Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В., Зорька О.В. КОВАЛЕВСЬКИЙ Єгор Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kovalevsky_E_P (останній перегляд: 22.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОВАЛЕВСЬКИЙ Єгор Петрович (псевдоніми: Ніл Безимяний, Є.Горєв; 18(06).02.1809, за ін. даними, 1811 – 02.10(20.09).1868) – гірничий інженер, мандрівник, письменник, держ. діяч, чл.-кор. (1856) та почесний чл. (1857) Петерб. АН. Брат Євграфа Ковалевського. Н. в с. Ярошівка (нині село Дергачівського р-ну Харків. обл.) в дворянській родині (див. Ковалевські). 1925–28 навч. на філос. від. Харків. ун-ту, 1829 поступив на службу до Гірничого департаменту. Наступного року номінований гірничим інженером, служив на алтайських та уральських з-дах. 1837 відправлений до Чорногорії в чині капітана на пошуки золотоносних пластів; там, крім фахової роботи, змушений був брати участь у прикордонних боях з австрійцями. 1839 був учасником невдалого для росіян військ. походу В.Петровського на Хіву (нині місто в Узбекистані). Будучи відрізаним від гол. загону, тримав багатоденну оборону в оточенні в давно покинутому старому укріпленні. 1847 за дорученням уряду поїхав до Африки як керівник рос. інженерної місії в Судані, що в той час був підпорядкований Єгиптові. Біля підніжжя гір Коссана місія брала участь у пошуках золота і буд-ві золотопромивної ф-ки. К. організував експедицію до верхів'я р.Тумат (притока Голубого Нілу, бас. Нілу) і далі до ефіопських кордонів, яка проводила геол., геогр., зоологічні, ботанічні та етногр. спостереження. Результатом його власних геол. досліджень стала наук. праця (перша у світ. літ.) про геол. будову долини р. Ніл: "Нилский бассейн в геологическом отношении" ("Горный журнал", 1849, ч. 2, кн. 4). Перебуваючи в експедиціях, записав свої спостереження за звичаями, віруваннями, соціальними та екон. умовами життя місц. люду, зокрема за госп-вами нубійських хліборобів, побутом кочовиків племені абабде, описав руїни колиш. столиці могутнього у свій час султанату фунгів – Сеннару. Зібрав багаті колекції насіння місц. рослин і планував висіяти деякі з них на пд. Росії. 1848 вернувся до Санкт-Петербурга і опублікував кн. "Путешествие к внутренней Африке". 1849 був відряджений з духовною місією до Китаю. У дорозі вів спостереження за змінами клімату, побутом та звичаями різних народів, зокрема монголів і китайців. Прибувши до Пекіна, цікавився церемоніальними традиціями пекінського двору, поведінкою китайс. чиновників тощо. Про все це згодом написав у кн. "Путешествие в Китай" (ч. 1–2. СПб., 1853). За його посередництвом укладено Кульджинський договір 1851 (він же його і підписав з боку Рос. імперії), що сприяв розвиткові рос.-китайської торгівлі. Після повернення доС.-Петербурга відправлений (1853) до Чорногорії комісаром, а 1855 – під час оточення англо-франц. військами м. Севастополь (див. Кримська війна 1853–1856) – прикомандирований до штабу команди військ у Криму князя М.Горчакова. Окрім військових справ, збирав матеріали для написання книги про історію війни. 1856 міністр закордонних справ Росії кн. О.Горчаков доручив йому управління азійським департаментом свого мін-ва. 1861 в чині ген.-лейтенанта призначений сенатором і чл. ради мін-ва закордонних справ. 1856–62 (можливо, 1857–65) був пом. голови Рос. геогр. т-ва. Мав значний літ. доробок: поетичну зб. "Думы о Сибири" (СПб., 1832), драму в 5-ти діях: "Марфа Посадница" (СПб., 1832); белетристичних творів: "Фанариот" ("Библиотека для чтения", 1844, т. 67), "Петербург днем и ночью" (там само, 1845, т. 72–76); "Век прожить – не поле перейти" ("Отечественные записки", 1857, т. 110–111; роман) та ін. Опублікував кілька наук.-істор. праць: "Война с Турцией и разрыв с западными державами" (СПб., 1866, нім. пер. 1868), "Граф Блудов и его время. Царствование императора Александра I" (т. 1; СПб., 1866), "Восточные дела в двадцатых годах" ("Вестник Европы", 1868, кн. 3; фрагмент задуманої К. історії Росії 19 ст.).

Був одним із чл.-засновників і незмінним головою Т-ва допомоги нужденним літераторам і вченим, яке мало в банк. установах свій капітал – імені Є.Ковалевського, відсотки з якого йшли на стипендії. У роботі цього т-ва брав участь Т.Шевченко (він познайомився з К. після повернення із заслання, і той клопотався про звільнення з кріпацтва його родичів).

На його квартирі в С.-Петербурзі зустрічалися петрашевці, він товаришував з М.Чернишевським, І.Тургенєвим, О. Островським.

П. у С.-Петербурзі.

Після смерті вийшло зібрання його творів у 5-ти т. (СПб., 1871–72).