ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ

  Бібліографічне посилання: Щербак В.О. КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozactvo_ukrainske (останній перегляд: 18.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ

КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ. Виникнення козацтва на укр. землях в 15 ст. було цілком закономірним, оскільки в ту добу пд. укр. землі становили собою складову "кордону", що розділяв світи осілого землеробського нас. (див. Землеробство) і степових кочівників (див. Кочівництво). Наявність типологічно подібних явищ у Болгарії, Угорщині, Трансильванії (істор. обл. на пн. Румунії), Волощині та Рос. д-ві (гайдуки, ускоки, граничари та ін.) свідчить про певну логіку поступу процесів самоорганізації "вільних" – не обмежених держ. правовими нормами – людностей. Разом з тим укр. козацтво настільки розвинулося, що стало потужним соціальним станом (див. Стани), який почав грати помітну роль у східноєвроп. історії. Подібні до козацтва соціальні явища на укр. теренах відомі з давніх часів (див. Бродники). Проте свою характерну назву "козацтво" вони отримали лише в 2-й пол. 15 ст., саме тоді козаками почали іменувати групи охоронців пд. прикордоння й уходників-промисловців (тобто тих, хто мав ті чи ін. промисли на "нічийних" землях). Перші писемні згадки про козаків містяться в актових джерелах (див. Акти історичні) за 1492 та в хроніці 16 ст. М.Бєльського (див. М. і Й. Бєльські) у статті про події 1489 і стосуються якраз цих груп людей. У серед. 16 ст. на Подніпров'ї та Поділлі козакування стало певним видом занять і специфічним способом життя багатьох людей. Зростанню їхньої чисельності сприяло створення Запорозької Січі. Запороз. громада досить швидко поповнювалася енергійними, здібними до військ. справи представниками різних національностей і різних соціальних верств. Провідними принципами співжиття цих людей стали демократизм, рівність, відданість груповим інтересам, а також особиста незалежність і відчайдушна хоробрість (див. Запорозьких козаків система цінностей).

Укр. козацтво почало набувати ознак соціального стану та окремі привілеї в процесі залучення козаків на держ. війск. службу. Політ. і правове визнання козацтва як нового соціального стану стало реальністю після затвердження в 70-х рр. 16 ст. урядом Речі Посполитої реєстрового війська (див. Реєстрові козаки, Козацькі війська). За реєстровиками закріплювалася певна низка вольностей – прав і привілеїв, що вирізняли їх з-поміж ін. верств тогочасного сусп-ва (елементи цих привілеїв козацтво, ймовірно, перейняло в бояр – див. Бояри-слуги, Бояри-путні – та шляхти).

Згодом участь козаків у повстаннях наприкінці 16 – 1-й пол. 17 ст. зумовила появу сеймових постанов, які фактично скасовували надані козакам права.

Лише в ході національної революції 1648–1676 ці права було відновлено. У договорах (див. Зборівський договір Криму з Польщею 1649 та Березневі статті 1654) було зафіксовано право козаків на власну адміністрацію, судочинство, політ. діяльність, військ. службу, на землеволодіння. Правові норми цих документів означали, по суті, що козаки стали повноцінним соціальним станом Укр. козац. д-ви.

Політ. лад Гетьманщини успадкував традиційні форми козац. самоврядування, що існували в серед. 17 ст. (див. Полковий устрій, Сотенний устрій, Городовий отаман).

У період громадянських війн в Україні другої половини 1650 – першої половини 1660-х років укр. козацтво було розмежоване кордонами і політ. впливами Речі Посполитої, Рос. держави та Османської імперії.

За умовами "Вічного миру" 1686 до Речі Посполитої відійшла Правобережна Україна. Там протягом 1684–85 було відроджено козац. устрій. І хоча 1699 польс. уряд ліквідував козац. полки, однак козацтво як стан в Правобереж. Україні продовжувало існувати до 1714.

Осн. частина козацтва жила в Гетьманщині, однак і тут вона була змушена відстоювати свої права. Рос. самодержавство постійно втручалося у внутр. справи Укр. козац. д-ви, всіляко обмежувало її зовнішньополітичну діяльність (див. Переяславські статті 1659 та Московські статті 1665).

У ході Північної війни 1700–1721 в Гетьманщині активізувався процес визвол. руху. Перехід частини козаків на чолі з гетьманом І.Мазепою на бік швед. короля Карла ХII зумовив хвилю репресивних заходів проти козаків з боку Рос. д-ви, зокрема руйнування за наказом царя Петра I столиці Батурина (1708) та Чортомлицької Січі (1709).

Після перемоги над шведами, щоб посилити контроль над укр. козацтвом, царський уряд запровадив Малоросійську колегію (1722–27) та Правління гетьманського уряду (1734–50). Козаків почали також залучати до важких буд. робіт на тер. Росії (спорудження військ. укріплень і водних шляхів сполучення). Усе це зумовило матеріальне зубожіння козацтва, а також поділ їх на виборних козаків та підпомічників.

З метою уніфікації держ. управління в країні рос. імп. Катерина II своїм указом від 10 листоп. 1764 ліквідувала гетьманату інститут. Влада в Лівобережній Україні перейшла до президента відновленої Малорос. колегії П.Румянцева (див. П.Румянцев-Задунайський).

28 лип. 1765 імп. Катерина II своїм указом ліквідувала козац. полки, у т. ч. створені в середині 17 ст. на тер. Слобідської України (див. Слобідські козацькі полки).

У ході російсько-турецької війни 1787–1791 із запорожців було сформоване Військо вірних козаків, яке згодом перейменували на Чорноморське козацьке військо. Переважну більшість його складу невдовзі було переведено на Кубань. Ін. частина козаків переселилася на Дунай, де заснувала Задунайську Січ (остання чв. 18 ст. – 1828). 1828 задунайські козаки повернулися під владу Російської імперії та з дозволу уряду оселилися на тер. Приазов'я. З них було сформовано Азовське козацьке військо.

На початку української революції 1917–1921 із укр. добровільних частин було створене вільне козацтво. Його отаманом у квіт. 1917 на з'їзді у Звенигородці було обрано П.Скоропадського. Восени козац. рух на підтримку політики Української Центральної Ради охопив Київщину, Полтавщину та Херсонщину. Проте наступного року на вимогу нім. командування (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) вільне козацтво було розформоване.

У складі Червоної армії (див. Радянська армія) діяли підрозділи Червоного козацтва України (див. Червоне козацтво).

У 2-й пол. 1980-х рр. у багатьох областях України утворилися громад. т-ва нащадків козаків. Сучасне укр. козацтво стоїть на засадах відродження козац. традицій, збереження та відновлення пам'яток вітчизн. історії, бере участь у громад. та політ. житті держави.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. К., 1994
  2. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995
  3. Слава українського козацтва. Мельборн–К., 1999
  4. Щербак В.О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина ХV – середина ХVII ст. К., 2000
  5. Інтернет-сайт: Козацтво 15–21 ст. (http://www.cossackdom.com).

Посилання:
  • АКТИ ІСТОРИЧНІ
  • АВСТРО-НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК КОНТРОЛЬ 1918
  • АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • БАТУРИН
  • БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ 1654 Р.
  • БЄЛЬСЬКІ МАРТИН ТА ЙОГО СИН ЙОАХИМ І ЇХНЯ ПОЛЬСЬКА ХРОНІКА
  • БОЯРИ ПУТНІ
  • БОЯРИ-СЛУГИ
  • БРОДНИКИ
  • ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ
  • ГАЙДУКИ
  • ГЕТЬМАНАТУ ІНСТИТУТ (1649–1764)
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОРОДОВИЙ ОТАМАН
  • ГРОМАДЯНСЬКІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1650 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1660-Х РОКІВ
  • КАРЛ XII
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КОЗАЦЬКІ ВІЙСЬКА
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КУБАНЬ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МОСКОВСЬКІ СТАТТІ 1665
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1659
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПІДПОМІЧНИКИ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛК
  • ПОЛКОВИЙ УСТРІЙ
  • ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • РЕЄСТРИ КОЗАЦЬКІ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ
  • СОТЕННИЙ УСТРІЙ
  • УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917-1920)
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.
  • ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО
  • ВОЛОЩИНА
  • ВИБОРНІ КОЗАКИ
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ
  • ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР КРИМУ З ПОЛЬЩЕЮ 1649
  • ЗЕМЛЕРОБСТВО
  • ЗВЕНИГОРОДКА

  • Пов'язані терміни:
  • АБСОЛЮТИЗМ
  • АВГУСТ ІІ
  • БЄЛЬСЬКІ МАРТИН ТА ЙОГО СИН ЙОАХИМ І ЇХНЯ ПОЛЬСЬКА ХРОНІКА
  • БОЯРИ-СЛУГИ
  • БОРОДАВКА ЯКІВ
  • ЧАЙКА, НЕВЕЛИКЕ СУДНО
  • ЧЕХИ В УКРАЇНІ
  • ЧЕРКАСИ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧУХЛІБ ТАРАС ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЧУМАЦТВО
  • ДАШКЕВИЧ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ДАШКЕВИЧ ОСТАФІЙ
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ДЕЙНЕКІВ РУХ 1658–1665
  • ДІВОВИЧ СЕМЕН ДАНИЛОВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ Д.ЯВОРНИЦЬКОГО
  • ДОМБРОВСЬКИЙ ІВАН
  • ДОНСЬКІ КОЗАКИ
  • ДРУЦЬКІ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДВОРЯНСЬКІ ДЕПУТАТСЬКІ ЗБОРИ
  • ДИКЕ ПОЛЕ
  • ДИТЯЧІ ТА ПІДЛІТКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ СКАУТІВ І ПІОНЕРІВ В УКРАЇНІ
  • ЕНГЕЛЬ (ENGEL) ЙОГАН-ХРИСТИЯН ФОН
  • ЄНСЕН (JENSEN) АЛЬФРЕД
  • ЄПИСКОПСТВА ІНСТИТУТ У КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ
  • ФРОНТИР УКРАЇНИ
  • ГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ
  • ГАЙДУКИ
  • ГАЙСИН
  • ГАЛЕРА
  • ГАНДЕЛЬСМАН МАРЦЕЛІЙ
  • ГАВРОНСЬКИЙ-РАВІТА
  • ГЕРБУРТ ЯН-ЩАСНИЙ
  • ГЕТЬМАН
  • ГЕТЬМАНЩИНА ТА РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ГОЛОВНІ ПУНКТИ ДЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ ПРО ДОГОВІР З ХАНОМ ТА КРИМСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ 1710
  • ГОТЬЄ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ГРАБ'ЯНКА ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ І ЙОГО ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОЗАЦТВА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГУМЕНЮК ФЕОДОСІЙ МАКСИМОВИЧ
  • ГУСАРИ
  • ГВАНЬЇНІ ОЛЕКСАНДР ТА ЙОГО ХРОНІКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ САРМАТІЇ
  • ГАБСБУРГИ
  • ІБРАГІМА ШИШМАН-ПАШІ КАМПАНІЯ 1675
  • ІДЕНТИЧНІСТЬ ЕТНІЧНА
  • ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА
  • ІВАНОВИЧ ЛЕВ
  • КАЛИНОВСЬКІ
  • КАЛИНСЬКИЙ ТИМОФІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАМАНІН ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
  • КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ЕЙЯЛЕТ
  • КАМ'ЯНКА-ДНІПРОВСЬКА
  • КАМ'ЯНСЬКА СІЧ
  • КАНІВ
  • КАРР Л.Ж.
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНСЬКА ВЧЕНА АРХІВНА КОМІСІЯ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ О.ПОЛЯ
  • КАЙРСЬКИЙ ДОГОВІР 1711
  • КЕРСТЕН АДАМ
  • ХОЗАРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ МІФ
  • ХОЗАРСЬКІ МІФИ
  • КІНСЬКА, КІНСЬКІ ВОДИ, КІНКА, КОНКА
  • КНЯЗІВСТВО ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ, ПРОЕКТ ЙОСИПА ВЕРЕЩИНСЬКОГО
  • КНИГА БУТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ АБО ЗАКОН БОЖИЙ
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КОМАРОВ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ
  • КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1712
  • КОРБ ЙОГАН-ГЕОРГ
  • КОРОЛЕНКО ПРОКІП ПЕТРОВИЧ
  • КОРОТКИЙ ОПИС МАЛОРОСІЇ
  • КОРСУНСЬКА РАДА 1632
  • КОРСУНСЬКА РАДА 1657
  • КОРСУНСЬКИЙ ПОЛК
  • КОСИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 1591–1593
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КОЗАЦЬКЕ ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО В УКРАЇНІ 16–18 СТ.
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КРАТКАЯ ЛЕТОПИСЬ МАЛОЙ РОССИИ С 1506 ПО 1776 ГОД, С ИЗЪЯВЛЕНИЕМ НАСТОЯЩЕГО ОБРАЗА ТАМОШНЕГО ПРАВЛЕНИЯ И С ПРИОБЩЕНИЕМ СПИСКА ПРЕЖДЕ БЫВШИХ ГЕТМАНОВ, ГЕНЕРАЛЬНЫХ СТАРШИН, ПОЛКОВНИКОВ И ИЕРАРХОВ
  • КРАВЕЦЬ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КРИП'ЯКЕВИЧ ІВАН ПЕТРОВИЧ
  • КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КУЩИНСЬКИЙ АНТІН
  • КВІТКА ІЛЛЯ ІВАНОВИЧ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВСЬКА КОЗАЧЧИНА 1855
  • КИЇВСЬКА УНІЙНА МИТРОПОЛІЯ
  • КИЇВСЬКА СТАРОВИНА
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1628
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
  • КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО, УКРАЇНО-СЛОВ'ЯНСЬКЕ ТОВАРИСТВО, КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО
  • КИСІЛЬ АДАМ ГРИГОРОВИЧ
  • ЛЕТОПИСЬ ЕКАТЕРИНОСЛАВСКОЙ УЧЕНОЙ АРХИВНОЙ КОМИССИИ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛІРНИЦТВО, ЛІРА, ЛІРНИКИ, ЛІРНИЦЬКА МОВА, ЛІРНИЦТВО ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ.
  • ЛІРВАК З-НАД СЯНА
  • ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
  • ЛІТОПИСЦЫ ВОЛЫНИ И УКРАИНЫ
  • ЛІВОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛУКОМСЬКИЙ СТЕФАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ ІВАН ПАВЛОВИЧ
  • МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
  • МАРКС КАРЛ ТА УКРАЇНА
  • МАРМОН (MARMONT) ОГЮСТ-ФРЕДЕРІК-ЛУЇ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
  • МЕРІМЕ (MÉRIMÉE) ПРОСПЕР
  • МІЛЛЕР ГЕРАРД-ФРІДРІХ
  • МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНІСТІВ ТА МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ УКРАЇНІСТІВ
  • МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕОРІЇ
  • МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ КОЗАКІВ 1594–1595
  • МУШКЕТ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • НАПОЛЕОНІДА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ОСАВУЛ
  • ПЕТРО ІІ ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ПОКОЗАЧЕННЯ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • ПРОТЕСТАЦІЯ
  • ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ
  • РАДА КОЗАЦЬКА ЗАГАЛЬНА
  • РЄПНІН МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУБАН ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • СЕЛЯНСЬКА ВІЙНА
  • СІЧ, ЯК ТЕРМІН
  • СІЧ - ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛИЧИНИ
  • СМОЛІЙ ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА
  • СИМОНОВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ТАТАРИ В УКРАЇНІ
  • ТЯГИН, МІСЦЕВІСТЬ НА НИЖНЬОМУ ДНІПРІ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У ЛЬВОВІ
  • УХОДНИЦТВО
  • ВАТИКАН
  • ВЕЛИЧКО САМІЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ТА ЙОГО ЛІТОПИС
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ
  • ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ
  • ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ
  • ВИНАР ЛЮБОМИР РОМАН
  • ЯХІЯ ОЛЕКСАНДР
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ
  • ЯСИР
  • З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
  • ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ
  • ЗАКЛИНСЬКИЙ КОРНИЛО ГНАТОВИЧ
  • ЗАЛЄСЬКИЙ ЮЗЕФ–БОГДАН
  • ЗАМОСТСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1648
  • ЗАПОРОЖСКАЯ СТАРИНА
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ
  • ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ЖУКОВИЧ ПЛАТОН МИКОЛАЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)