ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОТОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Васильєв В.Ю. КОТОВСЬКИЙ Григорій Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kotovskii_G (останній перегляд: 19.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОТОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ

КОТОВСЬКИЙ Григорій Іванович (24(12).06.1881–06.08.1925) – бунтівник, рад. військ. діяч. Н. в м. Ганчешти (нині м. Гинчешть, Молдова) в сім'ї заводського механіка. Навч. в реальному уч-щі, з якого був виключений за нешанобливе ставлення до вчителів. Закінчив с.-г. уч-ще. Багато читав, цікавився есерівською літературою. Працював пом. управителя та управителем маєтку. За фінансові махінації та непорядну поведінку його двічі арештовували: першого разу – 1902, вдруге – 1903. Від початку 1904 перебував на нелегальному становищі, очолював невелику групу есерівських бойовиків, що займалася пограбуваннями. 1905 разом з "бойовою" групою розірвав стосунки з есерами і розширив масштаби грабіжництва. 1907 засуджений до 12 років каторжних робіт, направлений до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. У лют. 1913 втік із заслання. На поч. 1915 сформував нову "бойову" групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. "Бойовий загін" К. під приводом "повернення народові того, що в народу було відібрано" здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам К., як писали одес. журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Цього ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував з ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і він був засуджений до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командуючого Південно-Західним фронтом ген. О.Брусилова, до якої К. відправив листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили ін. – довічною каторгою. Сидячи в одес. в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість). У трав. 1917 умовно звільнений з каторги, згодом направлений на Румунський фронт. Обраний чл. полкового к-ту 136-го Таганрозького піх. полку. У листоп. 1917 примкнув до лівих есерів (див. Партія лівих соціалістів-революціонерів), був вибраний чл. к-ту 6-ї армії. У січ.–берез. 1918 командував Тираспольським червоним загоном. Примкнув до більшовиків. 1918 за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань в Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від лип. 1919 – комбриг 45-ї стрілец. д-зії. Під командуванням Й.Якіра брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира. Від листоп. 1919 воював проти білих військ під Петроградом (нині м. Санкт-Петербург). Від січ. 1920 командував бригадою під час боїв на Кавказі, а потім – в Україні (на радянсько-польс. фронті; див. Польсько-радянська війна 1920). Чл. РКП(б) з квіт. 1920. Від груд. 1920 командував 17-ю Кавказ. д-зією. Брав участь у придушенні сел. повстань в Україні (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922) та під Тамбовом (нині місто в РФ). У верес. 1921 командував 9-ю кавалерійс. д-зією, у жовт. 1922 – 2-м кавалерійс. корпусом. Після громадян. війни був членом Всерос. ЦВК. 1925 – голова ревізійної комісії Центр. управління промрадгоспами. Один з ініціаторів створення Молдавської Автономної СРР у складі УСРР (див. Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка).

Був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора.

Застрелений 6 серп. 1925 за нез'ясованих обставин у радгоспі Чебанки під Одесою (убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання і невдовзі несподівано загинув). За однією із версій, К. вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одес. бандами злочинців.

Його тіло було забальзамоване й покладене в мавзолеї, що був названий його ім'ям, у м. Бірзула (нині м. Котовськ Одес. обл.). За румун. окупації 1941–44 мавзолей зруйнували, у повоєнні часи відновили.

Рад. пропаганда зробила з К. символ героя громадян. війни 1918–22. Про нього було знято фільм "Котовський" (вийшов на екрани 1942, режисер М.Мордвін). На його честь в СРСР було названо 3 міста.

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Новохатский М. Путь в легенду. Кишинев, 1976
  2. Советский энциклопедический словарь. М., 1984
  3. Залесский К.А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БРУСИЛОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ
  • МОЛДАВСЬКА АРСР
  • ОДЕСА
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ 1918–1922
  • РУМУНСЬКИЙ ФРОНТ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ЯКІР ЙОНА ЕММАНУЇЛОВИЧ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • БАЗАР, МІСЦЕ ТРАГІЧНОЇ ЗАГИБЕЛІ ЗАГОНУ УКРАЇНСОЬКИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР 1921 Р.
  • ДРУГА РЕВОЛЮЦІЙНА АРМІЯ
  • ДРУГИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1921
  • ФРУНЗЕ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛЮБАР
  • МОЛДАВСЬКА АРСР
  • РАХЛІН НАТАН ГРИГОРОВИЧ
  • ТИРАСПОЛЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)