Бібліографічне посилання: Бажан О.Г., Грузін Д.В. КРАМАТОРСЬК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kramatorsk (останній перегляд: 25.04.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАМАТОРСЬК – місто обласного підпорядкування Донецької області. Розташов. на р. Казенний Торець (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Вузол автомобільних і залізничних шляхів. Нас. 173 тис. осіб 77 національностей (2006).

Виникнення міста пов'язане з будівництвом Курсько-Харково-Азовської залізниці і спорудженням на ній 1868 поблизу р. Казенний Торець залізничної напівстанції, названої Крама-торськ. Поряд з напівстанцією в урочищі р. Біленька на той час уже існувало старовинне селище з такою самою, як і річка, назвою, а неподалік були дві слободи – Білянська (виникла 1753) та Шабельківка (виникла 1758). 1870 у с. Біленька почав діяти спиртовий з-д. 1878, після відкриття руху поїздів по Донец. кам'яновугільній залізниці, напівстанція Краматорськ стала повноцінною вантажо-пасажирською станцією. 1885 поряд зі станцією було споруджено завод Е.Адельмана з вир-ва вина та алебастру. Цього ж року в слободі Шабельківка почала діяти перша в цій місцевості земська школа. 1896 біля станції спорудили мех. і ливарний завод фірми "В.Фінцер і К.Гампер" (нині це Старокраматорський машинобудівний з-д). 1898 відбулося закладання доменної печі на заводі Краматорського металургійного т-ва (нині Краматорський металургійний завод). У період революції 1905–1907 робітники К. брали участь у Горлівському збройному повстанні 1905. 1909 у К. почала діяти міжміська телефонна станція. До 1917 К. входив до Білянської волості Ізюмського пов. Харківської губернії. 1923–32 К. – райцентр. 1927 у К. побачив світ перший випуск місц. друкованої газ. "Краматорська домна". У жовт. 1929 в місті було розпочато буд-во Новокраматорського машинобудівного з-ду (НКМЗ, уведений в дію у верес. 1934). З ініціативи наркома важкої пром-сті СРСР С.Орджонікідзе навесні 1931 його включили до особливо важливих ударних будов СРСР. У черв. 1932 К. зарахований до розряду міст обласного підпорядкування Донец. обл. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 в районі міста діяв партизан. загін М.Карнаухова. Війська Червоної армії (див. Радянська армія) звільнили місто 1943. Невдовзі почалося відновлення його підпр-в. 1952 в К. було відкрито філіал Донец. індустріального ін-ту. 1959 у місті заклали з-д лиття та поковок (нині ВАТ "Енергомашспецсталь"). На НКМЗ поряд з традиційною продукцією виготовляли пускові ракетні установки. 1969 почав зводитись електроламповий завод "Альфа".

Сучасний К. – один з центрів важкого машинобудування України. Тут діють потужні з-ди, зокрема, машинобудівний, важкого верстатобудування, металургійний, коксохімічний, металоконструкцій.

2004 за ініціативою міськ. ради К. створено регіональний ландшафтний парк "Краматорський" (охоплює 4 заповідні зони – "Біленька", "Пчолкінські скам'янілі дерева", "Комишуваха", "Білокузьминівка", заг. площа бл.1740 га).

У місті діють 11 громад. організацій національно-культ. спрямування, зокрема орг-ція греків "Аристид", Т-во польс. к-ри, Т-во китайс. к-ри.

У місті народилися чи тривалий час працювали, зокрема: політ. і держ. діячі О.Ляшко, В.Масол, М.Рижков, Герой Рад. Союзу М.Гаврилов, артисти Л.Биков, М.Булгакова, Й.Кобзон, поет, лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка М.Рибалко, чемпіон світу з шахів Р.Пономарьов.