ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КРАСНОВ ІВАН КУЗЬМИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. КРАСНОВ Іван Кузьмич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Krasnov_I (останній перегляд: 23.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КРАСНОВ ІВАН КУЗЬМИЧ

КРАСНОВ Іван Кузьмич (Козьмич) (1752–06.09(25.08).1812) – воєначальник. Генерал-майор (1798). Н. в станиці Букановська Донського козачого війська (нині станиця Волгоградської обл., РФ). Від поч. 1770-х рр. – на військ. службі. Учасник російсько-турецької війни 1768–1774. 1781 став сотником. 1787 за бойові заслуги в обороні Кінбурна під час російсько-турецької війни 1787–1791 отримав чин капітана. 1789 підвищений до секунд-майора, вправно діяв під час Ізмаїла штурму 1790 й у битві під Мачином (нині місто в Румунії) 1791, за що був удостоєний золотої медалі на Георгіївській стрічці з портретом імп. Катерини II. 1792 брав участь у війні між Російською імперією та Річчю Посполитою, 1794 – у придушенні повстання, очоленого Т.Косцюшком. Від 1795 – полковник, од 1798 – генерал-майор. 1803 призначений наказним отаманом до Бузького козацького війська. Рішуче здолав опір непокірного козацтва у станицях Новогригорівка, Визиряни (Арнаутівська) та у Вознесенську, залучивши на допомогу собі роту Сибірського гренадерського полку. 1806 звільнений з посади за зловживання.

Учасник російсько-турецької війни 1806–1812. Герой Війни 1812, командував козац. полками та мобільним загоном під час відступу рос. армії (в ар'єргарді, керованому генералом од кавалерії М.Платовим, потім – генерал-лейтенантом П.Коновніциним). 5 верес. (24 серп.) 1812 тяжко поранений у бою під Колоцьким монастирем поблизу с. Бородіно (нині село Моск. обл., РФ), де й помер за добу, напередодні Бородінської битви 1812.

Похований на цвинтарі Донського монастиря в Москві.

Нагороджений орденами св. Георгія 4-го класу, св. Анни 2-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст., Мальтійським хрестом, золотою шаблею з написом "За храбрость".

дата публікації: 2008 р.

Література:
  1. Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края, ч. 1–2. Одесса, 1836–38
  2. Його ж. Еще о бугских казаках. "Киевская старина", 1882, № 12
  3. Красновы. В кн.: Военная энциклопедия, т. 13. СПб., 1913
  4. Хіоні І.О. Нові матеріали до історії Бузького козацького війська. "УІЖ", 1966, № 11
  5. Глинка В.М., Помарнацкий А.В. Военная галерея Зимнего дворца. Л., 1974
  6. Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на півдні України: 1775–1869. Одеса, 1995
  7. Горшман А. Краснов. В кн.: Российский архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII–XX вв., т. 7. М., 1996
  8. Козацтво на Півдні України: кінець XVIII–XIX cт. Одеса, 2000.

Посилання:
  • БОРОДІНСЬКА БИТВА 1812 Р.
  • БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ІЗМАЇЛА ШТУРМ 1790
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КІНБУРН
  • КОНОВНІЦИН ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • КОСЦЮШКО ТАДЕЙ
  • МОСКВА
  • НАКАЗНИЙ ОТАМАН
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768–1774
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787–1792
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЗНЕСЕНСЬК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)