ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ СЕРГІЙ АНДРІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Сергій Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kotlyarevskii_S (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ СЕРГІЙ АНДРІЙОВИЧ

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Сергій Андрійович (04.08(23.07).1873 – 15.04.1939) – правознавець, історик та громадський діяч. Д-р заг. історії (1904), д-р держ. права (1909), проф. Н. у родині чиновника укр. походження, який працював у Моск. губ. 1896 закінчив історико-філологічний ф-т Моск. ун-ту, з 1900 – приват-доцент каф-ри заг. історії цього ун-ту, 1901 захистив дисертацію на ступінь магістра ("Францисканский орден и римская курия в ХIII–XIV вв."), 1904 – на ступінь доктора ("Ламеннэ и современный католицизм"). З початку 1900-х рр. – активний учасник т-ва "Беседа", Союзу земців-конституціоналістів, а також ряду ін. ліберально-демократичних рухів і орг-цій. Згодом – член Ради "Союза освобождения", один із засновників і упродовж 1905–08 член ЦК Конституційно-демократичної партії. 1890–1900 обирався гласним Балашовських повітових і Саратовських губернських земських зборів, а 1906 – від цієї ж губернії депутатом Державної думи Російської імперії 1-го скликання. Після розпуску Думи підписав у лип. 1906 Виборзьку відозву (див. Виборзька акція депутатів Першої Державної думи 1906) з закликом до пасивного опору самодержавству, за що був відданий під суд і позбавлений виборчих прав. 1912 вийшов з кадетської партії і надалі, за власним визначенням, залишався безпартійним "еволюційним соціалістом".

1905–07 екстерном склав іспити за юрид. ф-т і цього ж року (1907) захистив на основі монографії "Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора" дис. на ступінь магістра держ. права. 1909 на основі монографії "Правовое государство и внешняя политика" захистив дис. на ступінь д-ра держ. права (монографія перевидана у Москві 1993). Ці праці відіграли помітну роль у становленні вітчизняної концепції правової держави, висунули К. у число провідних державознавців країни. Вони також стали внеском у розвиток таких основоположних інститутів міжнародного права, як міжнародний договір, право війни, дипломатичні зносини тощо. К. дістав каф-ру проф. держ. права у Моск. ун-ті. Одночасно на правах приват-доцента читав лекції з історії на Вищих жіночих курсах у Москві, а також викладав окремі курси в ін. навч. закладах. Упродовж наступних років опублікував низку наук. праць, серед яких найбільший інтерес викликають монографії "Юридические предпосылки русских основных законов" (Москва, 1912), "Власть и право. Проблема правового государства" (Москва, 1915), а також статті "Национально-областной вопрос в программе конституционно-демократической партии" ("Полярная звезда", 1906, 19 січ.), "Гаагские конференции" ("Русский мир", 1907, № 10), "Война" ("Вопросы философии и истории", кн. 124, 1914), "Проливы" ("Юридический вестник", 1915, № 1), "К вопросу об оговорке rebus sic stantibus" ("Известия МИД", 1916, т. 3, 4). Опублікував низку публіцистичних творів у періодичних виданнях "Русская мысль", "Московский еженедельник", "Русские Ведомости" та ін. У роки Першої світової війни був чл. Моск. військ.-пром. к-ту. 1917 оприлюднив працю "Война и демократия", що містить спробу юридичного обґрунтування війни з Німеччиною. За Тимчасового уряду в трав. – верес. 1917 був чл. особливої наради з розроблення Положення про вибори до Установчих зборів, яка підготувала досить якісний, на думку фахівців, проект виборчого закону. Входив до Юридичної наради, для якої підготував доповідну записку про українську автономію. Був також товаришем обер-прокурора Синоду і міністра віросповідань, комісаром з питань православних та іновірних релігій. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 став противником більшовицької влади, входив з серед. 1918 до складу низки опозиційних організацій: "Ради суспільних діячів", "Національного центру", "Тактичного центру" та ін. Наприкінці серп. 1919 був заарештований органами ВЧК та відданий під суд Верховного революційного трибуналу РСФРР. На суді та під час досудового слідства дав широкі свідчення, повністю визнав свою провину і у верес. 1920 був засуджений умовно до позбавлення волі строком на 5 років. Після того змінив своє ставлення до рад. влади, заявив про відмову від "старомодної юридичної схоластики". Надалі працював консультантом Наркомату юстиції РСФРР, наук. співробітником Ін-ту рад. права та співробітником редакції часопису "Советское право", консультантом Ради з вивчення продуктивних сил АН СРСР. Дістав широке визнання як один з основоположників рад. держ. і фінансового права.

Основні праці пореволюційного періоду: "Бюджетное право РСФСР и СССР" (М.–Л., 1923), "СССР и союзные республики" (1-ше вид. – М.–Л., 1924; 2-ге – М.–Л., 1926), "Правовое положение автономных республик" ("Советское право", 1925, № 6), "Бюджет и местные финансы" (М., 1926), "Финансовое право СССР" (М.–Л., 1926), "Национальное строительство в РСФСР" ("Революционная законность", 1926., № 3/4), "Вопросы союзного гражданства и гражданства союзных республик" ("Вестник Верховного Суда СССР и Прокуратуры Верховного Суда СССР", 1927, № 2), "Правовая природа закавказских республик" ("Вестник Верховного Суда СССР и Прокуратуры Верховного Суда СССР", 1928, № 4/13), "Развитие советского законодательства о местном хозяйстве" (М., 1928), "Правовые элементы плановых актов" ("Советское право", 1928, № 1), "Изменения Конституции Союза ССР и связанные с ними изменения конституции союзных республик" ("Советское строительство", 1928, № 7), "Бюджетные права Союза ССР и союзных республик" ("Финансы и народное хозяйство", 1928, № 44), "Финансовые взаимоотношения Союза, республик и мест в реконструктивный период" ("Советское строительство", 1931, № 4), "Некоторые вопросы новой Конституции" ("Советская юстиция", 1936, № 21). Був одним з провідних авторів (написав 5 із 12 ст.) зб. "Советский федерализм", що побачив світ 1930 під загальною редакцією М.Рейхеля.

17 квіт. 1938 за звинуваченням у шпигунстві і контрреволюційній діяльності був арештований і ув'язнений. 14 квіт. 1939 засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР до смертної кари. Наступного дня страчений і похований на "Комунарці" (м. Москва).

Реабілітований 8 груд. 1956.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Котляревский Сергей Андреевич. В кн.: Новый энциклопедический словарь, т. 22
  2. Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. М., 1906
  3. Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России. М., 1958
  4. Куприц Н.Я. Из истории науки советского государственного права. М., 1971
  5. Красная книга ВЧК, т. 1–2 (2-ге вид. – М., 1989)
  6. Кувырченков В.А. Котляревский С.А. В кн.: Антология правовой мысли в пяти томах, т. 5. М., 1999
  7. Томсинов В.А. Сергей Андреевич Котляревский (1873–1939): Судьба и творчество. Статьи 1–6. "Законодательство", 2004, № 3–8.

Посилання:
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • МОСКВА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВЧК (ВСЕРОСІЙСЬКА НАДЗВИЧАЙНА КОМІСІЯ)
  • ВИБОРЗЬКА АКЦІЯ ДЕПУТАТІВ І ДЕРЖАВНОЇ ДУМИ 1906
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)