Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. КОЗАК Едвард Теодорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozak_E (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗАК Едвард Теодорович (псевд. і криптоніми – Еко, Гриць Зозуля, Косий, Авенір Люшня, Майк Чічка, Мамай, Пік, Е.К., Ко, Ко-Ко; 21.01.1902 – 22.09.1992) – карикатурист, графік, живописець, письменник-гуморист, видавець, редактор. Почесний чл. Спілки укр. журналістів Америки. Н. в с. Гірне (нині село Стрийського р-ну Львів. обл.) у багатодітній сел. родині. Ріс у с. Дуліби; вчився у нар. школі, де почав малювати, в г-зії м. Стрий і худож. школі Відня (1917). Член пластового куреня ім. Ярослава Осмомисла (див. "Пласт"), з яким 1 листоп. 1918 приєднався до УСС (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918, Легіон Українських січових стрільців). Під час українсько-польської війни 1918–1919 воював у артилер. бригаді, у батареї сотника Селешка. По війні був одним із підсудних у процесі проти Української військової організації (1922), навіть перебуваючи в тюрмі "Бригідки" малював. Служив у польс. війську. 1923–24 навчався в худож. студії О.Новаківського у Львові, почав писати вірші. Навесні 1926 в гумористичному ж. "Зиз" були опубліковані ілюстрації К. до текстів ін. авторів. 1927 після знайомства з його ред. – Б.Лепким – став ілюстратором, а з 1 листоп. 1928 до кін. 1931 – редактором ж. "Зиз". 1929 одружився з Марією Бортник (1905–89). 1933–39 працював у редакції ж. "Комар"; оформляв усю продукцію видавничого концерну І.Тиктора (газети, журнали, у т. ч. дитячі, щорічні календарі та книжки з серій "Українська бібліотека" й "Велика історія України"). Член Асоціації незалежних українських митців з 1932, брав участь у їх виставках (Львів, 1933–36), був членом журі пром. виставок та ярмарків. З 1939 жив з сім'єю у Кракові, очолював мистецький гурток "Зарево", містив карикатури в газ. "Krakauer Zeitung", ілюстрував "Лиса Микиту" І.Франка (1944). Того ж року емігрував до Німеччини, викладав на Вищих образотворчих студіях у Карлсфельді й Берхтесгадені (1945), очолював Спілку укр. образотворчих митців у Мюнхені (1947), 1948 редагував ж. "Лис Микита". Політ. карикатури К. (зокрема, на Й.Сталіна) передруковували періодичні видання багатьох країн Європи. Від 1949 – у США, де продовжив практично самотужки видання "Лиса Микити" (1954–90). Працював у церк. мист-ві, ілюстрував казки на телебаченні, 1957 отримав від Нац. освіт. асоціації (США) першу нагороду на конкурсі мультфільмів у Детройті (шт. Мічіган, США). Автор серії картин у різних техніках (олія, гуаш, темпера, акварелі, графіка) з нар., козац. та стрілец. побуту ("Село", "За мотивами стрілецьких пісень", "В 50-річчя УСС"), карикатур ("Українці в Америці"), шаржів та карикатур на культ. і гром.-політ. діячів (Д.Донцова, П.Ковжуна, І.Кедрина, Є.Маланюка, С.Гординського, І.Соневицького та ін.). Як карикатуриста К. постійно турбували теми роз'єднаності укр. партій, укр.-польс. стосунків, сталінських репресій ("Недуга Сталіна", 1929; "Гість з радянської України", 1929; "Харківський процес навпаки", 1930), ситуація на Україні та комуніст. "рай" у СРСР. Учасник десятків персональних і колективних (зокрема із синами Юрієм та Яремою) виставок у Відні, Львові, Кракові, Мюнхені, Копенгагені (Данія), Детройті, Гантері, Торонто (Канада), Нью-Йорку (США) та ін. Автор спогадів і двох томів гумористичних оповідань. Найвагоміший внесок К. в укр. культуру – створення модерного гумористичного журналу, який протягом багатьох десятиліть формував укр. громад. думку. 1990 К. відвідав Львів, де експонувалися твори його і обох його синів.

П. у м. Уоррен (шт. Мічіган, США).