ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАСНОКУТСЬК

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В., Грузін Д.В. КРАСНОКУТСЬК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krasnokutsk (останній перегляд: 17.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАСНОКУТСЬК

КРАСНОКУТСЬК – с-ще міськ. типу Харківської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Мерло (прит. Ворскли, бас. Дніпра), за 22 кмвід найближчої залізничної ст. Гути і за 108 км(залізницею) від Харкова. Нас. 8 тис. осіб (2004).

Заснований як один з опорних пунктів захисту пд. кордонів Рос. д-ви від нападів татар. Веде початок від 1651. Тоді (після Берестецької битви 1651) на місці майбутнього К. – в одному з найкращих закутків, що створила тутешня природа, – на пагорбі, неподалік річки, в оточенні лісових масивів – замешкала група переселенців з Корсуньщини, 1652 тут було збудовано острог і тоді ж ченцями з Корсуня (нині м. Корсунь-Шевченківський) був побудований чол. монастир св. апостолів Петра і Павла.

У 17 і 18 ст. поселення мало назву Красний Кут. Тривалий час, до 1765, було сотенним містечком Охтирського полку. Козаки Краснокутської сотні брали участь у Кримських походах 1687 і 1689, в Азовсько-Дніпровських походах 1695–1696. 1709 під час Північної війни 1700–1721 біля Красного Кута відбувся бій рос. війська зі шведами, в якому один зі швед. загонів зазнав поразки.

У 18 ст. Красний Кут – повітове (з 1798 – заштатне) місто Богодухівського пов. Слобідсько-Української губернії, від 1835 – Харківської губернії. 1773 тут мешкало 4143 особи.

1780 назву міста було дещо змінено – на Краснокутськ. 21 верес. 1781 було затверджено герб К.

У ході секуляризації церк. і монастирських земель, здійснюваної в Російській імперії згідно з указом імп. Катерини ІІ від 10 квіт. 1786, місц. монастир був закритий. Трохи пізніше імп. Катерина II подарувала землі монастиря грекові за походженням (з роду Караджі) Н.Каразіну. Його молодший син – Іван (1802–58) за підтримки свого старшого брата В.Каразіна почав вести там (в успадкованому від батька маєтку Основинці) роботи з відведення води в балці, впорядкування старих (створених ченцями) ставків, спорудження тераси, доріжок, майданчиків, містків і потім заклав парк-сад. Кілька десятків років сюди доставлялись і тут прищеплювалися живці і висаджувалося насіння дерев з багатьох країн Європи, Азії, Пн. та Пд. Америки. Після смерті І.Каразіна його справу продовжив його син Іван Іванович. Він збільшив площу парку, а також заг. кількість видів і форм декоративних і плодових рослин. Всього сюди було завезено до 600 нових для укр. земель видів. Місц. мікроклімат виявився для багатьох із них (бл. 50 видів) сприятливим для акліматизації, саме звідси поширилися в ін. регіонах країни, зокрема, американський клен, акація, платан, софора.

Наприкінці 19 ст. поблизу К. почали створюватися великі економії, що спеціалізувалися на вирощуванні цукрового буряку (І.Харитоненка, І.І.Каразіна та ін.). Згідно з переписом 1897, у К. проживало 6860 осіб.

Від 1923 – у складі Харківської округи, з 1932 – у складі Харків. обл. Райцентр 1923–62 та від 1966. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 з 9 жовт. 1941 до 11 серп. 1943 був окупований гітлерівцями. У ці роки місц. парку було завдано значних збитків.

Від 1975 – с-ще міськ. типу.

Парк-сад Каразіних (нині – "Краснокутський") отримав статус пам'ятки садово-паркового мист-ва загальнодерж. значення. На поч. 21 ст. заг. кількість тутешніх видів і форм декоративних рослин становила більше 300. На тер. парку (понад 13 га) є залишки монастиря св. апостолів Петра і Павла – старовинні печери й підземні ходи (заг. довжиною бл. 18 км); на одному з його майданчиків – поховання засновників парку – батька і сина Каразіних, тут же їм встановлено пам'ятники. Поблизу діє Краснокутська станція садівництва, працює "Музей яблук".

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Багалей Д. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского Государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний). Х., 1890
  2. ІМіС УРСР. Харківська область. К., 1967
  3. Харьковская область. Х., 1993
  4. Білоус В. Красен край наш Краснокутщина: Історико-краєзнавчий нарис. Краснокутськ, 1995; Тертишна Л.В. Нові сторінки історії дендропарку. "Промінь", 2001, 2 жовт.
  5. Гречило А.та ін. Герби міст України (XIV – I пол. ХХ ст.). К., 2001
  6. Тертишна Л.В. Краснокутський Петро-Павлівський чоловічий монастир. "Православна Харківщина", 2003, № 11 (листопад)
  7. Мазниця А. Перлина Харківщини. "Дзеркало тижня", 2003, 28 червня – 4 липня (№ 24).

Посилання:
  • АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
  • БЕРЕСТЕЦЬКА БИТВА 1651 Р.
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • ХАРКІВ
  • ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХАРКІВСЬКА ОКРУГА
  • КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
  • ОХТИРСЬКИЙ ПОЛК
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ
  • СЛОБІДСЬКО-УКРАЇНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.

  • Пов'язані терміни:
  • КАРАЗІН ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОХТИРСЬКИЙ ПОЛК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)