ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КОЗЛАНЮК ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. КОЗЛАНЮК Петро Степанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozlanyuk_P (останній перегляд: 20.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗЛАНЮК ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ

КОЗЛАНЮК Петро Степанович (псевдоніми – Прутовий, П. К., М-а, Мер, М-ка, Емка, Капе, Кризусовий, Мережка, Панько, Перерівський та ін.; 12.08.1904–19.03.1965) – письменник, публіцист, громад. діяч. Н. в с. Перерив (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.) у бідній сел. родині. Наймитував. 1918 навч. у Коломийській г-зії. Літ. діяльність розпочав 1926. 1927–30 працював фейлетоністом у газ. "Сель-Роб", 1930–32 був ред. газ. "Сила". Один із засн. прокомуніст. літ. орг-ції "Горно" та її друкованого органу – ж. "Вікна". У 1930-х рр. за політ. діяльність, пропаганду ідеї об'єднання західноукр. земель з УСРР і як чл. ЦК "Сель-Роб-Єдності" (див. "Сельроб") кілька разів був заарештований польс. властями, його сатиричні твори не раз заборонялися. Друкувався в журналах "Плуг", "Зеркало", газеті "Наш голос".

Брав активну участь в організації Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Попри ліворадикальні й прорад. симпатії К., йому, як і деяким ін. західноукр. письменникам, 1935 відмовили в отриманні громадянства СРСР, що, зрештою, врятувало літераторові життя. Наприкінці 1930-х рр., із розгортанням сталінських репресій, твори К., надруковані в УСРР ("Хлопські гаразди", 1928; "В селі та інші оповідання", 1929; "Оселедчики", 1930; "Пасинки життя", 1930; "Вогонь", 1931; та ін.), потрапили до проскрипційних списків Головліту УРСР й вилучалися з бібліотек. 19 верес. 1938 політбюро ЦК КП(б)У санкціонувало чергове вилучення "ворожої та застарілої літератури". Щодо творів К. Головліт УРСР, зокрема, зауважував: "Зазначений автор – ворог. Твори його белетристичного характеру не мають ніякої цінності, не відповідають сучасності. Популяризація його творів, які, крім того, ще являються націоналістичними за змістом, завдала б великої шкоди нашому соціалістичному побуту. Вважаємо, що треба вилучити всі твори цього автора…"

Після об'єднання укр. земель у складі УРСР (верес. 1939) працював у львів. газ. "Вільна Україна". В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був кореспондентом фронтових газет, коментатором пересувної радіостанції Укр. радіок-ту "Дніпро" (див.: "Дніпро", радіостанція), виступав з фейлетонами, гуморесками та політ. памфлетами. 1944 та 1954–65 очолював Львів. орг-цію Спілки рад. письменників України, 1945–51 – гол. ред. ж. "Радянський Львів" (див. "Дзвін"). 1952–54 – голова Львів. облвиконкому. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3–5-го скликань.

У трав. 1953 на пленумі Львів. обкому КПУ К. назвав кількість репресованих сталінським режимом у зх. областях України – півмільйона осіб, зауваживши, що ця цифра "лягла важким каменем і на мене, як комуніста, громадянина, який народився на цій землі". Щоденникові нотатки К. серед. 1950-х рр. цілком спростовують твердження про його ортодоксальні комуніст. переконання й схвалення дій рад. влади. Зокрема в них ішлося: "За нашими сучасними російськими істориками і навіть за "Правдою", виходить, що всілякі насильні підкорення царською Росією країн і народів (Україна, Кавказ, Казахстан і т. д.) – одне благо і прогресивний акт для цих країн і народів. Як мерзко читати це все знов у зв'язку з "добровільним" приєднанням Кабардино-Балкарії до Росії […]. Рекорд безглуздої і дикої жорстокості у відношенні до людей та навіть сім'ї і дітей побив потворний людоїд Сталін зі сворою своїх великих і дрібних сатрапів. Моторошно, коли згадаєш, скільки людей він – цей "батько рідний" – вимордував і знищив, немов у мішку. Жах!" Розмірковуючи над засудженням членів Організації українських націоналістів та вояків Української повстанської армії, письменник принагідно запитував, чому ж "совєтська" Феміда "не судить і не карає тих, що в ім'я колективізації виморили голодом мільйони селян на Україні "

Перші твори К. – переважно образки, в яких він вдавався до контрастного зображення природи і людських злиднів. 1928–29 в УСРР вийшли його збірки оповідань "В селі" і "Хлопські гаразди". К. – автор кількох книг худож. публіцистики, роману-трилогії з галицького життя "Юрко Крук" (1946–56); його нариси і статті містять багатий матеріал про сусп.-політ., культ.-освіт. атмосферу на західноукр. землях 1920–30-х рр., написані з притаманним письменнику гумором. У доробку К. кілька збірок памфлетів та фейлетонів, а також спогади про побратимів по перу С.Тудора, Я.Галана, О.Гаврилюка, Я.Кондру, свою власну роботу в ж. "Вікна". Доробок К. нерівноцінний, проте кращі його твори художньо відображають правду про життя, думи й вболівання трудящих Західної України. Прикметно, що літератор свідомо відмовився продовжувати свій роман "Юрко Крук", аби не вводити його персонажів у рад. часи, коли б вони мали створювати колгоспи й будувати соціалізм.

П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.

дата публікації: 2007 р.

Праці:
  1. Твори, т. 1–4. К., 1974–75
  2. Избранное, т. 1–2. М., 1960
  3. Народні пісні в записах Петра Козланюка. К., 1978.
Література:
  1. Байда Ю. Петро Козланюк. К., 1959
  2. Революційна діяльність західноукраїнських пролетарських письменників: Збірник архівних документів. Львів, 1959
  3. Гуменюк М.П. Письменники радянського Львова: Матеріали до біобібліографії, вип. 1. Львів, 1960
  4. Про Петра Козланюка. К., 1964
  5. Спогади про Петра Козланюка. Львів, 1974
  6. Захарченко М.І. Радіостанції Радянської України в роки війни. "УІЖ", 1980, № 6
  7. Качкан В. Петро Козланюк. К., 1980
  8. Проти фашизму та війни: Антифашистський конгрес діячів культури у Львові у 1936 р.: Збірник документів і матеріалів. К., 1984
  9. Борці за возз'єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989
  10. Історія української літератури ХХ ст., кн. 2, ч. 1: 1940-ві – 1950-ті рр. К., 1994
  11. Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті роки ХХ ст.). К., 1994
  12. Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали, т. 2. К., 1996
  13. Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар". Львів, 1996
  14. Ільницький М. Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова другої половини ХХ ст., кн. 2. Львів, 2003
  15. Рубльов О.С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.

Посилання:
  • АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОНГРЕС ДІЯЧІВ КУЛЬТУРИ У ЛЬВОВІ 1936
  • ДНІПРО, РАДІОСТАНЦІЯ
  • ДЗВІН
  • ГАЛАН ЯРОСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ГАВРИЛЮК ОЛЕКСАНДР ЯКИМОВИЧ
  • ГОРНО
  • ЛИЧАКІВСЬКИЙ ЦВИНТАР
  • ЛЬВІВ
  • ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
  • СЕЛЬРОБ
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВІКНА
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН

  • Пов'язані терміни:
  • ДНІПРО, РАДІОСТАНЦІЯ
  • ДЗВІН
  • ГОРНО
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • КОЛОМИЯ
  • ЛІТЕРАТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХІДНЯ УКРАЇНА, СПІЛКА РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЗАХІДНЯ УКРАЇНА, ЛІТЕРАТУРНО-АРТИСТИЧНЕ ТОВАРИСТВО У КИЄВІ
  • ЛЬВІВ
  • РАДИВИЛІВ
  • ВІКНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)