ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАСНОДАР

  Бібліографічне посилання: Білий Д.Д. КРАСНОДАР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krasnodar_mst (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАСНОДАР

КРАСНОДАР (до 1920 – Єкатеринодар) – місто, центр Краснодарського краю, РФ. Розташов. на Кубано-Приазовській (Прикубанській) низині, на правому березі р. Кубань. Річковий порт. Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Аеропорт. Нас. 649,9 тис. осіб (2005). Заснований 1793 запороз. козаками, які у складі Чорноморського козацького війська (ЧКВ) почали заселення Кубані. 15 серп. 1793 військ. уряд Чорномор. козац. війська на чолі з отаманом А.Головатим вирішив у Карасунському Куті (місцевість на правому березі р. Кубань) поблизу діброви (Круглик, Дубинка) заснувати місто, в якому будуть знаходитися військ. уряд та сорок куренів (див. Курені запорозькі). Першим городничим міста був обраний козак Данило Вовкоріз. Спочатку козаки називали місто Новою Січчю і будували його за взірцем Запорозької Січі. Назва Єкатеринодар та статус міста були остаточно закріплені в "Порядку загальної користі".

Пізніше Єкатеринодар виконував роль фортеці та ставки отаманів Чорномор. козац. війська, а з 1860 – Кубанського козацького війська (ККВ). Тут же містився штаб ЧКВ (Військ. канцелярія, Військ. правління) й перебував нач. Чорномор. кордонної лінії, а після 1860 – штаб Кубанського козац. війська. Від 1860 Єкатеринодар – військ.-адм. центр Кубанської обл. Місто було штаб-квартирою всіх кінних та більшості піших полків ЧКВ, а пізніше – ККВ – і збірним пунктом усіх стройових частин. Єкатеринодарська фортеця була гол. цитаделлю війська. Тут були зосереджені адм., суд., госп., фінансові, мед., освіт. установи.

Єкатеринодар із самого початку свого існування став центром ярмаркової торгівлі. Від 1794 у ньому проводилися 4 щорічні ярмарки. 1796 для торгівлі із закубанськими черкесами в місті був заснований міновий двір. Побудова залізниці Тіхорєцьк–Єкатеринодар–Новоросійськ (перше і останнє – нині міста Краснодарського краю, РФ) наприкінці 19 ст. сприяла перетворенню Єкатеринодара у великий транспортний і торг.-пром. центр. 1910–11 в місті побудовано металообробне підпр-во "Кубаноль".

До закінчення Кавказ. війн 1817–64 нас. складалося лише з козаків-чорноморців. 1867 Єкатеринодар отримав статус цивільного міста і більшість козац. нас. (14 167 осіб усього нас., з них – 9632 козаки) було виселено. Однією з причин такого заходу було намагання царського уряду запобігти вірогідним проявам козац. сепаратизму. Але частка українців серед нас. міста залишалася досить значною. Подальше поповнення чисельності нас. Єкатеринодара відбувалося гол. чин. за рахунок вихідців із Катеринославської губернії та Полтавської губернії. На 1897 нас. Єкатеринодара складало 65 606 осіб (українці – бл. 50 %).

1917–20 Єкатеринодар був столицею Кубанської Народної Республіки.

Тривалий час місто було центром укр. к-ри та укр. нац. руху на Кубані. В Єкатеринодарі жили і творили: Я.Кухаренко, І.Попко, П.Короленко, Ф.Щербина, М.Канівецький, С.Ерастов, С.Петлюра, В.Орел, М.Вороний, А.Кащенко, В.Сулятицький, Я.Бігдай, В.Барка та ін. Тут функціонували від-ня "Просвіти" (див. Просвіти), філія Революційної української партії – "Чорноморська громада". На 1926 нас. міста налічувало 161 843 особи (українці – 30 %). У 1920-х рр., під час проведення більшовиками політики "коренізації", К. був центром українізаційного руху на Кубані. До 1933 в місті діяли Північнокавказ. укр. пед. ін-т ім. М.Скрипника (нині Краснодарський ун-т), укр. школи, б-ки, вид-ва, укр. театральні студії та укр. літ. об'єднання. Починаючи з 1932–33, зі згортанням рад. властями курсу на нац. відродження, у К., як і на всьому Пн. Кавказі, проводилися заходи з насильницької "деукраїнізації", масові репресії, у т. ч. проти місц. укр. діячів. Під час голодомору 1932–1933 років в УСРР політика винищення нас. голодом була поширена й на Кубань, у самому К. тоді загинуло бл. 40 тис. осіб.

Відродження укр. к-ри в К. починається на поч. 1990-х рр. 1991 зареєстроване Т-во укр. культури Кубані (перший кер. – М.Тарновський). Нині діє Т-во українців Кубані (голова М.Сергієнко), виходить "Вісник Товариства українців Кубані" (ред. – проф. В.Чумаченко).

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. СПб., 1858
  2. Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1–2. Екатеринодар, 1910–13
  3. Голобуцкий В.А. Черноморское казачество. К., 1956
  4. Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українців Кубані. К., 1994
  5. Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997
  6. Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Посилання:
  • БАРКА ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ЕРАСТОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • ГОЛОВАТИЙ АНТОН АНДРІЙОВИЧ
  • ГОРОДНИЧИЙ
  • КАЩЕНКО АДРІАН ФЕОФАНОВИЧ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • КОРЕНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКА
  • КОРОЛЕНКО ПРОКІП ПЕТРОВИЧ
  • КУБАНЬ
  • КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, САМОСТІЙНА КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, КУБАНСЬКИЙ КРАЙ
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)
  • КУХАРЕНКО ЯКІВ ГЕРАСИМОВИЧ
  • КУРЕНІ ЗАПОРОЗЬКІ 16–18 СТ.
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОЛТАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОПКО ІВАН ДІОМИДОВИЧ
  • ПРОСВІТА, ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ
  • ЩЕРБИНА ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • ВОРОНИЙ МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ
  • ЯРМАРОК
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕПІГА ЗАХАР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЧОРНОМОРЕЦЬ, ГАЗЕТА
  • ЧОРНОМОРСЬКА РАДА, ГАЗЕТА
  • ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДРУКАРСТВО І КНИГОВИДАННЯ В УКРАЇНІ
  • ЄКАТЕРИНОДАР
  • ЄМЕЦЬ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЕРАСТОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ
  • КАТЕРИНОДАР
  • ХОЛОДНИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • КІСТЯКІВСЬКИЙ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОНЦЕВИЧ ГРИГОРІЙ МИТРОФАНОВИЧ
  • КОРНІЛОВ ЛАВР ГЕОРГІЙОВИЧ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТИМОФІЙ ТЕРЕНТІЙОВИЧ
  • КОВАЛЕНКО ФЕДІР ЯКИМОВИЧ
  • КРИМСЬКИЙ ФРОНТ
  • КУБАНЬ
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)
  • КУХАРЕНКО ЯКІВ ГЕРАСИМОВИЧ
  • КУРІННІ СТАНИЦІ ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА
  • ЛУКОМСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • МАЛИНОВИЙ КЛИН
  • МЯКОТИН ВЕНЕДИКТ
  • МИКЕШИН МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ
  • МОВА-ЛИМАНСЬКИЙ ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НИТЧЕНКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ОСОБЛИВА НАРАДА
  • ОТАМАНОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИН ДМИТРОВИЧ
  • ПЕРСЬКИЙ БУНТ 1797
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ПОКРИШКІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ПОРЯДОК ОБЩЕЙ ПОЛЬЗЫ
  • РОСИНСЬКИЙ КИРИЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЩЕРБИНА ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • ШАХРАЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ
  • ШАЛІМОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ШКУРО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • ТИЩЕНКО ЮРІЙ ПИЛИПОВИЧ
  • УБОРЕВИЧ ІЄРОНІМ ПЕТРОВИЧ
  • ЗАВОДОВСЬКИЙ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ
  • ЖАРКО ЯКІВ ВАСИЛЬОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)