ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОВАЛЬСЬКА ЄЛИЗАВЕТА МИКОЛАЇВНА

  Бібліографічне посилання: Голобуцький П.В., Трутовський Г.Й. КОВАЛЬСЬКА Єлизавета Миколаївна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kovalska_E (останній перегляд: 19.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОВАЛЬСЬКА ЄЛИЗАВЕТА МИКОЛАЇВНА

КОВАЛЬСЬКА Єлизавета Миколаївна (дівоче прізвище Солнцева; 29.07.1851, за ін. даними – 1849, 1850 або 1852 – 1943) – учасниця народницького руху (див.: Народники). Н. поблизу м. Харків в маєтку батька – полк. М.Солнцева. Її матір'ю була кріпачка, яка перебувала у позашлюбному зв'язку з полк. Разом з матір'ю була виписана з кріпацького стану (див. Кріпацтво), в офіц. документах значилась як "незаконна донька міщанки м. Харкова та полковника Солнцева". Спочатку навч. вдома, а потім – у приватному пансіоні Щербачової в Харкові. Після закриття пансіону була зарахована, не без спротиву батька, до жін. г-зії. Організувала там "самоосвітній" гурток гімназисток, який невдовзі злився з аналогічним гуртком студентів Харк. ун-ту. На гуртку обговорювалися актуальні політ. та громадські питання, у т. ч. жіноче, читався роман М.Чернишевського "Что делать" У рік закінченняг-зії помер її батько, залишивши їй значний спадок. Разом з Я.Ковальським (дещо пізніше вони одружилися) організовує в одному зі своїх будинків безплатні навчальні курси для жінок: лекції слухачкам читали викладачі та студенти Харк. ун-ту. В цей же час вступає до Харків. т-ва грамотності й викладає у недільних школах для робітниць. На заняттях розповідає про цікаві для жінок епізоди з рос. історії, про події Французької революції кінця 18 століття, про боротьбу жінок за свої права. Тоді ж організовує гурток для юнаків, який мав "радикальне направлення". Цей гурток відвідував М.Ковалевський (у той час ще молодий студент); він добре знав франц. та англ. мови і допомагав К. в її роботі у ще одному жін. гуртку, що мав соціаліст. спрямування (готував реферати з праць К.-А.Сен-Сімона, Ш.Фур'є, Р.Оуена та ін. представників утопічного соціалізму; див. Соціалізм). Я.Ковальський налагодив зв'язки з учителями Харків. повіту, вони регулярно приїздили до Харкова, і там для них влаштовувались невеликі пед. семінари, на яких обговорювалися й політ. теми. Активна політосвітня діяльність К. та її однодумців привернула до себе увагу жандармів, і ті почали чинити на К. тиск.

У цей час до Харкова приїздить міністр освіти граф Д.Толстой. К. та гуртківці почали агітувати освічену громадськість за те, щоб подати міністрові петицію з проханням надати жінкам право вступати до ун-тів. Для підготовки петиції була створена комісія, до неї увійшли, крім К., хімік М.Бекетов, юристи А.Стоянов та Л.Владимиров, художниця Іванова-Раєвська. Делегатками для подачі петиції були обрані К., А.Аптекман та Іванова-Раєвська. Міністр прийняв делегацію вкрай вороже, заявив, зокрема, що жінкам не слід навчатися в ун-тах. Після цієї зустрічі К. виїздить до Санкт-Петербурга, відвідує там Вищі жін. курси і гурток з вивчення політичної економії, де знайомиться з С.Перовською, О.Корніловою (після одруження Корнілова-Мороз), О.Шлейснер та ін. своїми ровесницями, які згодом стануть відомими революціонерками-народницями. 1871 захворіла і повернулася до Харкова, а невдовзі за порадою лікарів відбула на лікування до Швейцарії. Там захопилася бакунізмом. Повернувшись до Росії, влаштувалась нар. вчителькою в Царськосільському пов., розгорнула революц. пропаганду серед робітників з-ду "Колпіно", котрі були жителями с.Царська Слов'янка. Потрапивши під жандармський нагляд, почала поперемінно мешкати то в С.-Петербурзі, то в Харкові. Вела агітацію за програму "Землі і волі", однак не входила до цієї орг-ції, залишаючи за собою свободу дії.

Весною 1879, після вбивства в Харкові губернатора кн. Д.Кропоткіна, поліція почала проводити масові обшуки й арешти. Це змусило К. перейти на нелегальне становище. Після розколу "Землі і волі" на "Народну волю" й "Чорний переділ" вступає до останнього. Заперечує популярну серед тогочасних революціонерів тезу, що терор є засобом наближення соціаліст. революції. Відстоює думку, що революцію може здійснити тільки сам народ. Організовує в Харкові гуртки самоосвіти для робітників та учнівської молоді. 1880 разом із М.Щедріним (чл. "Чорного переділу") засновує в Києві Південноросійський робітничий союз. 22 жовт. 1880 разом з М.Щедріним, С.Богомолець, М.Присецькою, В.Кізером, С.Кузнєцовим та ін. була заарештована. У трав. 1881 Київ. військ. суд засудив її до безстрокової каторги. 1882 по дорозі до місця відбування покарання – Карійської політ. каторжної в'язниці (р. Кара, Забайкалля, Росія) – втекла з Іркутської пересильної тюрми разом з С.Богомолець. Однак через три тижні була схоплена і доправлена до Карійської політ. каторжної в'язниці. 1884 після сутичок з місц. тюремним начальством переведена до Іркутського тюремного замку на суворе ув'язнення в одиночній камері. Звідти знову втекла, проте через півтора місяця була схоплена і повернута до в'язниці. Весною 1885 повторно відправлена на Кару. 1888 мала зіткнення з приамурським ген.-губернатором А.Корфом, який приїздив до Кари. Після інциденту відправлена до Верхудінського тюремного замку. Це спричинило збурення і протести політ. в'язнів і призвело 1889 до Карійської трагедії. 1890 за спробу втечі відправлена до Гірно-Зерентуйської тюрми. За маніфестом безстрокова каторга була замінена 20-літньою. Вийшла заміж за австрійського підданого М.Маньковського і 1903 як іноз. піддана була вислана до Австрії. 1904 увійшла до Партії соціалістів-революціонерів і в цьому ж році вийшла з неї через неприйняття партією програми "максимум". Пристала до групи "максималістів". 1907 була заарештована в Парижі (Франція) за підозрою в причетності до вбивства в серп. 1906 Т.Леонтьєвою франц. громадянина, якого та помилково сприйняла як колиш. рос. міністра внутр. справ П.Дурново. Невдовзі за відсутністю доказів була звільнена. 1909 разом із групою максималістів видавала в Парижі ж. "Трудовая республика". Після Лютневої революції 1917 повернулася до Росії. 1918 влаштувалася в С.-Петербурзі на роботу до Історико-революц. секції Держ. архіву, працювала там наук. співробітником. 1923 переїхала до Москви, жила в будинку ветеранів революції. Була чл. редколегії журналу "Каторга и ссылка".

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Автобиография. В кн.: Энциклопедический словарь русского библиографического института Гранат, т. 40. М., б/р
  2. Мои встречи с С.Л. Перовской. "Былое", 1921, № 16
  3. Южнорусский рабочий союз 1880–1881. М., 1926.
Література:
  1. Аптекман О.В. Общество "Земля и воля" 70-х гг. Пг., 1924
  2. Левандовский А. Е.Н. Ковальская. М., 1926.

Посилання:
  • БАКУНІЗМ
  • БЕКЕТОВ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • БОГОМОЛЕЦЬ СОФІЯ МИКОЛАЇВНА
  • ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ
  • ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛ
  • ДУРНОВО ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ
  • ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1789–1804
  • КАРІЙСЬКА ТРАГЕДІЯ
  • ХАРКІВ
  • КОВАЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ МАКСИМОВИЧ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЇВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МОСКВА
  • НАРОДНА ВОЛЯ, ГАЗЕТА
  • НАРОДНИКИ
  • НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
  • ПЕРОВСЬКА С.
  • ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ РОБІТНИЧИЙ СОЮЗ (1880-1881)
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЦІАЛІЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • БОГОМОЛЕЦЬ СОФІЯ МИКОЛАЇВНА
  • БУЦИНСЬКИЙ ДМИТРО ТИМОФІЙОВИЧ
  • КАРІЙСЬКА ТРАГЕДІЯ
  • НАРОДНИКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)