ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАШЕВСЬКИЙ (KRASZEWSKI) ЮЗЕФ-ІГНАЦИ

  Бібліографічне посилання: Баранник М.В, Голобуцький П.В. КРАШЕВСЬКИЙ (Kraszewski) Юзеф-Ігнаци [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krashevskiy_Yu (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАШЕВСЬКИЙ (KRASZEWSKI) ЮЗЕФ-ІГНАЦИ

КРАШЕВСЬКИЙ ( Kraszewski) Юзеф-Ігнаци (28.07.1812–19.03. 1887) – письменник, журналіст, громад. діяч. Член Одеського товариства історії та старожитностей (1843), чл.-кор. Краківського наук. т-ва (1858), зарубіжний чл. Акад. мистецтв (Umělecka Beseda) у Празі (1873), почесний д-р університетів у Кракові та Львові (1879). Н. в м. Варшава. Походив з берестейської шляхти. Син пружанського хорунжого. Навч. в школах міст Біла і Люблін (нині обидва в Польщі), у Свіслоцькій гімназії (нині смт Свіслоч – у Гродненській обл., Білорусь). 1829 вступив на медичне відділення Віленського ун-ту (нині Вільнюський університет), 1830 перевівся на від-ня філології цього ж ун-ту. В ці ж роки почав літературну діяльність, учився малярству. За участь у таємному гуртку наприкінці 1830 взятий під варту, понад рік утримувався арештованим у Вільні (нині м. Вільнюс). Після звільнення перебував під негласним жандармським наглядом. 1833 переїхав до с. Довге (Довгає, Долге) Пружанського пов. Гродненської губернії (нині село Брестської обл., Білорусь). 1834 на Волині зустрів і покохав Зоф'ю (Софію) Воронич – племінницю та спадкоємицю власниці с. Киселі (нині село Старокостянтинівського р-ну Хмельн. обл.) Ельжбети Урбановської. Від 1835 працював над багатотомною монографією "Wilno: od początków jego do roku 1750" ("Вільно: від початків його до 1750 року", 1842 завершив її 4-й том). 1836 претендував на місце лектора польської літератури в Київському університеті, витримав офіційний конкурс, однак через те, що влада не відкрила обіцяну каф-ру, не став викл. 1837 орендував с. Омельне (нині с. Макаревичі Ківерцівського р-ну Волин. обл.), налагодив співробітництво з петербурзьким час. "Tygodnik Petersburski". 1838 одружився із З.Воронич. 1839–40 уклав працю "Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy" ("Спомини Волині, Полісся та Литви"). 1840 купив с. Городок (Городець), звільнив місц. селян од повинностей. Від 1841 (і до 1851) редагував віленський 2-місячник "Athenaeum", насичений істор. матеріалами. 1841–42 оприлюднив 2-томник "Obrazy z źycia i podróźy ("Картини з життя й подорожі"). 1843 відвідав Причорномор'я, потоваришував там з А.Скальковським. 1844 умістив у "Athenaeum" переклади творів М.Гоголя "Записки сумасшедшего", "Шинель", двох розділів поеми "Мертвые души". 1845–46 видрукував щоденник мандрівки, яку здійснив 1843, – "Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budjaku" ("Спомини Одеси, Єдисану та Буджаку"). 1846 виступав у газ. "Северная пчела" і ж. "Gwiazda" (Санкт-Петербург). 1847–50 завершив двотомник "Litwa" ("Литва"). 1848, продавши частину власних маєтностей, придбав с. Губин (нині село Локачинського р-ну Волин. обл.). У белетристиці образно висвітлював побут земляків.

1851 мав запрошення на професорство в Краківському університеті, проте реалізувати пропозицію йому завадили як австрійс., так і рос. власті. Цього ж року в київ. серії "Галерея польских писателей" з'явилися підготовлені О.Афанасьєвим-Чужбинським рос. переклади повістей К. "Будник" і "Осторожней с огнем".

1853 оселився в Житомирі, від 1854 виконував обов'язки голови Волин. стат. к-ту. 1855, по смерті мемуариста Яна Дуклана Модеста Охоцького, купив рукописи останнього і оприлюднив частину їх після власної обробки в газ. "Gazeta warszawska" (згодом видав окремо з додатками). 1856 затверджений на посаді почесного куратора Житомир. г-зії. 1857–59 керував театром. Водночас головував у дворянському клубі.

Заснував Житомир. міську бібліотеку, впорядкував каталог однієї з найвизначніших на Правобережній Україні книгозбірень, яка належала Антонію Урбановському. Входив до губернського к-ту для поліпшення побуту селян, наполягав на потребі їхнього визволення з-під кріпаччини (див. Кріпацтво). 1858 подорожував Центр. Європою (Австрією, Італією, Францією, Бельгією, Німеччиною). 1859 у Львові обнародував "Wieczory Wołyńskie" ("Волинські вечори").

Від 1859 редагував варшавський час. "Gazeta Codzienna" (від 1861 під назвою "Gazeta Polska"). Обраний до міськ. делегації, уповноваженої 1861 варшав'янами на спілкування з адміністрацією. 1862 уфундував місячник "Przegląd Europejski", того самого року у формі листа, надісланого за кордон, випустив у Парижі (Франція) брошуру "Sprawa polska w roku 1861" ("Польська справа в 1861 році").

1863 царат вислав К. з території Російської імперії. Відтоді він замешкав у Дрездені (Німеччина), володів там друкарнею. Випускав книжки та періодику, зокрема польськомовний переклад нотаток Станіслова-Августа Понятовського, здійснений Б.Залєським з франц. оригіналу. 1866–67 відвідував Галичину та Познань (тоді місто Прусського королівства, нині у Республіці Польща). 1872 у брошурі "Program Polski" ("Польська програма") запропонував шукати компроміс із російським урядом, спиратися на продуктивну працю та просвіту.

Брав участь в археол. конгресах (Болонья, 1871; Стокгольм, 1874). Досліджував історію Речі Посполитої у 3-томній розправі "Polska w czasie trzech rozbіorów" ("Польща в період трьох поділів"), що побачила світ 1873–75. Радив Б.Залєському надрукувати адресовані тому листи Т.Шевченка. Маючи копії цих листів, надав їх для публікації. Сприяв публікації в ж. "Киевская старина" двох укр. інтермедій поч. ст.

Зажив популярності у читачів як істор. романіст і повістяр: "Brühl" ("Брюль"), "Hrabina Co-sel" ("Графиня Козель"), "Król Piast" ("Король Пяст"), "Król i Bondarywna" ("Король і Бондарівна"), "Król chłopów" ("Хлопський король"), "Kraków za Łokietka" ("Краків за Локетка"), "Warszawa w 1794" ("Варшава в 1794 р."), "Zygmuntowskie czasy" ("Зигмунтовські часи") тощо. Навесні 1879 у Дрездені й восени 1879 у Кракові урочисто відзначив 50-річчя своєї худож. творчості (ювілей обернувся на масштабну патріотичну маніфестацію різних польс. організацій, після чого рос. імп. Олександр II наказав стежити за учасниками тієї події). 1880 був на Краківському з'їзді істориків з нагоди 400-ліття від дня смерті Я.Длугоша, 1881 – на Віденському міжнар. літ. конгресі (почесним головою). Хворів, лікувався на різних європ. курортах.

13 черв. 1883 затриманий нім. поліцією за звинуваченням у передачі за кордон конфіденційної інформації про ЗС Німеччини. На організованому в цій справі властями 12 трав. 1884 в Лейпцигу трибуналі його спільниками фігурували прусський офіцер Август-Кароль Хенць і померлий ще 1880 Б.Залєський. Переконливих доказів слідство не надало, проте під тиском, учиненим на суддів рейхсканцлером О.Бісмарком, К. був таки визнаний винним і йому винесли вирок – 3,5 року ув'язнення у фортеці, яке відбував переважно у тюрмі Магдебурзького укріплення. За ґратами написав оповідання "Awantura" ("Бешкет"), "Król w Nieśweżu" ("Король у Нісвежі"), "Nad przepascią" ("Над прірвою"), "Boży gniew" ("Божий гнів") та ін., займався аквареллю. Наприкінці 1885 звільнений під заставу 20 тис. марок. Виїхав до Італії, а потім до Швейцарії.

П. у м. Женева (Швейцарія), похований у Кракові, на пагорбі Вавель.

Спадщину К. складають сотні його власних творів (поезії, драматургії, публіцистика, пошукові студії тощо), а також власноручно виконані ілюстрації до текстів, численна кореспонденція з кількома тисячами адресатів. Він зібрав колекцію гравюр і велику бібліотеку (за життя часто дарував книги зі своєї бібліотеки громадам польс. еміграції), зберігав меморіальні речі Т.Шевченка, З.Сєраковського та Б.Залєського, їхні портрети. Архів К. інвентаризував М.Павлик (каталог побачив світ у Львові 1888).

1915 у Петрограді (нині м. С.-Петербург) вийшло друком зібрання рос. перекладів його творів (Крашевский И. Собрание сочинений, т. 1–52).

Укр. пер.: Прадавня легенда. Львів, 1964; Хата за селом. К., 1967; Повісті. К., 1979; Епістолярій. "Всесвіт", 1988, № 1; Прадавня легенда. К., 1989; Цвіт папороті. Львів, 2002.

П.Г. Усенко.

Сучасні історики польс. літератури зазначають, що творчість Ю.-І. Крашевського сприяла переходові польс. літератури від романтизму до реалізму.

Перші повісті К. "Пан Валери" ("Pan Wallery", 1831), "Останній рік панування Сигізмун-да III" ("Rok ostatni panowania Zygmunta III. Obraz historyczny", 1833), "Костел Свято-Міхальський у Вільно" ("Kościół Święto-Michalski w Wilnie. Obraz historycz-ny z pierwszej połowy XVII wieku", 1833), а також начерки "Пан Кароль" ("Pan Karol", 1833), "Чотири весілля" ("Cztery wesela. Szkic fantastyczny", 1834) та ін. зустріли жорстку критику консервативно-клерикального час. "Tygodnik Petersburski". Критика настільки приголомшила К., що він вирішив покинути красне письменство й зайнятися істор. дослідженнями. Однак його книга з історії Вільно (нині м. Вільнюс; 1836) теж була розкритикована, й він певний час перестав активно писати. Став співробітником "Tygodnika Petersburskiego", зблизився з консервативно-клерикальним гуртком М.Грабовського, Г.Ржевуського та І.Головінського (цей союз, однак, був розірваний 1843, коли К. довідався про наміри М.Грабовського видавати в Києві газ. "Слов'яни" в дусі примирення з рос. самодержавством).

Славу К. принесла повість "Поет і світ" ("Poeta a świat", 1839), присвячена трагедії поетично обдарованої особистості, приреченої жити в середовищі, що є ворожим ідеальним устремлінням. Патріотично налаштована польс. молодь сприйняла цей твір через призму власної долі – існування в умовах, що склалися після розгрому польського повстання 1830–1831. К. створив низку образів укр. селян і польс. шляхтичів Волині, Полісся та Київщини, зокрема, у повістях: "Історія Савки" ("Historia Sawki", 1842), "Уляна" ("Ulana", 1843), "Чародійський ліхтар" ("Latarnia czarnoksięska. Obrazy naszych czasów", 1843–44), "Будник" ("Budnik. Obrazek", 1848), "Ярина" ("Jaryna",1850), "Хата за селом" ("Chata za wsią. Powieść", 1854–55) та ін. Він реалістично й водночас іронічно відобразив відносини на селі за часів кріпацтва, при цьому недвозначно засвідчив своє гаряче співчуття скривдженим і визискуваним. У творі "Остап Бондарчук" ("Ostap Bondarczuk: Powieść", 1847) підняв тему трагічності долі незаможної обдарованої особистості. Сільс. сирота Остап Бондарчук отримав прекрасну освіту в Берліні разом з небожем графа, власника села, але після повернення додому він наражається на презирство й нехіть графа бачити в ньому вільну людину. Тим часом у нього закохується дочка графа й завдяки їй він отримує звільнення з підданства; проте, не маючи сил знести фальш свого становища, він втікає до далекого села, де, пра-цюючи лікарем, намагається злитися з середовищем селян, нічим не відрізнятися від них: ні трибом життя, ні навіть одягом. В оповіданнях К. знайшли прояв характерні для його часу суперечності між укр. селом та панським двором, а також сусп. настрої часів Краківського повстання 1846 й революцій 1848–1849 в Європі, гострі дискусії в Росії з приводу визволення селян із кріпаччини.

У перекладі рос. мовою його твори були досить популярними як у Росії, так і в Україні. Творчістю К. цікавився Т.Шевченко, зокрема, він згадував повісті "Уляна" та "Остап Бондарчук" у написаних після заслання "Прогулках с удовольствием и не без морали" (1856–58). У свою чергу в б-ці К. зберігалися видання "Кобзаря" та окремих Шевченкових поезій у польс. перекладі. За повістю К. "Хата за селом" здійснено кілька драм. переробок для укр. театру (одна з них – "Циганка Аза" М.Старицького). К. створив цикл романів з історії Польщі, найкращим серед них вважається "Старий переказ" ("Stara baśń. Powieść z IX wieku", 1876).

дата публікації: 2008 р.

Праці:
  1. Wybór pism. Warszawa, 1890
  2. Cykl powieści historycznych, t. 1–29. Warszawa, 1958–63
  3. Łisty do rodziny, t. 1–2. Kraków–Warszawa, 1981–1993.
Література:
  1. Иосиф Крашевский. "Пчела", 1876, № 27
  2. Юбилей Крашевского. "Слово", 1876, № 12
  3. Estreicher K. Jubileusz Józefa Ignacego Kraszewskiegо. Lwów, 1878
  4. К.Д. Юбилей Крашевского 3–5 октября 1879 г. (Письмо из Кракова). "Вестник Европы", 1879, № 11
  5. Orzeszkowa E. Księga jubileuszowa dla uсzczenia picdzięrioletniej pracy literackiej J.I.Kraszewskiego. Warszawa, 1880
  6. Jubileusz J.I.Kraszewskiego w Tatrach dnia 14 sierpnia 1879 r. W: Pamiętnik Towarzystwa Tatrańskiego. Kraków, 1880
  7. W.[ Горленко В. ] Иосиф-Игнатий Крашевський. "Киевская старина", 1887, № 4
  8. Dębicki L. Józef Ignacy Kraszewski. Kraków, 1887
  9. Chmielowski P. Józef Ignacy Kraszewski. Kraków, 1888
  10. Павлик М. Куліш та Крашевський: причинок до історії русько-польських відносин. "Народ", 1892, ч. 20/21
  11. Погляд М.П.Драгоманова на українську історію. (Єго статя по поводу переписки д. Куліша с Крашевским і Павликом). Там само. 1895, ч. 17
  12. Арабажин К. Крашевский (Иосиф-Игнатий). В кн.: Энциклопедический словарь Ф.Брокгауза и И.Ефрона, т. 16а, вып. 32. СПб., 1895
  13. [ Воровский В.В. ] Иосиф Игнатий Крашевский. "Одесские новости", 1912 (укр. пер. в: Воровський В.В. Літературно-критичні статті. К., 1957)
  14. Быков П.В. Силуэты далекого прошлого. М.-Л., 1930
  15. Bar A. Kraszewski na Wołyniu. W: Rocznik Wołyński, t. 4. Lwów, 1935
  16. Rulikowski M. Korespondencja Kraszewskiego. Łuck, 1939
  17. Księga ku czci Józefa Ignacego Kraszewskiego. Łuck, 1939
  18. Rewski Z. Kraszewski jako inventaryzator zabytków Wołynia. Łuck, 1939
  19. Danek W. Publicystyka Józefa Ignacego Kraszewskiego w latach 1859–1872. Wrocław, 1957
  20. Горский И.К. Польский исторический роман и проблемы историзма. М., 1963
  21. Kucharska E. Początki s"awy literackiej Józefa Ignacy Kraszewskiego w Rosji. "Slavia Orientalis", 1963, N 4
  22. Прокофьева Д.С. Отклики русской общественности на творчество Юзефа Игнация Крашевского. "Известия АН СССР. Серия литературы и языка", 1963, т. 22, вып. 6
  23. Kaupuż A. Dzieje konkursu na Uniwersytecie Kijówskim i praсa konkursowa J.I. Kraszewskiego o jłzyku polskim. "Przegląd Humanistycznу", 1964, z. 6
  24. Prokofjewa D.S. Józef Ignacy Kraszewski w prasie rosyjskiej drugiej półowy XIX wieku. "Pamiętnik Literacki", 1965, z. 2
  25. Józef Ignacy Kraszewski: Zarys bibliograficzny. Kraków, 1966
  26. Козак С. Біля джерел польського українофільства. "Всесвіт", 1967, № 6
  27. Кирчів Р.Ф. Юзеф Крашевський і Україна. "Радянське літературознавство", 1968, № 8
  28. Цыбенко Е.З. Польский социальный роман 40–70-х годов XIX века. М., 1971
  29. Полотай А. Новознайдені автографи листів Т.Г. Шевченка до Броніслава Залеського. "Радянське літературознавство", 1971, № 6
  30. Пилипчук Р.Я. Крашевський (Kraszewski) Юзеф Ігнаци. В кн.: Шевченківський словник, т. 1. К. 1976
  31. Barycz H. Józef Ignacy Kraszewski czterokrotny kandydat do katedry uniwersyteckiey. Kraków, 1979
  32. Burkot S. Podróz po stronach rodzinnych. W: Kraszewski J.I. Wspomnienia Wołynia. Polesia i Litwy. Warszawa, 1985
  33. Trepiński A. Józef Ignacy Kraszewski. Warszawa, 1986
  34. Габлевич М. "Праця – се необхідна умова життя..." "Всесвіт", 1988, № 1
  35. Borejsza J.W. Piękny wiek XIX. Warszawa, 1990
  36. Jarowiecki J. O powieści historycznej Józefa Ignacego Kraszewskiego. Kraków, 1991
  37. Пажимський О., Олійник Л. Юзеф Ігнацій Крашевський, визначний польський письменник, художник, громадський діяч Волині. В кн.: Велика Волинь: Минуле й сучасне. Хмельницький–Ізяслав–Шепетівка, 1994
  38. Лісевич І.Т. Родом з України… К., 1995
  39. Бур'ян М.Ю., Єршов В.О. Діяльність Ю.І.Крашевського в Житомирській чоловічій гімназії. В кн.: Діяльність бібліотек по збереженню культурної спадщини і відродженню духовності народу. Житомир, 1996
  40. Дияк А.Б. Юзеф Ігнацій Крашевський. В кн.: Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. Хмельницький, 1999
  41. Крашэўcki Юзаф Ігнацы. В кн.: Асветнікі зямлі Беларускай. Мінск, 2001
  42. Василенко В. Крашевский в Российской империи (1812–1863–1917). Poznań, 2002
  43. Ю.І.Крашевський як явище світової культури. Житомир, 2002.
  44. Księga ku czci Jozefa Ignacego Kraszewskiego. Łuck, 1939
  45. Warzenica E. J.I.Kraszewski. Warszawa, 1963
  46. Burkot S. Powieści współczesne (1863–1887) J.I.Kraszewskiego. Warszawa, 1967
  47. Кирчів Р.Ф. Юзеф Крашевський і Україна. "Радянське літературознавство", 1968, № 8; Danek W. Jozef Ignacy Kraszewski. Profile. Warszawa, 1973.

Посилання:
  • АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ
  • БІСМАРК ОТТО ЕДУАРД ЛЕОПОЛЬД ФОН ШЬОНГАУЗЕН
  • ДЛУГОШ ЯН
  • ГАЛИЧИНА
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГРАБОВСЬКИЙ МІХАЛ
  • ХОРУНЖИЙ ЗЕМСЬКИЙ
  • КРАКІВ
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КРІПАЦТВО, КРІПОСНЕ ПРАВО
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЬВІВ
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПАВЛИК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РЕАЛІЗМ
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОМАНТИЗМ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • СЄРАКОВСЬКИЙ ЗИГМУНТ
  • СКАЛЬКОВСЬКИЙ АПОЛЛОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ВАРШАВА
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАЛЄСЬКИЙ БРОНІСЛАВ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • КОНРАД ДЖОЗЕФ
  • ЛЄСКОВ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ
  • ПАВЛИК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ
  • ПОЧОБУТ-ОДЛАНИЦЬКИЙ ЯН-ВЛАДИСЛАВ
  • ШЕПЕТІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)