Бібліографічне посилання: Рубльов О.С. КОЗЛАНЮК Петро Степанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozlanyuk_P (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗЛАНЮК Петро Степанович (псевдоніми – Прутовий, П. К., М-а, Мер, М-ка, Емка, Капе, Кризусовий, Мережка, Панько, Перерівський та ін.; 12.08.1904–19.03.1965) – письменник, публіцист, громад. діяч. Н. в с. Перерив (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.) у бідній сел. родині. Наймитував. 1918 навч. у Коломийській г-зії. Літ. діяльність розпочав 1926. 1927–30 працював фейлетоністом у газ. "Сель-Роб", 1930–32 був ред. газ. "Сила". Один із засн. прокомуніст. літ. орг-ції "Горно" та її друкованого органу – ж. "Вікна". У 1930-х рр. за політ. діяльність, пропаганду ідеї об'єднання західноукр. земель з УСРР і як чл. ЦК "Сель-Роб-Єдності" (див. "Сельроб") кілька разів був заарештований польс. властями, його сатиричні твори не раз заборонялися. Друкувався в журналах "Плуг", "Зеркало", газеті "Наш голос".

Брав активну участь в організації Антифашистського конгресу діячів культури 1936 у Львові. Попри ліворадикальні й прорад. симпатії К., йому, як і деяким ін. західноукр. письменникам, 1935 відмовили в отриманні громадянства СРСР, що, зрештою, врятувало літераторові життя. Наприкінці 1930-х рр., із розгортанням сталінських репресій, твори К., надруковані в УСРР ("Хлопські гаразди", 1928; "В селі та інші оповідання", 1929; "Оселедчики", 1930; "Пасинки життя", 1930; "Вогонь", 1931; та ін.), потрапили до проскрипційних списків Головліту УРСР й вилучалися з бібліотек. 19 верес. 1938 політбюро ЦК КП(б)У санкціонувало чергове вилучення "ворожої та застарілої літератури". Щодо творів К. Головліт УРСР, зокрема, зауважував: "Зазначений автор – ворог. Твори його белетристичного характеру не мають ніякої цінності, не відповідають сучасності. Популяризація його творів, які, крім того, ще являються націоналістичними за змістом, завдала б великої шкоди нашому соціалістичному побуту. Вважаємо, що треба вилучити всі твори цього автора…"

Після об'єднання укр. земель у складі УРСР (верес. 1939) працював у львів. газ. "Вільна Україна". В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був кореспондентом фронтових газет, коментатором пересувної радіостанції Укр. радіок-ту "Дніпро" (див.: "Дніпро", радіостанція), виступав з фейлетонами, гуморесками та політ. памфлетами. 1944 та 1954–65 очолював Львів. орг-цію Спілки рад. письменників України, 1945–51 – гол. ред. ж. "Радянський Львів" (див. "Дзвін"). 1952–54 – голова Львів. облвиконкому. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3–5-го скликань.

У трав. 1953 на пленумі Львів. обкому КПУ К. назвав кількість репресованих сталінським режимом у зх. областях України – півмільйона осіб, зауваживши, що ця цифра "лягла важким каменем і на мене, як комуніста, громадянина, який народився на цій землі". Щоденникові нотатки К. серед. 1950-х рр. цілком спростовують твердження про його ортодоксальні комуніст. переконання й схвалення дій рад. влади. Зокрема в них ішлося: "За нашими сучасними російськими істориками і навіть за "Правдою", виходить, що всілякі насильні підкорення царською Росією країн і народів (Україна, Кавказ, Казахстан і т. д.) – одне благо і прогресивний акт для цих країн і народів. Як мерзко читати це все знов у зв'язку з "добровільним" приєднанням Кабардино-Балкарії до Росії […]. Рекорд безглуздої і дикої жорстокості у відношенні до людей та навіть сім'ї і дітей побив потворний людоїд Сталін зі сворою своїх великих і дрібних сатрапів. Моторошно, коли згадаєш, скільки людей він – цей "батько рідний" – вимордував і знищив, немов у мішку. Жах!" Розмірковуючи над засудженням членів Організації українських націоналістів та вояків Української повстанської армії, письменник принагідно запитував, чому ж "совєтська" Феміда "не судить і не карає тих, що в ім'я колективізації виморили голодом мільйони селян на Україні "

Перші твори К. – переважно образки, в яких він вдавався до контрастного зображення природи і людських злиднів. 1928–29 в УСРР вийшли його збірки оповідань "В селі" і "Хлопські гаразди". К. – автор кількох книг худож. публіцистики, роману-трилогії з галицького життя "Юрко Крук" (1946–56); його нариси і статті містять багатий матеріал про сусп.-політ., культ.-освіт. атмосферу на західноукр. землях 1920–30-х рр., написані з притаманним письменнику гумором. У доробку К. кілька збірок памфлетів та фейлетонів, а також спогади про побратимів по перу С.Тудора, Я.Галана, О.Гаврилюка, Я.Кондру, свою власну роботу в ж. "Вікна". Доробок К. нерівноцінний, проте кращі його твори художньо відображають правду про життя, думи й вболівання трудящих Західної України. Прикметно, що літератор свідомо відмовився продовжувати свій роман "Юрко Крук", аби не вводити його персонажів у рад. часи, коли б вони мали створювати колгоспи й будувати соціалізм.

П. у м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі.