ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЦИЛОВСЬКИЙ ЙОСАФАТ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. КОЦИЛОВСЬКИЙ Йосафат [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kotsilovskii_I (останній перегляд: 19.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОЦИЛОВСЬКИЙ ЙОСАФАТ

КОЦИЛОВСЬКИЙ Йосафат (світське ім'я – Йосип; 03.03. 1876–17.11.1947) – церк. і громад. діяч, єпископ Української греко-католицької церкви, д-р філософії (1903) і теології (1907), проф. (1907). Н. на Лемківщині в с. Пакошівка поблизу м. Сянок (нині м. Санок, Польща) у хліборобській родині з давніми священицькими традиціями. Його батько – Петро Коциловський, успішно поєднуючи землеробство з активною участю в політ. і громад. житті, у 70-х рр. 19 ст. обирався депутатом до Галицького крайового сейму. Мати – донька греко-катол. священика Катерина Косар-Коциловська – прищепила своїм чотирьом дітям глибоку релігійність і спрямувала обох синів на шлях духовного служіння. 1886 К. закінчив 4-класну нар. школу, 1895 – г-зію в м. Ясло й вступив на правничий ф-т Львів. ун-ту. Став активним учасником т-в "Академічна громада" та "Сокіл". Після закінчення в м. Прага (нині столиця Чехії) спец. гімнастичних курсів 1898 організував, усупереч русофільським тенденціям у сокільському русі Галичини, національно орієнтоване т-во "Український сокіл". Тоді ж добровільно вступив до однорічної офіцерської школи у Відні й, отримавши звання лейтенанта артилерії, з берез. 1900 служив у Львів. гарнізоні. Невдовзі, відмовившись від військ. кар'єри, вступив до греко-катол. духовної семінарії в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), звідки був скерований на навчання до Риму (Італія). Від жовт. 1901 впродовж 7-ми років навчався на філос. і теологічному ф-тах колегіуму "Ruthenum" при Конгрегації поширення віри (Congregatio de Propaganda Fide), захистив дві докторські дис., досконало оволодів лат., італ., франц. й нім. мовами, працював бібліотекарем і редактором часопису цього навч. закладу. 6 верес. 1907 був висвячений на священика.

Упродовж наступних 4-х років обіймав посаду професора і віце-ректора Станіславської греко-катол. духовної семінарії. 2 жовт. 1911, взявши на честь борця за унію св. Йосафата (Кунцевича) чернече ім'я Йосафат, вступив до Крехівського монастиря чину св. Василія Великого (див. Василіани), де продовжував займатися викладацькою і пастирською діяльністю. Під час Першої світової війни перед наступом рос. військ 1914 виїхав до Відня, де ініціював створення греко-катол. духовної семінарії для біженців-галичан, яка функціонувала в моравському м. Кромєріж поблизу м. Оломоуц (нині місто в Чехії) і 1915 очолив її. 28 листоп. 1916 отримав від австрійс. імп. Карла І Габсбурга номінацію на посаду єпископа – глави Перемишльської греко-катол. єпархії, що 29 січ. 1917 було офіційно підтверджено буллою Папи Римського Бенедикта ХV. На єпископа висвячений 23 верес. 1917 у кафедральному соборі Перемишля митрополитом А.Шептицьким у присутності станіславського владики Г.Хомишина і єпископа з Хорватії Д.Ніяраді.

Разом з митрополитом А.Шептицьким та ін. ієрархами УГКЦ увійшов до складу Конституанти (Конституційних зборів), а згодом – Укр. нац. ради у Львові (див. Українська національна рада ЗУНР), яка 19 жовт. 1918 проголосила створення Укр. д-ви на укр. етнічних землях, що перебували під юрисдикцією Австро-Угорщини. Під час українсько-польської війни 1918–1919 відправив урочистий молебень на честь укр. стрільців, які 4 листоп. 1918 оволоділи Перемишлем.

У 1920–30-х рр., перебуваючи на чолі Перемишльської єпархії УГКЦ, що опинилася в межах Польс. Республіки, опікувався піднесенням освіт., культ. і матеріального рівня укр. спільноти, провадив активну пастирську й адміністративно-церк. діяльність, дбав про реліг. навчання і виховання віруючих, підготовку і дисципліну духовенства. 1925 запровадив обов'язковий целібат для випускників єпархіальної семінарії. Сприяв зростанню чисельності та інституційному розвиткові греко-катол. чернецтва. Дотримувався консервативних поглядів на здійснення літургійно-обрядової реформи, прагнучи запровадження змін лише еволюційним шляхом й наполягаючи на збереженні самобутності й укр. характеру греко-катол. обряду.

Під час Другої світової війни безвиїзно залишався в Перемишльській єпархії, через територію якої у верес. 1939, згідно з пактом Молотова–Ріббентропа (див. Радянсько-німецькі договори 1939), було прокладено рад.-нім. демаркаційну лінію. Мешкаючи до 22 черв. 1941 в зоні, що контролювалася Червоною армією (див. Радянська армія), був запідозрений сталінськими спецслужбами у нелояльності до рад. влади, і вони встановили за ним таємний нагляд. У період гітлерівської окупації його двічі викликали на допит у гестапо, де погрожували ув'язненням у концтаборі за виявлені випадки переховування євреїв греко-катол. духовенством єпархії.

У верес. 1945 за відмову підтримати акцію переселення етнічних українців з Польщі до УРСР К. арештувала польс. поліція й 4 місяці без висунення обвинувачення утримувала в тюрмі м. Жешув (Польща). 16 січ. 1946 був депортований до УРСР, однак 24 січ. 1946 з дозволу властей повернувся до Перемишля. 25 черв. 1946 був повторно арештований польс. поліцією, наступного дня переданий органам Мін-ва держ. безпеки (МДБ) УРСР і вивезений до Львова, згодом етапований до Києва. До 2 лип. 1946 утримувався в київ. в'язниці МДБ без будь-якого документального оформлення. Рішення МДБ УРСР про його арешт і відповідна санкція прокурора Укр. округу військ МВС від 5 лип. 1946 ґрунтувалися на обвинуваченні у веденні антирад. пропаганди, здійсненні полонізаторської політики в зх. областях України, підтримуванні зв'язків з укр. націоналістичним підпіллям й ОУН–УПА, пособництві гітлерівським окупантам, участі в організації д-зії СС "Галичина".

Після допитів із застосуванням фізичних методів впливу втратив здатність самостійно приймати їжу і пересуватися й потрапив до тюремного шпиталю, внаслідок чого 23 верес. 1946 слідство було зупинене. Згідно з вироком трибуналу Укр. округу військ МВС від 19–21 лют. 1947, був засуджений за обвинуваченням в антирад. діяльності (ст. 54-1 і 54-11 Карного кодексу УРСР) до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах.

П. у виправно-трудовій колонії № 35 у с-щі Чапаєвка (нині в межах м. Київ).

24 квіт. 2001 у Ватикані проголошено декрет про мучеництво К. Обряд його беатифікації здійснено 27 черв. 2001 у м. Львів за участі Папи Римського Іоанна Павла ІІ.

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Зібрання послань та інші праці. Перемишль, 2004.
Література:
  1. Biłas I. Likwidacja greckokatolickiej diecezji przemyskiej oraz tragiczne losy jej ordynariusza biskupa Jozafata Kocyłowskiego w kontekście polityki wyznaniowej ZSSR. В кн.: Polska–Ukraina. 1000 lat sąsiedztwa, t. 3. Przemyśl, 1996
  2. Iwaneczko D. Biskup Jozafat Kocyłowski (1876–1947): Życie i działalność. В кн.: Там само
  3. Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. Львів, 1998
  4. Стемпєнь С. Між окцинденталізацією та візантинізацією: проблема обрядової ідентичности греко-католицької церкви в Речі Посполитій міжвоєнного періоду. В кн.: Ковчег. Науковий збірник із церковної історії, ч. 4: Еклезіяльна й національна ідентичність греко-католиків Центрально-Східної Європи. Львів, 2003
  5. Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава, 1939–1950. Львів, 2005
  6. Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939–1944 рр.). К., 2005
  7. Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки, т. 1–2. К., 2006
  8. Źródła do dziejów Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce w latach 1944–1989, t. 1. Przemyśl, 2007.

Посилання:
  • АКАДЕМІЧНА ГРОМАДА
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БЕНЕДИКТ XV
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ
  • ГЕСТАПО
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • КАРЛ І, КАРЛ I ФРАНЦ-ЙОСИФ ГАБСБУРГ
  • ХОМИШИН ГРИГОРІЙ
  • КУНЦЕВИЧ (КУНЧИЧ) ІВАН
  • КИЇВ
  • ЛЕМКІВЩИНА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКІ ДОГОВОРИ 1939
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • СОКІЛ
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
  • УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА (1918-1919)
  • ВАСИЛІАНИ
  • ВАТИКАН
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ПЕРЕМИШЛЬ
  • ПЕРЕМИСЬКА ЄПАРХІЯ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)