ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЗЕЛЬСЬК, ЛІТОПИСНЕ МІСТО

  Бібліографічне посилання: Коваленко В.П. КОЗЕЛЬСЬК, літописне місто [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozelsk_mst (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗЕЛЬСЬК, ЛІТОПИСНЕ МІСТО

КОЗЕЛЬСЬК, літописне місто. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1146 у зв'язку з міжусобною боротьбою князів (іменувалося також – Козлеск, Козелеск). Входило до Чернігово-Сіверської землі. Його залишки розкопані археологами в центрі сучасного однойменного міста Калузької обл., РФ, на тер. міського парку та під приватною забудовою, на мисі правого берега р. Другусна при її впадінні в р. Жиздра (права прит. Оки, бас. Волги). Городище має неправильну оваловидну форму (800 х 200–250 м), складається з дитинця (270 х 200 м) і окольного граду (їхні укріплення не збереглися) та відкритого посаду, що примикав до них. Відоме за описами "Большому чертежу книги".

Виникло на поч. 12 ст. як опорний пункт в окняжінні землі в'ятичів. Входило у Чернігівське князівство. На поч. 13 ст. стало центром окремого уділу. Взимку 1238 після 7-тижневої героїчної оборони спалене монголами, всі його жителі та малолітній кн. Василь були вбиті. Хан Батий назвав місто "злим городом".

Невдовзі поселення відродилося. Від 1246 увійшло до складу удільного Карачевського князівства; у 2-й пол. 13 ст. тут відновлено окремий князівський стіл. У серед. 14 ст. включене до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ), з 2-ї пол. 14 ст. перетворюється на самостійне удільне князівство, його володарі намагалися грати свою окрему роль на політ. арені Русі, то виступаючи на боці ВКЛ, то блокуючись, з метою збереження незалежності, з рязанськими великими князями. 1494 остаточно увійшло до Великого князівства Московського.

Городище обстежувалося Т.Нікольською (1958, 1967, 1975) та А.Мединцевою (1960).

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.–Л., 1962
  2. Никольская Т.Н. Земля Вятичей. М., 1981
  3. Коган В.М. История дома Рюриковичей (Опыт историко-генеалогического исследования). СПб., 1993.

Посилання:
  • БАТИЙ, БАТУ, САЇН-ХАН
  • БОЛЬШОМУ ЧЕРТЕЖУ КНИГА
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ДИТИНЕЦЬ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ПОСАД
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО МОСКОВСЬКЕ
  • В'ЯТИЧІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)