Бібліографічне посилання: Гуцал П.З. КОЗОРІС Михайло Кирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kozoris_M (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КОЗОРІС Михайло Кирович (Кирилович; 02.03.1882–03.11. 1937) – громад. та політ. діяч, письменник. Н. в м. Калуш. Перші свої худож. твори опублікував 1907. 1908–12 навч. на правничому ф-ті Львів. ун-ту. Зі студентських років брав участь у соціал-демократ. русі в Галичині. У січ. 1915 висланий рос. військ. властями (див. Галицьке генерал-губернаторство) у м. Томськ (нині місто в РФ). В Україну повернувся влітку 1917, у квіт.–листоп. 1918 ув'язнений властями Української Держави. Весною 1919 призначений повітовим комісаром Західноукраїнської Народної Республіки у Ділятині, потім – у Косові. Разом з Українською Галицькою армією перейшов у Наддніпрянську Україну, згодом опинився в Червоній Українській Галицькій армії. На поч. 1920 вступив до КП(б)У, у трав. цього ж року був делегатом 4-го Всеукр. з'їзду рад у Харкові. У лип.–верес. 1920 разом із Червоною армією (див. Радянська армія) перебував у Тернополі, був чл. Галицького революційного комітету, займався земельними справами. Від вересня 1920 жив в УСРР. Працював слідчим губернського суду (1924–26) і секретарем губвиконкому (1927) у Києві, в наркоматі юстиції УСРР та у ВУАН (нині Національна академія наук України). У цей же час продовжує літ. діяльність. Друкує вірші, оповідання, новели, повісті, зокрема "Село встає" (1929) і "Степ" (1931), романи "Чорногора говорить" (1931) і "Голуба кров" (1932), а також публіцистичні й літературознавчі праці, спомини "Моя зустріч з Іваном Франком" (1930) та ін. У квіт. 1933 заарештований органами ОДПУ СРСР; у жовт. цього ж року за сфабрикованим звинуваченням засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував на Соловецьких островах (див. Соловки). 10 жовтня 1937 засуджений особливою трійкою НКВС у Ленінгр. обл. до розстрілу.

Страчений в урочищі Сандармох поблизу м. Медвеж'єгорськ (нині місто в Республіці Карелія, РФ).

Реабілітований 1959.