литература", 1987, № 2
  22. Пашаева Н.М. Библиотека А.А. Котляревского. В кн.: Сокровищница книги, ч. 1. М., 1988
  23. Лаптєва Л.П. Визначний дослідник і пропагандист історії і культури слов'ян. "Архіви України", 1991, № 1; Федченко П.М. Котляревський Олександр. В кн.: Українська література у портретах і довідках. К., 2000
  24. Злобина Н.Ф. Комплексный подход в изучении фольклора учеными-мифологами XIX в. (А.А. Котляревский). "Древняя Русь. Вопросы медиевистики", 2003, № 4.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ФЛОРИНСЬКИЙ ТИМОФІЙ ДМИТРОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГНАТЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • ГРИГОРОВИЧ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ У МОСКВІ
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ НЕСТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КРЕМЕНЧУК
  • КУЛЬБАКИН СТЕПАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • ЛАВРОВСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАРКО ВОВЧОК
  • МОСКВА
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ ЗАПИСКИ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • ПОГОДІН МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ПОХИЛЕВИЧ ЛЕОНТІЙ ІВАНОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СТОРОЖЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ТРЕТІЙ ВІДДІЛ
  • ВАРШАВА
  • ВІДЕНЬ
  • ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ГНАТОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧТЕНИЯ В ИСТОРИЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ НЕСТОРА-ЛЕТОПИСЦА
  • ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ ЗАПИСКИ, ФІЛОЛОГІЧНО-ПЕД. ЧАСОПИС
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ НЕСТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КИЇВСЬКЕ СЛОВ'ЯНСЬКЕ БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО
  • МОСКВА
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • ПЛАЧИНДА ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СТЕПОВИЧ АНДРОНИК ІОАНИКІЙОВИЧ
  • ЯГИЧ ВАТРОСЛАВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)